У розмові з Такером Карлсоном Путін згадав про минуле. Я поясню, як Путін помиляється в усьому, але спочатку я мушу пояснити, чому він помиляється в усьому. Під “чому” я маю на увазі його помилки щодо минулих подій; я маю на увазі жах, притаманний історії, яку він розповідає. Вона несе війну, геноцид і фашизм.
Путін читав про різні царства в минулому. Називаючи їх “Росією”, він претендує на їхні території для Російської Федерації, якою він править сьогодні.
Війна
Така нісенітниця призводить до війни. За логікою Путіна, лідери будь-де можуть висувати нескінченні претензії на території, ґрунтуючись на різних інтерпретаціях минулого. Це руйнує весь міжнародний порядок, заснований на законних кордонах між суверенними державами.
У розмові з Карлсоном Путін зосередився на IX, XX та XXI століттях. Москви тоді ще не існувало. Тож навіть якби ми могли здійснити бажану Путіним подорож у часі та повернути годинник назад у 988 рік, то це не привело б нас до країни зі столицею в Москві.
Більша частина нинішньої території Росії розташована в Сибіру. Європейці тоді не контролювали азійські території. За логікою Путіна, сьогодні Росія не має жодних претензій на території, з яких вона видобуває природний газ і нафту. Інші країни мають, а ще – російські національні меншини.
Путін наводить різні дати, щоб зробити різні заяви. Будь-яка людина може зробити це щодо будь-якої території. Отже, перший висновок путінської точки зору полягає в тому, що жоден кордон не є законним, включно з кордонами вашої власної країни.
Усе можна віддати на захоплення, оскільки в кожного може бути своя історія. Карлсон запитав у Путіна, чому той мав вторгнутися в Україну, і відповіддю став міф про вічну Росію.
Геноцид
Друга проблема (після війни) – це геноцид. Після того, як ви вирішили, що країна далекого минулого – це ваша країна зараз, ви наполягаєте на тому, що єдиною правдивою історією є те, що, як вам здається, доводить вашу правоту. Досвід людей, які насправді жили в минулому і живуть у сьогоденні, є штучним (використовуючи одне з улюблених слів Путіна).
В інтерв’ю, як і в інших промовах під час війни, Путін спирається на хибне розрізнення між природними та штучними націями. Природні нації мають право на існування, штучні – ні.
Але природних націй не існує. Всі нації створені. Росія завтрашнього дня створюється діями росіян сьогодні. Якщо росіяни ведуть беззаконну війну на знищення України – це робить їх іншим народом, ніж вони могли б бути. Це важливіше, ніж будь-що, що сталося століття тому. Коли націю називають “штучною”, це виправдання геноциду. Мова геноциду не стосується минулого, вона змінює майбутнє.
Фото: Факти ICTV
Всіх, хто не вписується в акуратну путінську історію (Росія вічна, тому росіяни можуть робити все, що заманеться), треба спершу викреслити з наративу минулого, а потім – і з тих, кого вважають людьми в сьогоденні.
За логікою Путіна, немає значення, у що люди вірять або як люди розуміють минуле. Це він вирішує, які саме душі пов’язані між собою. Іншим поглядам немає місця в природі, тому що вони виникли з подій, які, за його версією, ніколи не мали відбутися. Його погляд повинен керувати минулим, яке вимагає насильства в сьогоденні – геноциду.
Якщо є люди, які кажуть, що Україна існує, їх треба знищити. Такою була логіка російських масових вбивств від самого початку. Путін очікував, що Україна впаде за кілька днів, тому що він думав, що йому потрібно усунути кількох українців у штучній еліті.
Що більше українців виявилося, то більше людей потрібно вбити. Те саме стосується і фізичних проявів української культури. Росія зруйнувала тисячі українських шкіл. Скрізь, куди доходять російські війська, спалюють українські книжки.
Фашизм
Третя проблема – це фашизм, виражений як віктимність. Путін – диктатор найбільшої країни світу й особисто контролює десятки, а точніше – сотні мільярдів доларів. І все ж у своїй історії він – постійна жертва, тому що не всі з ним згодні.
Росія – жертва, тому що росіяни можуть розповідати історію про те, як їм потрібно вести війну-геноцид, але не всі з цим погоджуються. Українці – агресори, тому що вони не погоджуються з тим, що їх та їхньої країни не існує.
Путін каже: українці – “нацисти”. Слово, яке в його устах означає “люди, які відмовляються визнати, що росіяни чисті, незалежно від того, що ми робимо”. Це позиція жертви. Якщо українці – “нацисти”, то росіяни – навіть попри те, що вони розпочали війну, вбили десятки тисяч людей, викрали десятки тисяч дітей і щодня вчиняють воєнні злочини, мають бути праведними страждальцями.
Ось як працює міф. Якщо все погане в минулому було зроблено іншими, як каже Путін, то й усе погане в сьогоденні має бути зроблено іншими. Путінська історія ідеально розділяє добро і зло. Росія завжди права, інші завжди неправі. Росіяни можуть поводитися як нацисти, називаючи інших “нацистами”, і все буде добре.
Росія – це народ з особливим призначенням, якому протистоять змови. Війна Путіна ведеться з фашистськими гаслами та фашистськими засобами, з масовою пропагандою і масовою мобілізацією.
Путін не може претендувати на території
Так само, як є три проблеми “чому” (війна, геноцид, фашизм), є й три проблеми “як”. Путін замовчує деякі речі до початку своєї розповіді, помиляється під час розповіді та замовчує деякі речі наприкінці своєї розповіді.
Я б краще зупинився на питанні “чому”. Як тільки я переходжу до “як” і починаю виправляти фактичні помилки, це виглядає так, ніби я схвалюю загальну логіку.
Просто, щоб прояснити: навіть якби Путін був пристойним істориком, це не означало б, що він може юридично чи морально претендувати на територію на основі правильних речей, які він говорив про минуле. Справжні історики, як ви могли помітити, насправді не мають такої влади.
Більшість із того, що Путін говорить про минуле, є смішним. Але навіть якби він сказав щось правдиве, це не виправдовувало б руйнування міжнародного порядку, вторгнення в сусідні країни та вчинення геноциду.
Джерело: Timothy Snyder – Putin’s genocidal myth