Українці, котрі прийшли на дільниці, зробили саме такий вибір, бо градус аполітичності зашкалює. Як і формоване ЗМІ ірраціональне невдоволення всім – владою, життям, зарплатами, комуналкою, медициною.
При цьому запитання про конкретну причину невдоволення негайно дезорієнтує виборця, котрий максимум може видати якісь журналістські штампи. Відповідно, вибір переважної більшості був саме ірраціональним – емоційним, ситуативним, випадковим, особистісним (він симпатичний). Але експерти вже доволі давно зафіксували цю тенденцію, тож все очікувано.
Особливого здивування немає – все загалом відповідає попереднім оцінкам. Хоча деякі моменти розчарували, скажімо, нижчий від прогнозованого результат партії Голос. А все інше цілком очікувано.
Низька явка вдарила по результатам Слуги народу та Голосу. Явка була настільки низька не тільки через апатію молоді – виборці всіх груп виявили мінімальну зацікавленість виборами.
Чого очікувати – поки що невідомо. Якщо у Слуги народу буде близько 100 депутатів-мажоритарників, то можна вважати, що більшість вони вже мають.
Якщо не буде, то є кілька варіантів – домовитися з відповідною кількістю мажоритарників, щоб вони увійшли до фракції Слуги народу, чи йти на коаліцію з кимось. Наприклад, з тією ж Батьківщиною чи Голосом.
Може бути будь-який варіант. Всередині Слуги народу є кілька груп впливу, депутати від партії світоглядно абсолютно різні. Розмаїття від відверто проросійських до проукраїнських, від лібералів до соціалістів тощо. Подивимось, але це буде цікаво.
Автор: Олексій Голобуцький, політтехнолог.