Починаючи війну проти України, Володимир Путін не тільки не розрахував силу спротиву українського народу, а й рішучість країн Заходу в запровадженні обмежень проти країни-агресора. Пекельний коктейль санкцій вже перетворив у сміття рубль та акції російських компаній, але далі буде ще гірше.
Світовий рекордсмен
Росія вже навіть не Іран і не Північна Корея, а абсолютний світовий рекордсмен за кількістю накладених на неї санкцій. Обмеження вже діють проти 5,5 тис. суб’єктів. З країни пішли більше 200 міжнародних компаній, і цей список поповнюється мало не кожного дня.
Росіяни проводжають своє старе життя довжелезними чергами в IKEA та McDonald’s і, схоже, ще не зовсім розуміють, що їх чекає далі.
За розрахунками Bloomberg, без роботи залишиться 3 млн росіян, які працюють у західних компаніях або в спільних проєктах, що співфінансуються західними компаніями.
На фоні втечі цивілізованого бізнесу з країни в Росії пішла перша, але далеко не остання хвиля подорожчання товарів. Тільки за перший тиждень війни ціни на авто та побутову техніку підскочили в середньому на 15%. Далі ж – просто тотальний дефіцит і оверпрайс.
За словами економіста, професора Єльської школи менеджменту Джеффрі Зонненфельда, не буде ані науки, ані прогресу, ані нових моделей телефонів, ані ліків, ані нормальних підгузків та шоколаду для дітей. Так, багато хто перетвориться на злиднів. Хтось втратить житло та житиме на вулиці. Потрібно купити нову пару черевиків, вітчизняних аналогів ще немає – що ви робитимете? Як і чим ви платитимете? Що ви носитимете?
– Я не думаю, що російські виробники зможуть за рекордні терміни наситити попит, з яким країна ніколи не стикалася. У вас не буде запчастин до автомобіля, програм для комп’ютера, дитячого харчування. Якщо хтось вважає, що російська сучасна економіка може існувати в умовах повної ізоляції, я радив би йому повернутися до школи. У них є аналоги Hewlett Packard, Dell, IBM, Apple, Microsoft? Не думаю, – підкреслює економіст Джеффрі Зонненфельд.
Back to USSR
Російські чиновники вже визнають, що не були готові до такого рівня санкцій. Приблизно чверть високопосадовців та працівників держкорпорацій начебто замислилися про звільнення після початку війни, але ніяких голосних відставок поки не було. Бояться, що це прирівняють до втечі та зради.
За розрахунками Goldman Sachs та JPMorgan, економіка РФ цьогоріч може скоротитися на 10%. Для порівняння: у 1998 році, коли Росія оголосила дефолт, її ВВП впав на 5,3%. Тобто на росіян чекають вже навіть не 90-ті, а натурально Радянський Союз, причому часів застою. І це при тому, що останні роки Кремль начебто готувався до війни і санкцій Заходу.
На початок вторгнення на територію України золотовалютні резерви РФ перевищували $640 млрд, з яких реальних доларів — лише 20%, ще 20% — монетарне золото, решта — юані, євро та цінні папери. Окрім резервів, подушкою безпеки для РФ є Фонд національного добробуту у $175 млрд.
Отже, на початок війни Росія мала близько $850 млрд резервів. Здавалося б, швидко таку суму не обнулити. Але як показують події останніх днів – це цілком можливо.
Відключення від SWIFT, глобальної міжбанківської системи оплати, не таке болісне для Росії. Навіть за повного варіанту воно загрожує Росії втратою лише 20% внутрішньобанківських переказів, бо росіяни мають для внутрішнього ринку аналог цієї системи — СПФС.
Неможливість користуватися Visa та Mastercard – дуже незручно, але теж не смертельно. Та й навіщо росіянам Visa та Mastercard, якщо мандрувати вони все одно можуть тепер лише до Сибіру?
А ось блокування обміну банківського золота на валюту та операції із цінними паперами – це суттєво. За підрахунками фахівців, загалом ці заходи допоможуть зменшити подушку безпеки Росії одразу майже на $500 млрд. Вони нікуди не подінуться, але і використати їх Кремль не зможе.
Крім того, у Morgan Stanley підрахували, що для порятунку постраждалих від санкцій держкомпаній, які Росія просто не може кинути, треба буде витягнути з резервів щонайменше ще $174 млрд. Отже, не так уже й багато там лишається тих золотовалютних запасів.
До того ж перша реакція російської влади на кризу тільки пришвидшує падіння. Підвищення облікової ставки одразу до 20% автоматично зробило гроші в країні супердорогими, а кредити – фактично недоступними.
Експортерів змусили продавати 80% заробленої валюти в обмін на рублі, що девальвують. Це вимиватиме обігові кошти з компаній і робитиме їх щодня біднішими. Врешті-решт Центробанк Росії на півроку взагалі заборонив банкам продавати людям валюту – а це вже чистий Радянський Союз. Навіть гірше – в СРСР валюту видавали хоча б тим, хто їде за кордон, в путінський Росії і такого не передбачено.
Причому з наявних валютних вкладів росіянам дозволено зняти тільки $10 тис., все інше – тільки рублями. США та ЄС вже припинили постачати до Росії долари та євро готівкою. З огляду на дії російського уряду валюта скоро просто зникне з обігу в РФ.
Імовірність дефолту Росії оцінюється сьогодні в 80% – на таких позначках вже не виживають. Morgan Stanley очікує цього факту у квітні.
– Після дефолту будь-які іноземні інвестиції по суті припиняться на дуже довгий час, оскільки Росія сприйматиметься як економіка з надзвичайно високими ризиками. У кращому разі, навіть якщо буде знято санкції, запозичення стануть дуже дорогими і для російської держави, і для російських компаній, – вважає російський економіст Рубен Єніколопов.
За його словами, це також повністю підриває макроекономічну стабільність країни, що формувалася дуже довгі роки. Ми можемо стати свідками різкого стрибка інфляції, зростання безробіття, скорочення економіки та падіння добробуту громадян.
– Чим відповість російський уряд? Простим друкуванням грошей. Як свого часу Юрій Шевчук співав: “Прослезясь, напечатал рублей и заправил копилки”. Ось так і будуть заправляти, – прогнозує російський економіст Олег Буклемішев.
Енергоносії
Водночас у Росії ще залишається головне багатство, “кров” путінського режиму – енергоносії. Протягом війни РФ продовжує отримувати приблизно $750 млн щодня від імпорту нафти та газу.
США вже заборонили імпорт російської нафти, Велика Британія зробить це до кінця року, але ті ж Штати купують тільки 3% російської нафти.
Головний же споживач російських енергоресурсів – Євросоюз. А він так просто відмовитися від російського газу не зможе, хоча і обіцяє це робити пришвидшеними темпами. Північного потоку-2 вже точно не буде, його оператор — банкрут, найкрупніші світові видобувні компанії припиняють співпрацю із Газпромом і Роснафтою, та й загалом інвестиції в РФ.
Але якийсь час енергоносії все одно будуть приносити російському режиму кошти.
Що далі?
Та не сировиною та енергоносіями єдиними. Всі високотехнологічні сектори економіки більше недоступні Росії. Країна просто не матиме перспектив технологічного розвитку, адже в цьому повністю залежить від співпраці з іншими державами.
– Санкційний режим щодо Росії – всерйоз та надовго. Протягом найближчих кількох років відбудеться розбудова світових економічних відносин, які організовуватимуться в обхід Росії і без її участі. РФ чекає болісна деградація всієї економічної та соціальної інфраструктури, – вважає російський політолог Володимир Пастухов.
Фактично за два перших тижні війни Росія була відкинута на 20, якщо не більше років в економічному та технологічному плані.
– Росіяни в принципі готові страждати за ”велич” своєї країни. Але не готові страждати російські еліти. Це урядовці, силовики, керівники державних корпорацій, великий бізнес, губернатори та інші регіональні лідери, чиновники, депутати тощо.
Їхнє заможне й красиве життя змінилося страхом і втратами. Вони вже відчувають не лише економічні негаразди, а й розуміють, що ослаблена РФ стане легкою поживою для Китаю (бо ні Європі, ні Америці РФ з усіма її проблемами не потрібна).
І тут вже йдеться про повний комплекс наслідків — не лише про військово-політичний нагляд чи економічне поглинання, як європейські країни свого часу чинили з заокеанськими колоніями, а про повне соціально-культурне поглинання, – вважає політичний експерт Валерій Пекар.
Рано чи пізно путінська конструкція почне сипатися. Зараз одна людина фактично вчиняє колективне самогубство цілої країни.
– Росія охоплює одинадцять часових поясів. Якщо так продовжуватиметься, контроль російського центрального уряду над територією РФ може слабшати. На Далекому Сході є багато міст, які набагато ближче до Пекіна, ніж до Москви, – відзначає американський журналіст Томас Фрідман.
Поки ж кожний росіянин безмовно платить новий “податок на Путіна” за задоволення мати його своїм президентом.