Сьогодні, 6 червня, у країнах — членах Євросоюзу розпочались вибори до Європейського парламенту. Голосування відбуватиметься протягом 6–9 червня у 27 країнах ЄС.
У Євросоюзі сумарно близько 370 млн населення, але, наприклад, на виборах 2019 року явка становила лише 50,7%.
Як відбуваються вибори в Європарламент, що це змінить в Євросоюзі та як може вплинути на Україну – Факти ICTV зібрали головну інформацію та поспілкувались з політологом Олексієм Якубіним.
- Як проходять вибори до Європарламенту
- Як відбувається розподіл сил у Європарламенті
- Підтримка України в Європарламенті: яка є і яка буде
- Хто очолить головні органи ЄС
- Призначення єврокомісарів
- Вплив Європарламенту на політику ЄС
Як відбуваються вибори до Європарламенту
Відкриті вибори до Європарламенту відбуваються з кінця 1970-х років, а сама виборча процедура хоч і може різнитись від країни до країни, але частково впливає на майбутній склад політичних сил всередині Європейського Союзу, а також на головні посади в ЄС – президентів Єврокомісії, Євроради, Європарламенту та верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та оборони.
За результатами виборів до Європарламенту проходить 720 представників від національних партій усіх 27 країн — членів ЄС, які всередині діляться на політичні групи за ідеологічним принципом.
Як пояснює політолог Олексій Якубін, Європарламент має вплив на обрання, наприклад, керівника Єврокомісії.
– Якщо ми говоримо про 27 європейських країн, то там зазвичай мінімально від кожної країни може бути 6 депутатів, умовно, від Мальти чи від Кіпру. Більша кількість євродепутатів від країни залежить від населення і території (держав – членів ЄС, – Ред.). Відповідно, коли ми з вами говоримо про розклади, які можуть бути в Європарламенті, варто одразу розуміти, що ключову погоду роблять великі країни, – пояснює він.
На сьогодні найбільшу кількість представників від країн – членів ЄС в Європарламенті мають Німеччина (96), Франція (79), Італія (76), Іспанія (56) та Польща (52). Найменше представників — Мальта, Кіпр, Люксембург та Естонія – усі по 6 євродепутатів.
Примітно, що довоєнне населення України було близьке до населення Польщі, тому коли Українська держава приєднається до ЄС, кількість євродепутатів від України буде якщо не в першій п’ятірці, то точно в першій десятці.
Відповідно, пояснює Якубін, в різних європейських країнах голосують за національні партії, а тому політична ситуація в тих чи інших країнах матиме більший вплив на політичний вигляд Європарламенту.
– Умовно, якщо ми говоримо про Німеччину, то там будуть соціал-демократи, християнські демократи, зелені, ліві, а також представники партії Альтернатива для Німеччини. Тобто німецькі національні партії. Але є специфіка того, як ці результати потім перетворюються у так звані політичні групи в межах Європарламенту, – каже політолог.
Як відбувається розподіл сил у Європарламенті
На сьогодні, за результатами виборів 2019 року, у Європарламенті існує 7 основних політичних фракцій (груп), до яких входять депутати від національних партій за ідеологічною ознакою. Наприклад, соціал-демократи з партій Німеччини та Іспанії об’єднуються і входять до фракції Прогресивний альянс соціалістів та демократів.
Як і у Верховній Раді, в Європарламенті формується правляча коаліція, до якої наразі входить три політичні фракції — Європейська народна партія (177 євродепутатів), Прогресивний альянс соціалістів та демократів (144), а також фракція Renew (Альянс лібералів та демократів за Європу), яка має 101 євродепутата.
В опозиції до них перебувають фракції Європейський лівий альянс (73), Ідентичність і демократія (64), Європейські об’єднані ліво-зелені (64), Європейські консерватори і реформісти (39) та незалежні 42 євродепутати, які не належать до жодної з фракцій.
Від правлячої коаліції залежить підтримка тих чи інших політиків на головні посади ЄС — очільників Єврокомісії, Євроради, Європейського парламенту та головного дипломата Євросоюзу.
– Зараз більшість на рівні Європарламенту мала Європейська народна партія. Вона охоплює зазвичай центристські і християнсько-демократичні партії. До речі, свого часу туди входила навіть партія (прем’єра Угорщини Віктора, – Ред.) Орбана, але його звідти вигнали, – каже політолог.
Фото: Unsplash
Підтримка України в Європарламенті: яка є і яка буде
За словами Якубіна, сьогодні більшість політичних груп в Європарламенті підтримують Україну. Навіть деякі з тих фракцій, які перебувають в опозиції до правлячої коаліції, теж стоять на боці українців.
– Зелені, які мають окрему політичну групу, так само підтримували Україну. Тобто за українське питання, якщо ми говоримо про підтримку, більшість, – каже він.
Винятком, наприклад, є крайні ліві, позиція яких полягає в тому, що вони хоч і засуджують Росію, але виступають за діалог з Москвою, а також проти військової підтримки України.
Також існує ультраправа фракція Ідентичність і демократія, куди входить, зокрема, рух французької політикині Марін ле Пен. Цю політичну силу також не можна назвати такою, що підтримує Україну.
Чи залишиться підтримка України у новому складі Європарламенту після виборів 6-9 червня 2024 року, залежить від того, які політичні сили наберуть більшість.
– Зараз більшість мають проукраїнські (сили, – Ред.) Але питання, яка буде ситуація, чи не наберуть оці групи, які, наприклад, скептично ставляться щодо допомоги Україні, значно більше місць, ніж вони мали в цьому Європарламенті. Це буде мати значення і щодо політики Єврокомісії, – каже політолог.
Хто очолить головні органи ЄС
На сьогодні президенткою виконавчого органу ЄС – Європейської комісії – є палка прибічниця України, німкеня Урсула фон дер Ляєн, яка у минулому було головою Міноборони Німеччини.
Очікується, що вона продовжить претендувати на цю посаду і, ймовірно, може зберегти її в наступній каденції Європарламенту.
На пост президента Єврокомісії можуть висувати інших представників лідери країн – членів ЄС, як от французький лідер Еммануель Макрон, який, як пише преса, планує просувати на цю посаду колишнього прем’єра Італії Маріо Драгі. Втім, Драгі на своїй посаді також запам’ятався підтримкою України, тому навряд чи українцям варто переживати. Іншою кандидатурою називають чинного президента Румунії Клауса Йоганніса.
Схожа ситуація з президентом Європейського парламенту, ким наразі є італійка Роберта Мецола. Ця посада також затверджується євродепутатами, тому буде залежати від наступного складу Європарламенту.
Не менш важливою є посада президента Євроради, яку наразі обіймає француз Шарль Мішель. Вже відомо, що Мішель залишить свою посаду, але рішення щодо затвердження нового глави Європейської ради буде залежати значною мірою від самих лідерів країн – членів ЄС.
Ймовірними кандидатурами на вакантну посаду називають колишнього очільника уряду Португалії Антоніу Кошту чи прем’єр-міністерку Данії Метте Фредеріксен.
Володимир Зеленський, Шарль Мішель та Урсула фон дер Ляєн на саміті Україна – ЄС у Києві. Фото: Офіс президента
Для України також важливою є посада високого представника Євросоюзу з питань зовнішньої політики і оборони, яку в цій каденції обіймає іспанець Жозеп Боррель. Очікується, що він також піде з посади, а тому порядок призначення політика на роль головного дипломата ЄС залежатиме від Єврокомісії.
Наразі оглядачі не роблять однозначних суджень щодо наступного головного дипломата ЄС, але обговорюються очільниця уряду Естонії Кая Каллас, яку називають одним із лідерів цієї політичної боротьби. Також лунає ім’я прем’єр-міністра Чехії Петра Фіали.
Політолог Олексій Якубін вказує, що хоч Європарламент грає важливу роль у призначенні керівних посад, але не меншу роль гратимуть представники країн – членів ЄС.
– По-перше, не лише від одного Європарламенту залежить вся історія. Нюанс полягає в тому, що конкретно Європарламент матиме вплив на Єврокомісію. Але роль конкретних країн – членів ЄС значна. Безпосередньо президента Європейської комісії номінують на посаду лідери держав країн – членів, – каже політолог.
Вже для затвердження голови Єврокомісії потрібна згода євродепутатів більшістю голосів.
– Якщо казати про Урсулу фон дер Ляєн, то її одна з країн – членів висуне. Але чи буде такий розподіл (сил, – Ред.) в Європарламенті, що дозволить їй, наприклад, отримати відповідну підтримку? – каже політолог.
Специфікою Євросоюзу є те, що певну частину пропозицій висувають глави держав, які, зокрема, пропонують кандидатуру.
Призначення єврокомісарів
Каденція єврокомісарів закінчується разом із чинною командою глави Єврокомісії.
Їх призначення відбувається за принципом – один єврокомісар від кожної країни-члена. Кожен єврокомісар відповідає за ті чи інші галузі, які мають місце в рамках ЄС.
На сьогодні це 27 єврокомісарів, включно із очільницею Єврокомісії фон дер Ляєн.
Для того щоб єврокомісари були затверджені на посаді, відбуваються слухання в Європарламенті, після яких ці кандидатури стають членами виконавчої влади Євросоюзу.
На сьогодні для України є важливою посада, наприклад, єврокомісара з сільського господарства, яку наразі обіймає поляк Януш Войцеховський. Саме з Польщею Україна має складні відносини з аграрних питань, через що була блокада кордону та мітинги у низці польських міст.
Втім, як зазначають оглядачі, ймовірно, на посадах єврокомісарів може відбутись ротація, після якої замінять Войцеховського.
Вплив Європарламенту на політику ЄС
Як вказує політолог Олексій Якубін, Європарламент хоч і не має законодавчої ініціативи, він може затверджувати важливі рішення, тим самим визначати рух політики ЄС.
Європейський парламент може ухвалювати декларації та резолюції, обговорювати надважливі питання. Втім, у межах Євросоюзу Європарламент є скоріш дорадчим органом, каже політолог.
– Він (Європарламент, – Ред.) є барометром для інших європейських органів. Тому що вони через Європарламент бачать умовну температуру по Євросоюзу. Яка тенденція, наприклад, починає домінувати. Якщо партії з різних країн об’єднуються, то виходить, що певна тенденція домінує в низці країн. Відповідно, це буде мати вплив і на те, як буде функціонувати далі Європейський Союз, – пояснює політолог.
Традиційно Європарламент також виступає за розширення Євросоюзу, тому підтримує рішення щодо нових країн – кандидатів на членство в ЄС.
Водночас зовнішня політика залежить переважно від Єврокомісії, а сам Європарламент не має голосу, наприклад, щодо санкцій.
Те саме стосується і торговельних відносин. Євродепутати мають право фінального голосу щодо регуляції торгівлі з іншими державами, але переговори, лібералізація чи інші аспекти зовнішньої економічної політики залежать від Єврокомісії.