Анексія Криму відбулась п’ять років тому. За цей час на півострові багато чого змінилось – замість туризму у пріоритеті стала військова складова, українці та татари виїжджають, натомість Росія масово переселяє туди своїх громадян.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу та народний депутат України Рефат Чубаров напередодні ефіру Свободи Слова розповів Фактам ICTV про ситуацію в окупованому Криму.
Далі – пряма мова
Крим – сіра зона
Крим є сірою зоною. В порівнянні з тим, що було до окупації, сьогодні ситуація погіршилась, оскільки звідти пішли всі більш-менш помітні компанії.
Фінансові фірми країни-окупанта туди не йдуть – у жодного загальноросійського банку немає прямих філій. Економічне життя погіршилось і люди це відчувають.
У Криму працює всього дев’ять банків. При чому у списку немає великих банків, лише установи малого масштабу, які не працюють на міжнародному ринку, і, відповідно, не можуть постраждати від санкцій.
В той же час є величезні цільові федеральні програми, на це йдуть ресурси. Але всі ці програми пов’язані з перетворенням Криму у військову фортецю.
Тобто вся інфраструктура (міст, який вони побудували, і розгалужена транспортна інфраструктура до нього) – потреба військового гарнізону.
За п’ять років анексії Криму військовий контингент росіян збільшився втричі, а кількість озброєнь зросла за різними даними у 5-7 разів.
Так, вони побудували аеропорт, але вони вимушені це робити – бо немає інших транспортних зав’язків з тією територією.
Читайте: Анексія Криму зруйнувала всю архітектуру міжнародної безпеки
В аграрному секторі – занепад, бо немає дніпровської води.
85% води сільськогосподарчого призначення використовувалось за рахунок північно-дніпровського каналу.
За п’ять років анексії Росія втратила через Крим 10% свого ВВП, а це приблизно $150 млрд, за підрахунками міжнародного агентства Bloomberg.
Півострів страху
І кримські люди, і зовнішні експерти характеризують Крим як півострів страху. Ніхто не знає, коли до нього прийдуть, якщо він не демонструє свою лояльність.
Станом на 2018 рік, близько 25 тис. кримських татар виїхали з Криму, 67 осіб було заарештовано підконтрольними РФ силовиками, 19 осіб вважаються зниклими безвісти. Крім того, там регулярно проводять арешти та обшуки.
Російська окупаційна система не просто вимагає, щоб людина не була активною в політиці і не виступала проти окупації, вона вимагає, щоб людина підтверджувала свою лояльність.
Люди бояться втратити роботу, а вони її втрачають. Ким би людина не працювала –лікарем або вчителем – вона має дбати про те, щоб ніхто на неї не подумав, бо тоді до неї обов’язково прийдуть.
Відбувається цілеспрямоване витіснення через страх і репресії.
Репресії – це спосіб, щоб вкоренити в людях страх, а страх – інструмент, який “вичавлює ” людей з півострова.
Страх дуже різноманітний. Одні думають про своїх дітей – хлопців, яких будуть примусово забирати в російську армію. Вони не хочуть, щоб діти служили в російській армії і шукають, як їх вивезти.
За даними мінсоцполітики, кількість внутрішньо переміщених осіб з Криму та Севастополю становить майже 34 тис. осіб.
Інша група – молодь, яка вчиться в кримських вишах. Ті документи, які вони отримають – неякісні, бо визнаються лише на території Російської Федерації. Вони не можуть далі продовжувати своє навчання в іноземних вузах. Тому і студентство намагається виїхати.
Переселення росіян
З одного боку, вони витісняють людей, а з іншого – намагаються максимально пересилити громадян Росії. Зрозуміло, що це робиться, виходячи з декількох завдань.
За даними Меджлісу, кількість переселених до Криму росіян коливається у межах від півмільйона до 1 млн. осіб.
Ці люди вважаються лояльними, бо вони їх громадяни – при будь-яких ситуаціях вони будуть підтримувати російську ідеологію.
Для людей, які мають бажання переїхати, вже існують окремі банківські програми.
Державний банк Росії РНКБ ще у 2018 ініціював масштабну програму кредитування у регіонах Сибіру для купівлі житла у Криму. При чому ставки на іпотеку на півострові продовжують знижувати.
У місцевого населення тепер постає питання – як не втратити роботу, бо робочі місця роздають тим, кого переселяють з материка.
Переселяють росіян навмисно.
Це принцип. В них завжди залишалась “імперськість” – вони при будь-яких ситуаціях розглядають десятки варіантів. В тому числі і такі, які для них неприйнятні.
Один з таких варіантів – вони можуть залишити Крим. Вони про це ніколи не скажуть і, можливо, навіть собі в цьому не зізнаються, але є такі підходи, де вони мусять розглядати і це.
І тоді вони хочуть реалізувати принцип, коли вони залишаються в Криму. Саме через цих нових мігрантів.
Вікно можливостей для повернення Криму
Важко зараз сказати, як це буде виглядати. Але для того, щоб його використовувати, Україна має бути завжди змобілізованою на ідею повернення Криму, і не лише психологічно.
Маємо створити умови, коли в Україні будуть наявні і військовий фактор (не війна, а саме наявність і потужність армії), внутрішні потужності, змобілізованість українського суспільства і сприятливі умови, які створюються завдяки сконцентрованим зусиллям наших партнерів. Це може створити вікно можливостей.
Подібне було після розпаду СРСР. Російська держава перші декілька років була не спроможна виконувати роль колишньої імперії, тому вікно можливостей було декілька років. Балтійські країни використали його повністю – вони одразу віддалились від Москви.
У нас теж може бути таке вікно можливостей, коли Росія буде змушена піддаватись спробам відновити міжнародне право.
Вони не зможуть протидіяти відновленню міжнародного права. Вони будуть намагатись протидіяти, тоді їм і будуть потрібні люди, яких вони переселяють, які будуть кричати про права людини, про мову.
Вікно можливостей може бути в різних формах. Головне, щоб держава була готова, а це – потужна армія, потужна економіка, змобілізована українська нація.
Лілія Ященко