PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор:Павло Казарін

Анексія Криму зруйнувала всю архітектуру міжнародної безпеки

16 березня 2014 року відбувся “референдум” в Криму. Для початку потрібно визначитися з термінами. Не було ніякого референдуму взагалі. Ні доброго, як стверджують в Росії, ні поганого, як стверджують деякі експерти в Україні.

По одній простій причині, в ніч на 26 лютого російські солдати захопили органи влади на території Автономної Республіки Крим – почалася окупація.

У момент, коли військовослужбовці однієї країни захоплюють територію іншої, легітимність будь-яких юридичний процедур, які проводить держава-окупант на окупованих територіях, дорівнює нулю.

Немає ніякого сенсу створювати ні референдум, ні явку на нього, ні те, як голосували люди, з однієї простої причини – референдуму не було. На той момент вже був акт окупації українського півострова кадровими військовослужбовцями РФ.

В цьому немає нічого дивного, будь-яка держава-агресор завжди намагається легалізувати цю саму окупацію, через будь-які шляхи. Їх обговорювати немає сенсу, тому що в нас є головна подія, яка сталася в одну з лютневих ночей – початок окупації і відкритої ворожнечі РФ проти України.

На мій погляд, у Києва тоді було дуже мало інструментів в руках, для того, щоб хоч якось вплинути на ситуацію.

По-перше, ми повинні розуміти, що українська армія була пасинком своєї держави протягом усіх 23 пострадянських років, які пройшли з 1991 по 2014.

Це армія, яку дуже багато військовослужбовців сприймали, як якийсь різновид держслужби в штатній формі.

Вони не були готові до того, що їм доведеться виконувати свої обов’язки щодо захисту держави зі зброєю в руках.

По-друге, Росія підібрала дуже вдалий момент для початку окупації, коли легітимність нової влади була надзвичайно хиткою для командирів дуже багатьох військових підрозділів.

Ще вчора ці люди стояли на барикадах на вулицях, а сьогодні опинилися у верхів і легітимність наданих ними наказів для багатьох військовослужбовців була сумнівна.

По-третє, на той момент була сильна інерція в українському суспільстві, в тому числі і в армії, яка продовжувала сприймати РФ, як дружню державу російського солдата союзницької армії.

Нагадаю, що до 2014 року, основна частина військових навчань, які проводилися в Криму, відбувалися під легендою, що Крим атакує якась третя держава, умовно Туреччина. А військово-морські сили України спільно з чорноморським флотом РФ відбивали цю агресію.

Ці три пункти разом з іншими стали причиною того, чому українська держава не надала конституційного опору на рівні своєї армії.

Анексія Криму зруйнувала всю архітектуру міжнародної безпеки, яка існувала протягом 1945-2014 років.

Просто закрити очі на анексію Криму, в тому числі для всього світу, означає розморозити величезну кількість нині заморожених і слабо тліючих конфліктів, які є і в ЄС, і в інших кутках земної кулі.

Якщо РФ вважає, що їм вдалося закрити кримське питання, то ні, в лютому 2014 року, вони тільки його відкрили.

Автор: Павло Казарін, журналіст. 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка