Факти ICTV пропонують інтерв’ю з володарями Гран-прі V конкурсу Найкращий книжковий дизайн, організованого Міжнародним фестивалем Книжковий Арсенал. Його отримало видання ЗНАК. Українські товарні знаки 1960–1980.
Упорядницями й авторками виступили У,Н,А колектив у складі Уляни Биченкової, Ніки Кудінової та Альони Соломадіної.
— Познайомте з передісторією створення дизайну книги — як вона потрапила до вас, про що ця книга?
— Річ у тім, що ми не тільки дизайнерки книги, а й ініціаторки видання та його авторки-упорядниці. Книга стала продовженням проекту, що був започаткований колективом У,Н,А у 2017 році — однойменною дослідницькою виставкою ЗНАК. Українські товарні знаки 1960–80-х років. І виставка, і книга присвячені феномену товарного знаку в історії українського (тоді радянського) графічного дизайну 60–80-х років. Нас захопив і сам матеріал, і шанс якось його зафіксувати, зробити близьким для сучасних дизайнерів і всіх, кому цікава візуальна культура.
— Як тривав процес створення дизайну? Хто брав участь? Як довго це тривало?
— Книга була створена в рамках гранту Українського культурного фонду в 2019 році. Після того, як заявка була схвалена, у червні розпочалася безпосередня робота над виданням. І вже восени книга вийшла друком, відбулися презентації у Харкові, Одесі, Львові та Києві.
Оскільки у книзі йдеться про дизайн, першорядним був ілюстративний матеріал. Ми зібрали його завдяки допомозі дизайнерів-героїв книги, їхніх родин та колег. Вони дали цінні інтерв’ю про влаштування професії та особливості роботи в радянські часи. Основні статті для книги написали українські дизайнознавиці Ольга Гладун та Лія Безсонова, а також — литовський дослідник Рокас Суткайтіс.
Читайте: Книжковий арсенал назвав переможців конкурсу дизайну книг 2020 року
Над книгою ми працювали в колаборації з видавництвом IST Publishing, яких цінуємо за їхній культурологічний ухил, інтерес до специфічних тем і готовність до експериментів. Зокрема, завдяки співпраці з IST Publishing, книга вийшла одразу двома мовами: українською та англійською.
Ми самі збирали і структурували весь матеріал для книги, і дизайн видання став природним продовженням цієї роботи – логічним її етапом, найлегшим для нас.
— Які ще були ідеї, чому зупинилися на цій?
— Ми відразу хотіли зробити книгу про дизайн саме як дизайнерки – це була основна ідея. Ми не мистецтвознавиці, не історикині, тому постаралися вибудувати візуальний текст. Тобто, щоб послідовність і зіставлення знаків, графіки говорили самі за себе. А текстуальна частина доповнила розповідь контекстом, свідченнями від першої особи та коментарями фахівців.
Крім цього, ми прагнули подати матеріал як живий та практично близький. І взяли як орієнтир образ робочого зошита. Звідси розмір і формат, зручний для щоденного носіння в сумці, відсутність занадто жорсткої сітки, висока щільність матеріалу, маленькі поля й наліпки, що додаються до книги.
У якийсь момент була ідея взагалі розбити книгу на набір окремих зошитів, які можна гортати й читати в будь-якому порядку. Але потім ми вирішили, що практичніше з’єднати їх разом.
— У чому суть цього дизайну? Чи передає/доповнює/розкриває обкладинка наповнення книги?
— Ми не витрачали багато часу на обкладинку — зберегли дизайн, використаний ще для постеру виставки. Тільки додали яскравий сигнальний колір.
Так, по-перше, обкладинка презентує деякі зі знаків, представлених і описаних всередині книги. Це знаки Володимира Побєдіна, дуже характерні, і вони втілюють основні естетичні уподобання епохи. По-друге, вона відображає наш погляд і наш підхід до них, що передбачає можливість інтерпретації та випробувань потенціалу форми, про який ми говоримо у книзі.
— Чому обрали саме такі кольори — білий та помаранчевий?
— У радянську епоху дизайнери були обмежені в технічних можливостях поліграфії. Зазвичай всі знаки, що представлено у книжці, мали чорно-біле життя. Тому ще за часів опрацювання матеріалу у виставковому форматі, ми намагалися додати цим формам те чого вони раніше не мали — а саме руху та кольору. Крім того ми думали про паралельні в ті часи процеси в дизайні капіталістичних країн, де дизайнери-класики модернізму (якими на наш погляд є й радянські герої книги) активно експерементували з пантонними неоновими фарбами. Тому такий яскравий підхід, це ще й трохи гра в щось нідерландське, яку ми продовжуємо власними експериментами-вправами наприкінці книжки.
— Нашарування символів створює ефект 3D та рухливості? До цього ви і прагнули?
— Правильно. Ми розглядаємо знаки не тільки як архів, але і як підручник, потужний графічний матеріал, з яким можна працювати. Наприклад, додати рух. Тому важливою частиною виставкового проекту стала анімація. І в обкладинці розвивається один з прийомів, пов’язаних із рухом.
— Також дизайн схожий на вишиванку? Це й задумували?
Ні, це дуже несподівана асоціація. Але завжди цікаво як сприймається дизайн з боку.
— Чому вирішили взяти участь у конкурсі?
—У цьому питанні видавництво нас випередило. Лише згодом ми дізналися, що вони вже подали книжку на конкурс. Це дуже важливо, коли видавці цінують працю дизайнерів і хочуть брати участь у конкурсах із дизайну.
— Чи вперше берете участь у подібних проектах?
Колективом вперше, але кожна з нас має самостійну дизайн практику. Книжки, зроблені учасницями нашого колективу, вже брали участь у цьому та інших книжкових конкурсах, та мають нагороди.
— Як відреагували на перемогу?
— Ми раді, що наші приватні щирі зусилля були оцінені в рамках конкурсу. І раді загальному досить великому інтересу й багатьом веселим і зворушливим (а іноді й злим) відгуками. Насамперед української спільноти, а також іноземних дизайнерів і читачів.
Так досягається наша мета — розділити інтерес до специфічних досягнень дизайну XX ст.
— Як оцінюєте роботи конкурентів? Чи були, на вашу думку, сильні учасники? Які роботи сподобалися?
— На жаль, не всі книжки мали можливість потримати в руках та погортати. Але з того, що бачили, сподобалися книжки Креативність та інші фундаменталізми, Blindman. Це також книжки від IST Publishing. Акцент видавництва на альтернативному дизайні яскраво помітний.
— Як вважаєте, чи розвиненим в Україні нині є книжковий дизайн порівняно зі світом?
— Книжковий дизайн має розвиватися не тільки завдяки дизайнерам, але й завдяки видавцям. На жаль, ми бачимо, що багато хто з видавців не хоче інвестувати в цю галузь, продовжують працювати за принципом масового виробництва, використання дешевих матеріалів та дешевих послуг. Здебільшого у процесі створення книжок відсутня робота над візуальною концепцією, урахування тактильних властивостей. Усе це свідчить про відсутність в українському книжковому дизайні відповідної уваги до книги як об’єкта. І саме в цьому ми поступаємося світовому книжковому дизайну.
— Які плани на майбутнє?
— Проект Знак у нас стався як реакція на питання щодо власного професійного розвитку. Думаємо, що згодом нові питання накопичаться й ми зробимо наступний спільний дизайнерсько-дослідницький проект.
Фото: Максим Білоусов