Бідність в Україні довгий час залишається однією із найболючіших проблем всередині суспільства.
Ще влітку 2020 року Держстат опублікував дані, згідно з якими майже дві третини українців (65,3%) вважають себе бідними.
Серйозні статистичні зміни відбулися вже після початку карантину в Україні.
Скільки українців відчувають себе бідними, і якими є критерії бідності в Україні, в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV розповіла керівник Інституту демографії України імені Птухи, академік та економіст Елла Лібанова.
– Якими є останні дані щодо ситуації з бідністю в Україні?
– Насправді, останні дані – це лише перше півріччя 2020 року. Йдеться про 51%.
Не змінився профіль бідності: тобто, найбільш вразливі – це багатодітні родини, це родини з безробітними та родини, в яких проживають разом декілька поколінь – дідусі, бабусі, батьки і діти.
Але рівень бідності значно зріс. Ще на початку карантину ми робили прогнози та очікували десь приблизно 40%. Ось вийшло 51%, але це ще без врахування другого півріччя.
Минулі роки показники бідності були значно нижчими: було і 30%, і 27%, і 33%.
– Як саме вплинув карантин на благополуччя українців?
Якщо починати з очевидних речей – багато людей втратили роботу. По-друге, це проблеми мікробізнесу.
Мікробізнес – це сама родина, а також наймані працівники, які теж втратили джерело заробітку.
І якщо маленькі магазинчики та кав’ярні Києва, Львова чи Одеси більш-менш впоралися з карантинною кризою, то такі ж заклади у маленьких містах могли просто закритися.
– Як ви можете пояснити критерії бідності?
– Бідність – це явище, коли родина не може підтримувати той спосіб життя, який є прийнятним для конкретного суспільства і конкретних проміжків часу.
Межа бідності – це прожитковий мінімум.
Головним критерієм довгий час залишається прожитковий мінімум. Також показовою є харчова складова у споживчому кошику. Це може бути 30%, а може бути й 60%.
Саме ця питома вага дуже сильно залежить від рівня розвитку та економічних можливостей конкретного суспільства.
Я вважаю, що харчова складова має залишатися високою для людей працездатного віку, але помірно низькою для маленьких дітей та людей похилого віку.
Пенсіонери часто більшість своїх заощаджень витрачають на ліки, а не на їжу, а от діткам у віці, коли немає проблем з харчуванням, варто купувати більше іграшок та одягу.
– Яким чином визначаються бідні багатодітні родини? Чи входять до цього списку, наприклад, самотні матері?
– Ми не беремо неповні родини, тому що їх і відносно мало, і вони досить розшаровані.
До прикладу, самотня матір може мати власний бізнес і отримувати непогані аліменти від батька дитини.
Але ж ми знаємо випадки, коли дитина справді бідує, бо батько не допомагає, а матір або в декреті, або працює на низькооплачуваній роботі.
– Що таке “самовизначення бідності”?
– Це також один із критеріїв, і тут є два варіанти. Або родина сама визначає себе як бідну, або родина визнає, що коштів не вистачає ні на що, окрім харчування.
Таких родин у 2020 році стало більше, адже карантин зробив людей ще біднішими.