На початку цієї весни світ сколихнули кадри масових звірств проти мирних українців, які вчиняли російські окупанти.
Але, як виявилось, для загарбників у такій поведінці немає нічого нового, оскільки вони вже чинили подібні масові злочини проти людяності під час війни в Абхазії.
Експерт з питань війни в Абхазії Георгій Джахая в інтерв’ю Фактам тижня розповів про масові звірства росіян та чому війна в Абхазії використовувалася як шаблон війни в Україні.
– Добридень, Георгію!
– Добрий день!
– Після трагедії у невеликому українському містечку Буча, що на Київщині, грузинські політики все частіше й частіше почали порівнювати це з тим, що сталося в Абхазії під час війни у 92-93 роках. Про це пишуть також іноземні ЗМІ. Чи справді там було як у Бучі? І скільки таких Буч було тоді в Грузії?
– Кожне захоплення абхазькими сепаратистами нового міста чи села завжди супроводжувалося такими показовими стратами та етнічними чистками. В Абхазії перша така етнічна чистка відбулася в Гаграх у 1992-му році. Після того, як 3 вересня 1992 року в Москві було підписано мирну угоду, яку підписав президент Грузії Шеварнадзе і голова Верховної Ради Абхазії Владислав Ардзінба.
І цю угоду затвердив президент Росії Єльцин. Вони один одному потиснули руки, і через місяць абхазькі підрозділи розпочали штурм Гагри й у результаті захопили її, вбили сотні, тисячі грузинських жителів. А решту всіх вигнали зі своїх будинків.
Війна в Абхазії – це була перша гібридна війна Росії проти Грузії, яка стала шаблоном для війни Росії проти України з 2014 року. Я колись дивився, що відбувається в Україні з 2014 року, це було один в один війна в Абхазії.
Тобто з абхазького боку воювали так звані козаки, тобто це були колишні радянські військовослужбовці, які просто одягли козацьку форму та під виглядом козаків воювали проти Грузії. Їх уже не приховаєш, що то були росіяни. Якщо у 1992-му їх називали козаками, то у 2014-му це були так звані відпускники, “їх там немає”.
– А чи є документальні підтвердження фактів звірств? І чи вдалося встановити, за що вбивали?
– Зараз у всіх є фотоапарат у кишені з телефоном. Тоді фото- та відеоматеріали були дуже рідкісні. Але є такі свідчення. Говорили, що до лікарні підкинули труп жінки молодої, розрізаний навпіл, де була записка: як цю жінку разом не з’єднати, так Грузію та Абхазію разом не з’єднати.
Вони вважали, що це їхня земля і грузини тут не повинні жити. Хто йшов – йшов, а хто не йшов – усіх убивали. Так само, як у Бучі на початку війни не всі встигли покинути місто, залишилися під окупацією, так само в Гагрі! Тисячі людей було вбито! Те саме було потім у Сухумі.
Вони ходили зі списками і дивилися, хто в якому будинку живе, у кого хто воював із родичів, хто з їхніх родичів залишався у домі – їх убивали. Вбивали просто через те, що грузин, вбивали просто через те, що якась гарна квартира. Зараз ці квартири, які вони захопили під час війни, продають громадянам Росії, а ті приїжджають, дешево купують занедбане житло. За третину ціни чи щось таке. Люблять отримати будиночок біля берега моря.
– Кажуть, і цілими селами тоді вбивали? Це правда?
– Поряд із Сухумі було таке село Ахалдаба, яке розташовувалось на стратегічній дорозі з Тбілісі до Сухумі. Захопили близько 300 людей мирних жителів у полон. Там були жінки, діти. Жінок ґвалтували, вбивали. З 300 людей живими залишилося заледве 50.
Це село стерли з лиця землі. І зараз там просто джунглі заростають на цьому місці. Самі абхазькі бойовики знімали відео в першу годину після взяття села, там кадри дуже нагадують Бучу. Вбиті люди на вулиці і в результаті – жахлива просто трагедія.
– А в чому, власне, схожість тієї війни в Абхазії з тим, що відбувається зараз в Україні?
– Війна тривала 13 місяців та 13 днів. З них десь половину війни Сухумі зазнавали обстрілів з артилерії. Як сьогодні бомбардують Харків, як сьогодні бомбардують Миколаїв. Так само бомбили! Ну і як знищили Маріуполь. Так само бомбили Сухумі. Тобто Градами просто пряме наведення по місту.
Війна в Абхазії використовувалася як шаблон війни в Україні. Це 100%! І збиті літаки, і жорстокість до мирного населення. Це була війна озброєних людей проти мирного населення.
І насильство як спосіб вигнати людей зі своїх будинків. У моєї сусідки бабусю спалили в хаті. Я знаю факт, що дружину зґвалтували на очах чоловіка та дітей. Просто автомати поставили. Мого родича вбили. Вони виходили з Галі, на Інгуському мосту, просто проїхав автомобіль, абхаз дав чергу, застрелили і поїхали далі. Мій дядько так помер.
– Чому тільки зараз у Грузії почали активно згадувати цю трагедію? Що заважало говорити про це частіше?
– Росія, визнавши незалежність Абхазії, визнала, що нічого цього не було і що вони мають рацію. Що абхази мають рацію і що вони всі білі, а всі навколо в чорному. Вони вже не згадують, що Росія навіть сама голосувала за те, що ці дії були визнані етнічними чистками грузинів в Абхазії. І вони ніби заплющили на це очі.