Підозрюваний у державній зраді екснародний депутат Віктор Медведчук міг бути завербованим радянським Комітетом державної безпеки, однак прямих доказів цього наразі немає.
Про це в інтерв’ю виданню Главком повідомив директор архіву Служби безпеки України Андрій Когут.
– Прямих доказів у нас немає. Але тут варто повернутися до сказаного раніше: наприкінці 1980-х було знищено величезну кількість документів і агентурних справ. І те, що цих паперів зараз немає, не означає, що їх не було. І також не означає, що їх не буде виявлено в майбутньому. Тут потрібно розуміти, що архів КДБ створювався для оперативних потреб, – сказав він.
Як пояснив Когут, зараз архів СБУ працює над тим, щоби створити описи справ згідно з українським законодавством – хочуть зробити покажчики, індекси, як у всіх інших архівах, для зручності взаємодії з ними.
За словами директора архіву, це “дуже складна робота” – фахівці просуваються, але ще не все опрацювали.
Медведчук міг бути завербований КДБ
Водночас він зазначив, що наявні документи про Медведчука “спонукають до думки, що він все ж таки був завербований”.
– Скажімо, якщо твій батько був репресований, а ти вступив на юридичний факультет університету імені Шевченка… Таке, в принципі, не могло відбутися, це дуже нетипова історія, – пояснив Когут.
Крім того, він нагадав слова Медведчука, нібито той не зміг би нічого зробити для захисту поета Василя Стуса, бо “система була така”. Директор архіву зазначив, що така заява – “не зовсім правда”, бо відомо про тогочасних адвокатів, які боролися за підзахисних.
І хоча повністю виправдального вироку бути не могло, проте поборотися у судовому процесі було можна – але Медведчук цього не зробив.
Нагадаємо, що Віктор Медведчук свого часу був призначений Василю Стусу як державний адвокат, однак поет відмовився від нього. Попри це, останнього все одно затвердили для судового процесу.
Зазначимо, що Василя Стуса, який був українським поетом-шістдесятником, дисидентом і правозахисником, звинувачували у “антирадянській агітації та пропаганді”, а у травні 1980-го – його визнали “особливо небезпечним рецидивістом” і дали йому до 10 років примусових робіт і п’ять років заслання. Він помер під час голодування у ніч на 4 вересня 1985 року.