Продукти харчування — цікава тема для розмови, тому що вона охоплює абсолютно всіх, а отже є показовою, майже як рівень Біг Мака (Big Mac Index).
Тому поки люди не навчилися перетворювати кілобайти у калорії і заряджатися від електромережі, ми будемо дискутувати на тему дієт, користі тих чи інших продуктів, їх дорожнечі, дефіциту і потребі.
А якщо серйозно, то за останні 3 роки всі сфери, зокрема і харчування, зазнали істотних змін і майже завжди не у кращий бік.
Найбільші проблеми на даний момент
Інфляція, інфляція… Перша і найбільша проблема України. Як наслідок, зростання цін і падіння купівельної спроможності населення. Фактично, щодня люди можуть собі дозволити менше, ніж вчора. Як говорили в одному фільмі: “Сьогодні завжди дорожче, ніж вчора”. Так і є.
Фактично, якщо ви купите продукти харчування, які псуються нешвидко, то через деякий час цю партію майже гарантовано можна буде продати на 15-20% дорожче. Зараз навіть з’явився новий вид інвестування – в урожай. Фермери пропонують викуп готової продукції у момент збору врожаю за найнижчими цінами з подальшим продажем у сезон за найвигіднішими. Магазин горіхів і сухофруктів Good Product особисто стикався з такою пропозицією щодо волоських горіхів. Магазин не один рік займається дистрибуцією, імпортом цієї групи товарів в Україні, тому тема горіхів їм дуже близька і зрозуміла
Друга проблема, що також спричинена зростанням цін, – падіння якості товару. І неважливо, імпортний чи національний продукт. Виробники і продавці, щоб вижити, починають змагатися один з одним у цінах. А утримати на місці ціни, рідше знизити (що майже неможливо у реаліях сьогодення), можна тільки за рахунок падіння якості імпортованого або виробленого товару.
У Європі ціни на деякі товари не змінюються протягом місяців і навіть років. Можна прогнозувати закупівлі, планувати рентабельність.
В Україні ж інша реальність. Сьогодні можна купити, завтра продати, а проданої суми вистачить тільки для того, щоб знову купити. Тобто весь прибуток (маржа) з’їдається інфляцією. Особливо це стосується імпортних товарів.
Третя проблема, яка, можливо, не помітна на перший погляд, але помітна статистично – зменшення кількості споживачів. І поки що компенсувати за рахунок ринку Європи нестачу споживачів неможливо. Україна не інтегрована в ринки Євросоюзу, тому що не є повноправним членом спільноти.
Відповідно, ті, хто будував свій бізнес і закладали потужності, виходячи з числа споживачів близько 40 млн (послуги, виробництво, комунікації) зараз змушені переглядати свої ресурси у бік зменшення, тому що стільки потужностей вже не потрібно як раніше.
Якщо навести приклад імпортної продукції, то імпортована упаковка горіхів (мигдаль, кеш’ю) як була, так і залишилася 22 кг/ящик. 22,68, якщо бути точними. Така дивна для нас “не кругла” цифра пояснюється тим, що частина країн для вимірювання ваги використовує фунти, а не кілограми. А картонний короб вагою 50 фунтів = 22,68 кілограма. Такі стандарти ваги і упаковки на світовому ринку.
Чисельність населення США приблизно 350 млн осіб, країн Євросоюзу більше – десь 450 млн осіб. Для такої кількості людей великі упаковки будуть нормою заради мінімізації логістичних витрат. Немає сенсу робити меншу упаковку. А ось велика упаковка для українського ринку зараз не підходить. Тому що більша одиниця партії, картонна коробка вагою 22 кг, буде довше витрачатися через меншу кількість споживачів. Як наслідок — залежаний товар, з втраченою природною свіжістю, та й користь низька.
Це не ключова проблема, але цей факт потрібно враховувати імпортерам, переглядати роботу з упаковкою, і, можливо, навіть, здійснювати перефасовку під український ринок. Що, звичайно, невигідно з точки зору додаткових витрат.
Наш океан став і дрібнішим відносно платоспроможності і кількості споживачів, на жаль.
Перспективи українського ринку
Виходячи з євроінтеграційного курсу країн, всім є над чим працювати і куди розвиватися. Але, потрібно розуміти, що європейський ринок сильно бюрократизований навіть в рамках кордонів Євросоюзу. Наприклад, в кожній країні ЄС діють різні ставки ПДВ. Податок на додану вартість варіюється від 19 до 27%. Якщо податок не однаковий, то можна оптимізувати податки, а це породжує фірми-посередники, офшори, складний документообіг тощо. Всі хочуть більше заробити або менше втратити.
Вільне пересування товарів між країнами-учасницями – основний принцип Євросоюзу. При цьому продукція повинна відповідати нормам ЄС.
Стандарти – друга складність для виходу українського бізнесу на євроринок. Тобто, зараз ситуація така, що в Україну з ЄС ввозиться практично все в необмежених обсягах, а з України в ЄС нашим товарам і сировині дуже складно потрапити. Тільки великі компанії, які можуть дозволити підігнати процеси та стандарти під норми ЄС, отримати сертифікати, створити відповідну упаковку, штрих-коди та інше можуть потрапити на глибокий та широкий ринок Європи. На даний момент перспектива для малого середнього бізнесу вийти на ринок ЄС дуже мала.
Виняток – українські підприємці, які виїхали та відкрили бізнес в одній із країн Євросоюзу та отримали таким чином можливість працювати на ринку Європи. Але це зовсім інша розмова, адже ми говоримо насамперед про перспективи українських підприємців.
Для адаптації бізнесу до нових реалій, перебудови виробництва, продажу, логістики підприємцям потрібні гроші, знання та досвід. Досвідом із нами ніхто не ділиться, а грошей потрібно чимало. І виходить так, що заробіток в Україні поки що будується виключно на внутрішньому споживанні, а цього замало для розвитку та впевненого руху вперед.
Але в усьому треба бачити позитив. Так, Євросоюз має високі стандарти, бюрократію, податки, білу економіку тощо. Проте прагнення до таких стандартів, правил гри і робить нас усіх кращими, як мінімум відсікаються сірі схеми. У результаті споживачі на виході отримують якісніші товари, а зарплата з конвертів буде платитися за безготівковим розрахунку, як і належить. Хіба не цього ми й повинні прагнути. А ринок ЄС нас до цього приведе.
Тож у кого є сили, бажання та час, той обов’язково дочекається найкращих часів. Вмійте чекати і все прийде вчасно.
