Справу про вбивство українського письменника Володимира Вакуленка почали слухати у суді у січні 2024 року. Слідство встановило всі деталі розправи ворога над патріотом: хто викрадав, катував, розстрілював.
За даними правоохоронців, це бойовики терористичної “ЛНР”, які воювали на боці Росії: Владислав Нескородьєв, Сергій Удоденко, Дмитро Катькалов та Кирило Мелащенко, які у березні 2022 року під час окупації Капитолівки на Ізюмщині викрали і розстріляли українського письменника.
За даними слідства, на їхніх руках кров ще щонайменше трьох людей. Двох окупантів вже судять заочно, а справи інших двох – тільки передали до суду. За цим стежать не тільки в Україні, а й за кордоном. Вироку, нехай і заочного, чекає мати загиблого письменника Олена Ігнатенко. За майже два роки слідство ідентифікувало нових фігурантів, але суд майже не рушив з місця, а тепер справу слухатимуть заново.
Справа про вбивство Володимира Вакуленка
26 листопада 2025 року, Шевченківський районний суд Харкова. Слухають справу про вбивство українського письменника Володимира Вакуленка. У залі — колегія суддів під головуванням В’ячеслава Смирнова, обвинувач Харківської обласної прокуратури та адвокатка одного з окупантів Сергія Удоденка.
Захисниця обвинуваченого Владислава Нескородьєва бере участь через відеозв’язок. За вікном лунає повітряна тривога, в гучномовець попереджають про загрозу ударних безпілотників. Ніхто з учасників процесу не йде в укриття, суддя продовжує зачитувати ухвалу, винесену через клопотання прокурора:
– Суд вважає за доцільне повернутися до стадії підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні для вирішення питання щодо об’єднання кримінальних проваджень.
Фото: Тетяна Доцяк
Лава підсудних порожня, бо це trial in absentia – заочний розгляд. Так Україна судить окупантів, яких поки не вдалося затримати. Там мали би сидіти Владислав Нескородьєв та Сергій Удоденко – жителі Луганська, які стали на бік російської армії і воювали у складі терористичної “ЛНР”.
Після звільнення Ізюмщини місцеві жителі розповіли про жорстоке поводження: селян грабували, катували, вбивали. Однією з жертв путінських бойовиків став Володимир Вакуленко – український письменник, патріот, батько дитини з інвалідністю. Його викрали з дому, вбили і викинули на узбіччі дороги, де тіло пролежало півтора місяця, поки його не підібрали місцеві ритуальники.
Слідство встановило причетних до злочину – це військовослужбовці 4 роти 4 батальйону 204 стрілецького полку мобілізаційного резерву так званої “ЛНР” 2 армійського корпусу 8 загальновійськової армії Південного воєнного округу Збройних сил Російської Федерації: командир роти Владислав Нескородьєв на позивний Лев, його заступник Дмитро Катькалов (Академік), командир взводу Кирило Мелащенко (Кір’ян) та кулеметник Сергій Удоденко на позивний Удод.
Їх обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни, пограбуванні, катуванні, жорстокому поводженні з цивільними та умисному вбивстві, скоєними за попередньою змовою. В прокуратурі кажуть – вимагатимуть довічного ув’язнення. Всім чотирьом призначено захисника від Центру безоплатної правової допомоги для справедливого судового розгляду за відсутності обвинувачених.
Вирахувати злочинців було вкрай складно: нажахані селяни боялися свідчити проти путінських терористів, потерпілі, яким вдалося вижити, пам’ятали лиш позивні або імена бандитів, а тіла жертв були дуже понівечені. Володимира Вакуленка знайшли на стихійному похованні в ізюмському лісі в могилі під номером 319.
Фото: поліція Харківської області
Туди за наказом окупаційної влади місцева ритуальна служба звозила тіла, які знаходили на вулицях. Їх закопували у неглибокі ями, переважно без трун і просто під номерами. Коли у вересні 2022 року після звільнення Ізюмщини відбулась ексгумація, впізнати їх було вкрай важко.
– Викопане тіло Володимира Вакуленка було настільки видозмінене, що на місці ексгумації навіть не могли встановити його стать. І в записах поховань ритуальної служби воно було записане як жіноче. Проводили ДНК-експертизу, також було проведено судово-медичну експертизу, згідно з висновком, причина смерті Володимира Вакуленка – вогнепальне поранення, також є переломи основних фаланг 1 та 2 пальців лівої кисті, – каже начальник відділу Харківської обласної прокуратури Євген Соколов.
Фото: поліція Харківської області
Спершу слідчі Нацполіції Харківщини змогли вирахувати двох учасників розправи над українським патріотом – на це пішло близько року. За даними правоохоронців, письменника застрелив Удоденко, наказ віддав Нескородьєв. Їм заочно оголосили підозри у листопаді 2023 року.
Слідство встановило – вони вбили ще щонайменше трьох чоловіків, ще двох катували. Справу передали до суду у січні 2024-го, та слідчі продовжували копати – за даними свідків, бойовиків було більше. Й у грудні 2024 року заочно повідомили про підозру Дмитру Катькалову, а у серпні 2025-го – Кирилу Мелащенку. Слідчі Нацполіції відрапортували про завершення розслідування.
В цей час у суді слухалися справи Удоденка та Нескородьєва, все рухалося дуже повільно: за два роки лиш пройшли підготовче засідання і почали оголошувати обвинувальні акти. Засідання переносилися, зокрема, й через тривалу хворобу однієї з адвокатів.
В прокуратурі вирішили об’єднати справи чотирьох обвинувачених й клопотали про це в суді. До того ж змінився склад суду, бо раптово пішла у відставку одна з суддів, пояснюють в прокуратурі. Довелося все починати заново.
– Під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням Удоденка та Нескородьєва до Шевченківського районного суду Харкова нами направлено ще два обвинувальні акти стосовно обвинувачених Дмитра Катькалова та Кирила Мелащенка. Всі четверо обвинувачуються у кримінальних правопорушеннях за одних обставин, тут ті самі потерпілі, свідки, матеріали мають взаємозв’язок, тому об’єднання робиться для об’єктивності, оперативності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, – каже начальник відділу Харківської обласної прокуратури Євген Соколов.
Тепер, коли справу знову повернули в стадію підготовчого засідання, мати загиблого письменника, його син й інші потерпілі можуть подати цивільні позови й вимагати від окупантів відшкодування, хай би коли це не сталося. Раніше це зробив лиш один з потерпілих – його позов на пів мільйона гривень, кажуть в обласній прокуратурі.
– Нам ніхто не підказав, а ми не знали. Я ж не знаю всіх юридичних тонкощів, тому ми нічого не подавали. Я весь час з Віталиком, я зв’язана, як кажуть, по руках і ногах і не можу цим займатися, – каже Олена Ігнатенко.
Після смерті Володимира Вакуленка жінка виховує його сина Віталика, у січні йому виповниться 18 років. Він має інвалідність, потребує постійного догляду, його не можна залишати ні на хвилину, каже Олена Ігнатенко. Коли Володимир був живий, всюди брав з собою сина: на літературні вечори, разом носили на блокпости допомогу українським захисникам, вчив хлопчика рятуватися від ворожих бомб.
Саме з ним, тоді ще 14-річним, Володимира Вакуленка арештували й притягли в катівню, яку облаштували в одній з хат у Капитолівці на вулиці Лугова. Людей тримали у льосі у холоді й голоді, в антисанітарії та без можливості сходити до туалету.
– Це звичайний сільський льох в городі: вузький, холодний, без жодних санітарних умов. Когось з потерпілих тримали напівоголеними, а це березень, тоді вдарили морози, – розповідають у прокуратурі.
Фото: поліція Харківської області
Це було 22 березня 2022 року, Володимира з сином забрали з батьківської хати: все обнишпорили, відібрали телефони, Володимира роздягали, шукали татуювання, називали фашистом, били, потім кинули в бус з позначкою “Z” і повезли. На прощання Володимир прокричав Слава Україні!, згадує батько письменника.
Володимиру погрожували зброєю, роздягали, били по статевих органах, вимагали співпраці і все це на очах Віталика. Потім його відпустили додому, але 24 березня 2022 року знову затримали, повезли в будинок на Луговій, били, катували, тримали у льосі, потім вивезли в ліс і розстріляли.
Завдяки свідченням потерпілих, селян, які були свідками злочинів і впізнали окупантів по фото, а також проведеним експертизам, слідство встановило – банда причетна до вбивства ще трьох людей. 51-річного Івана та 76-річного Леоніда окупанти затримали в лісі 23 березня 2022 року, коли ті збирали шишки для самовара.
Їх запідозрили в збиранні інформації для ЗСУ, протягом тижня катували, потім вивезли в ліс і вбили: Івана забили до смерті, Леоніда розстріляли. А 24 березня 2022 року банда увірвалася в будинок 59-річного Юрія – ветерана АТО, чоловіка побили, арештували, протягом тижня тримали у льосі, катували, потім вивезли в ліс і розстріляли. Пізніше його тіло також знайшли на стихійному похованні в ізюмському лісі під номером 430.
Фото: Тетяна Доцяк
Від рук банди постраждали ще двоє чоловіків, яким вдалося вижити.
– Це місцеві мешканці, один цивільний – його викрали, тримали у льосі тиждень, а потім відпустили. Другий – пожежник, їх цікавило майно, бо це досить заможна сім’я, його пограбували, наказали не виходити з дому, приставляли до скроні пістолет, погрожували вбивством, якщо не надасть інформацію про військових, поліцейських і, як вони казали, “укронацистів”, – розповідають в прокуратурі.
Слідство ще працює над встановленням інших учасників терору над селянами, але ці четверо – основна банда, кажуть в прокуратурі. Щодо них зібрано достатньо доказів.
– Нам достовірно відомо на підставі проведених судово-медичних експертиз трупів загиблих, що це вогнепальні поранення, що це тілесні ушкодження, які стали несумісними з життям, достатньо даних стверджувати, що причина смерті – кримінальна. Зі слів свідків, яких близько 40 осіб, відомо, хто яку виконував роль, з якою зброєю ходив, хизувався або погрожував. Також за місцем катівні та на місцях розстрілу вилучені гільзи, кулі, з якими проведені балістичні експертизи, і результати співпадають з показаннями свідків. Також всіх обвинувачених впізнали за фото, – каже начальник відділу Євген Соколов.
Суд повернувся на стадію підготовчого засідання, наступне слухання призначене на 19 січня 2026 року, тоді справи всіх чотирьох обвинувачених мають об’єднати і почати розглядати матеріали заново. Такі темпи засмучують матір Володимира Вакуленка. Олена Ігнатенко каже – хотіла би якомога скоріше почути вирок тим, хто познущався над її сином, нехай і заочний:
– Я хотіла би, щоб суд був очний, щоб подивитися в ті безстижі очі, хоч це було б дуже тяжко. Те, що Вовчика вбили – це злочин, це вбивство абсолютно беззбройної, беззахисної людини без суду, без слідства, без обвинувачення, їх треба судити – така моя думка.
