99 сходинок щодня долає Яків Федірко, аби увімкнути світло кораблям в Азовському морі.
Він понад півстоліття доглядає Бердянський маяк. За тим, як працює це диво, пан Яків спостерігав змалку. А коли виріс, замінив на роботі батька й брата.
Чоловік намагався влаштувати долю інакше, та маяк його не відпустив. Бердянська пам’ятка збудована ще 1836-го. Спочатку тут шлях до порту вказувала гасова лампа. Маяк перевели на електричне живлення другим після знаменитого Олександрійського.
«Горить він 4 секунди, і 3,5 темрява. Запускається він при заході сонця. Фотоелемент ось. Спеціально виставлений теж», – каже доглядач Нижньобердянського маяка Яків Федірко.
Маяк вказує шлях до 3-х портів. Аби не траплялося кораблетрощі під час туману, тут встановили гудок. Маяк може працювати автономно 8 діб, його світло видно на відстані 20-ти кілометрів. За день повз нього проходить до сотні кораблів. Це справді унікальний об’єкт, яким керують унікальні люди, кажуть бердянські краєзнавці.
«Родина Федірко – це яскравий приклад. Я взагалі захваті, коли в державі, як кажуть, є такі люди», – розповідає краєзнавець Євген Денисов.
Півстоліття проминули дуже швидко, каже доглядач. Свою професію він вважає чи не найромантичнішою у світі. Хоча на морі не завжди штиль, каже, тут дуже спокійно.
Старша донька доглядача, Олена, працює разом із батьком. Жителі бердянської коси кажуть: поки ця родина опікується маяком, кораблі в Азовському морі не заблукають.
// Дмитро Мороз, «ФАКТИ», ICTV