Після визволення Київщини від російських загарбників українці здригнулися від масштабу і жорстокості злочинів, які були вчинені окупантами за минулий місяць на території області.
Потрібно якнайшвидше все задокументувати, зібрати докази, провести розслідування, щоб покарати винних у скоєнні цих жахливих злочинів.
Що для цього потрібно, Фактам розказала Тетяна Печончик з Центру захисту прав людини ZMINA.
– Потрібно створити умови для збору та фіксації доказів та скоординувати і налагодити співпрацю тих, хто звільняє території та правоохоронних органів, що будуть розслідувати злочини, скоєні ворожими військами, – підкреслила експертка.
Що це означає. По-перше, потрібно розмінувати територію. Ті, хто будуть розміновувати, мають знати і пам’ятати, що за ними прийдуть слідчі. Тому потрібно максимально залишати ті предмети, які можуть представляти інтерес для слідства.
Потрібно створити безпечні умови для проведення слідчих дій, забезпечити ізоляцію місць скоєння злочинів від сторонніх осіб. Щоб туди могли могли зайти спеціалісти зі збору доказів і задокументувати всі необхідні факти.
Територія злочинів і кількість місць злочинів велика, тому наявні спеціалісти можуть не впоратися. Отже, необхідно розширити склад оперативно-слідчих груп особами, які мають досвід розслідування насильницьких злочинів, зі складу національної поліції, ДБР, СБУ. Треба дозволити широкому колу експертів, судмедекспертів, криміналістів забезпечити збір фото- та відеоматріалів.
Важливо знайти всі місця масових і поодиноких поховань, ідентифікувати всі тіла. Це має бути одним із перших завдань оперативно-слідчих груп.
– Ми розуміємо, що не буде вистачати судмедекспертів, тому можна залучати паталогоанатомів та інших медичних фахівців за погодженням МОЗ, – радить Тетяна Печончик.
Зараз Україна має звернутися до міжнародних партнерів і організацій для залучення фахівців з належним досвідом для ідентифікації тіл загиблих, для отримання відповідного обладнання та інших ресурсів.
– Іще дуже важливо зробити дві речі: привести в порядок правову рамку – Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекс, – констатувала експертка. – Бо Україна так і не привела свій кримінальний кодекс у відповідність до міжнародного кримінального права.
Виявляється, у нас на восьмому році війни досі немає визначень воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які є в міжнародному праві.
Ще у травні 2021 року нарешті був прийнятий законопроект №2689, що гармонізує українське законодавство з міжнародним кримінальним і гуманітарним правом. Але президент Зеленський досі його не підписав.
– Ми вимагаємо, щоб президент підписав цей законопроект і дав прокурорам належні правові інструменти, щоб кваліфікувати ці злочини, – наполягає Тетяна Печончик. – Адже є дуже велика різниця між тим, що відбувається згавалтування у мирному житті і тим, що вчиняє російська окупаційна армія, є різниця між розбоєм і вбивством у мирному житті і тим, що чинить російська армія на території України.
Ці злочини, якщо вони вчиняються під час війни є набагато тяжчими, вони не мають строків давності, і передбачають тяжчі покарання.
Верховна Рада має невідкладно розробити і внести зміни у КПК, для того щоб дати слідчим і прокурорам більше інструментів у розслідуванні цих злочинів.
Зокрема, необхідно дозволити дистанційне опитування потерпілих, жертв. Адже ми знаємо, що багато людей виїхало з місць проживання і навіть з України.
Потрібно, щоб по цих злочинах були змінені строки давності, і щоб вони не впливали на хід розслідування.
Експертка наголосила, що зараз потрібно всім працювати чітко, коректно і злагоджено, щоб швидко зібрати всі ці матеріали, ідентифікувати загиблих, провести розслідування і привести правову рамку в порядок, щоб можна було кваліфікувати все це як найтяжчі міжнародні злочини.
Фото: Володимир Коваль