Від Ярослава Мудрого до наших днів: історія Софійського собору

Внаслідок чергового масованого ракетного обстрілу з боку Російської Федерації, що стався 10 червня, зазнали пошкоджень не лише об’єкти інфраструктури, а й значущі пам’ятки культурної спадщини України, зокрема Софійський собор.

Міністр культури Микола Точицький повідомив, що вибухова хвиля призвела до руйнування тинькованого карниза на центральній апсиді східного фасаду Софійського собору. Ця сакральна споруда XI століття, що входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зазнала пошкоджень, що є черговим свідченням загрози для культурної спадщини країни.

Про історію створення Софійського собору у Києві та цікаві факти про нього — читайте в нашому матеріалі.

Софійський собор: дата створення

Софійський собор у Києві – це справжня перлина та один із найдавніших скарбів архітектури Київської Русі, що чудово зберігся до наших днів (поряд зі Спаським собором у Чернігові). Він є одним із найбільших храмів, збудованих у Європі ще в XI столітті. 

Цей величний храм, присвячений Софії – Премудрості Божій, з’явився за часів правління Ярослава Мудрого. Його будівництво було частиною грандіозного плану розширення Києва, відомого як Місто Ярослава, що передбачав і створення митрополичого собору.  

Точна дата зведення Софії Київської досі залишається предметом дискусій серед істориків. Вони спираються на чотири головні джерела: Повість временних літ, Новгородський перший літопис, Хроніку Тітмара Мерзебурзького та Слово про закон і благодать.  

Найбільш достовірним з них вважається Повість временних літ, яка у записі за 1037 рік згадує про заснування собору. Однак через загальний характер цього запису одні вчені бачать у ній початок будівництва, а інші – його завершення.  

Все ж більшість фахівців сходяться на думці, що собор був збудований у другій чверті XI століття. Цікаво, що гіпотеза дослідниці Н. Нікітенко про те, що Софію заснував ще Володимир Святославич у 1011–1018 або 1007–1011 роках поки що не отримала широкого визнання. 

Софійський собор: де розташований

Софійський собор розташований у Києві за адресою вулиця Володимирська, 24. Це собор з позолоченим куполом. 

Софійський собор: що відомо

Спочатку Софійський собор був грандіозним п’ятинефним храмом. Його східні частини завершувалися напівкруглими апсидами. Серце собору – його центральна частина без галерей – ідеально вписується у квадрат зі стороною 31 метр, що дорівнює розміру підкупольного квадрата Софійського собору в Константинополі.  

З північного, західного та південного боків собор мав два ряди галерей, причому внутрішня галерея була двоповерховою. Зовнішня галерея була збудована з використанням унікального для того часу конструктивного прийому – розпірних напіварок-аркбутанів, що не має аналогів у світовій архітектурі.  

Центральні приміщення собору прикрашали 13 куполів, а інші частини перекривали напівкруглими склепіннями. Дах собору був свинцевим, укладеним прямо на склепіння. 

Мозаїки та фрески Софійського собору

Мозаїчний живопис собору покривав величезну площу – 640 м², з яких до наших днів збереглося 260 м². Серед них – грандіозне зображення Христа-Пантократора у головному куполі, а також чотири постаті архангелів (з яких вцілів лише один). 

Простінки барабана головного купола прикрашали дванадцять постатей апостолів (збереглася лише половина фігури Павла). У вітрилах головного купола були зображені чотири євангелісти (збереглася постать Марка та фрагменти двох інших). На підпружних арках головного купола було сорок медальйонів із напівпостатями севастійських мучеників (до нас дійшло п’ятнадцять).  

Композиція Благовіщення розмістилася на східній парі підкупольних стовпів. У консі центральної апсиди збереглося величне (висотою 6 метрів) зображення Богородиці-Оранти, нижче якої розташована композиція Євхаристія (Причастя апостолів), а ще нижче – Святительський чин. Також збереглося кілька менших мозаїчних композицій. 

Решта інтер’єрів собору була розписана фресками, з яких збереглося близько 3 000 м². Окрім традиційних біблійних сюжетів (на теми Старого та Нового Завітів) та великої кількості зображень святих, тут є абсолютно унікальні для того часу композиції світської тематики.  

Софійський собор: історія

Софійський собор належить до візантійського архітектурного стилю, але не має прямих аналогів, оскільки київський князь поставив нетипове завдання – звести величезний храм з просторими хорами. Це зумовило багатоверхість та використання місцевих матеріалів для зменшення витрат. У XII столітті до собору добудували хрестильню. 

Після монголо-татарської навали собор занепав, а з кінця XVI століття його стан погіршився. Після Берестейської унії він перейшов під юрисдикцію уніатів, але 1633 року митрополит Петро Могила повернув храм православним, заснував монастир і розпочав відбудову. Вигляд собору в середині XVII століття відомий з малюнків та описів. 

Найбільша перебудова собору, профінансована московськими царями та гетьманом І. Мазепою, розпочалася 1688 року. До 1695 року зовнішні галереї надбудували, увінчали банями та прикрасили бароковими фронтонами. Пожежа 1697 року вимагала нових робіт, а давні мозаїки та фрески забілили не пізніше 1701 року. 

У 1718–1724 роках створено новий бароковий стінопис. У 1739–1747 роках митрополит Рафаїл Заборовський провів чергову реставрацію, а в 1747–1754 роках споруджено триярусний іконостас, нижній ярус якого зберігся. 

Наступна реставрація відбулася у 1843–1853 роках після відкриття давнього живопису. Академік Ф. Солнцев розкрив та зафіксував фрески, проте їх, на жаль, покрили олійним живописом, що отримав офіційне схвалення. 

У жовтні 1921 року в храмі відбувся церковний собор, на якому було проголошено створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Свята Софія належала УАПЦ до її ліквідації у 1930 році. У 1934 році собор перестав бути чинним храмом, а натомість був утворений Державний архітектурно-історичний заповідник Софійський музей (нині Софія Київська).  

Після цього був виконаний величезний обсяг дослідницьких та реставраційних робіт, які забезпечують стабільність технічного стану пам’ятки. Дослідник С. Висоцький виявив на стінах собору багато графіті, найдавніші з яких датуються 1052 та 1054 роками. 

Софійський собор: цікаві факти

Свій сучасний вигляд Софійський собор отримав у 1882–1889 роках під керівництвом В. Ніколаєва: розібрали барокові фронтони, відкрили давні малі бані, спорудили нартекс у псевдовізантійському стилі та облаштували опалення. З 1884 року почалося поступове розкриття та консервація мозаїк. 

Цікаві факти:  

• “Софія” у назві собору означає не ім’я святої, а “мудрість” (з грецької). Храм присвячений Софії – Премудрості Божій, що символізує мудрість у творенні світу і правлінні.
• Хоча точна дата заснування дискусійна, загальновизнано, що собор збудований за часів правління Ярослава Мудрого. Це був центральний елемент його грандіозного плану розширення Києва, відомого як Місто Ярослава.
• Собор мав 13 куполів, що було нетипово для візантійського будівництва того часу. Дослідники пояснюють це завданням князя – створити величезний храм із просторими хорами, що потребувало додаткового освітлення через вікна в барабанах куполів.
• Окрім біблійних сюжетів, Софійський собор зберіг унікальні для XI століття світські фрески. Серед них – частково збережений портрет родини Ярослава Мудрого та розписи сходових веж, що зображують життя константинопольського імператорського двору, зокрема сцени на іподромі, музикантів та акторів. Це рідкісний випадок відображення побуту того часу в храмовому живописі.
• На стінах собору виявлено тисячі давніх графіті – написів та малюнків, зроблених його відвідувачами протягом століть. Серед них є і найдавніші, що датуються 1052 та 1054 роками. Ці графіті є безцінним джерелом інформації про давньоруську мову, історію та повсякденне життя.

Протягом багатьох століть Софійський собор був усипальницею. Тут поховано фундатора храму – Ярослава Мудрого, а також його нащадків та київських митрополитів.

 

Джерело: Інститут історії України