21-річний Артем Куліков у слідчому ізоляторі України чекає на апеляцію – у серпні 2025 року Основ’янський районний суд Харкова засудив його довічно за вбивство двох цивільних в селі Петропавлівка на Куп’янщині Харківської області.
Він зізнався, що восени 2024 року під час повторного наступу російської армії випустив автоматну чергу по зв’язаних селянах. Та невдовзі, під час боїв за село, сам потрапив у полон.
Це рідкісна можливість для українського правосуддя судити окупанта за висунутим звинуваченням у воєнних злочинах не заочно.
Прийшла подивитися в очі
Мати одного з вбитих чоловіків 27 листопада 2025 року прийшла до Харківського апеляційного суду, де мало відбутися апеляційне слухання. Не згодний із пожиттєвим ув’язненням Куліков подав апеляцію на рішення суду першої інстанції.
Жінка хотіла подивитися в очі росіянину, якого засудили за вбивство її сина. Прочекала чотири години, та суд так і не відбувся. Наступне засідання призначили аж на весну.
– Я прийшла подивитися в очі (Кулікову, – Ред.), – розповіла Світлана Рижова. – Мого сина звати Євген Гулак, він був мирним жителем, загинув у свій день народження 8 жовтня 2024 року, йому було 52 роки.
Мати Євгена Гулака показує фото загиблого сина
Це сталося в селі Петропавлівка Куп’янського району – нині від крайньої точки села до окупованої території, за даними DeepState, близько кілометра. А у жовтні 2024 року під час повторного наступу окупантів на Харківщину російська армія на короткий час захопила Петропавлівку.
За даними Харківської обласної прокуратури, це були російські військові 23 мотострілкової бригади 6 загальновійськової армії, серед них – стрілець на позивний Дух – 21-річний Артем Куліков.
77-річна пані Світлана виїхала з Петропавлівки у 2023 році, син відмовився евакуюватися – доглядав за господарством, допомагав сусідам.
– Я з ним говорила за кілька днів до смерті, кажу: Виїжджай, чого ти там сидиш? А він так весело сказав: Все буде добре, не хвилюйся, ма! А потім довго не було зв’язку і коли мені врешті подзвонили сусіди, сказали, що Женю вбили, – говорить пані Світлана.
Жінка не змогла поховати сина. Будинок, де розстріляли сина, – згорів.
– Тіло не забрали. Вони були зв’язані, їх допитували – так мені слідчий розповідав зі слів того, хто їх розстріляв. Він їх розстріляв, а потім прилетіла ракета чи щось таке, дах обвалився і дім спалахнув. Вони згоріли, – розповідає пані Світлана.
Пані Світлана вперше прийшла на судове засідання – ходити постійно, каже, не має сил та здоров’я.
– Мені хотілося б подивитися на цього чоловічка. Йому 21 рік. Для чого він це зробив? З приводу того, що йому дали довічно, я маю багато думок. З одного боку, мені шкода, що такий молодий і довічно. А з іншого боку, я думаю, чому я маю когось жаліти, якщо мене ніхто не пожалів, мого сина ніхто не пожалів, – плаче матір вбитого Євгена.
Жінка лишилася повністю самотня. З донькою зв’язки не підтримують, захищаючи Донеччину загинув і її онук. Мешкає в одному з гуртожитків Харкова разом з іншими переселенцями.
–Я залишилася без сина, онука, без хати – без нічого. Навіщо вони прийшли вбивати нас? Чому я повинна його жаліти, якщо вони нас не жаліють: вбивають і дітей, і матерів, і чоловіків, і батьків, то чому я мушу жаліти? – каже жінка.
Пані Світлана сподівається отримати компенсацію за знищений будинок.
– У нас вже там все знищено, усі будинки розбиті. У мене згорів будинок, сарай. Сусід сказав, що покрівлі немає і кут будинку розвалився. Перед війною я приватизувала його, але мені лиш поки землю зареєстрували, а ось надвірні споруди – ні, поки відмовили. Сказали: Звертайтеся до суду! Але я поки не зверталася, – розповідає пані Світлана.
Зробив з десяток пострілів і їхні “силуети” впали
Про події, що сталися у Петропавлівці на початку жовтня 2024 року, розповідає начальник управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Харківської обласної прокуратури Спартак Борисенко.
Спартак Борисенко – начальник управління Харківської облпрокуратури
За даними слідства, 6 жовтня 2024 року Артем Куліков разом із поплічником на позивний Круглий захопили будинок у селі Петропавлівка Куп’янського району. У цей момент туди прийшли двоє місцевих, серед яких був і Євген Гулак – імовірно, вони не знали, що в домі перебувають росіяни.
Погрожуючи зброєю, чоловіків зв’язали і допитали. Пізніше до будинку прийшов третій місцевий житель, його чекала така ж участь, щоправда, надалі йому вдалося втекти.
– Він утік, але поспілкуватися з ним не вдалося, надалі він загинув у цьому ж населеному пункті, найімовірніше, від удару дроном. Його тіло було евакуйоване і поховане, – повідомив Спартак Борисенко.
Решту двох, за даними слідства, Артем Куліков розстріляв за наказом свого командира на позивний Гриф.
– Ішла зачистка цього населеного пункту, відбувались бойові дії і йому (Кулікову, – Ред.) треба було передислокуватися. Він отримав наказ і стратив двох цивільних чоловіків. Як він розповів, він зайшов у кімнату, де вони утримувались, і здійснив постріли з автомата Калашникова АК-74 у бік двох чоловіків, які одразу від поранень загинули на місці, – повідомив Спартак Борисенко.
Під час боїв за Петропавлівку в будинок потрапив снаряд, сталася пожежа, тому від тіл вбитих чоловіків майже нічого не залишилось, розповів Борисенко.
– За процедурою ДНК ідентифікували лише одного, оскільки тіла були дуже сильно обвуглені. Ми знайшли цей будинок, знайшли рештки тіл, однак, за процедурою ДНК не змогли ідентифікувати ДНК-профіль. Вони були впізнані, виходячи з показів свідків і потерпілих, що саме вони проживали та були в цьому будинку, – каже Борисенко.
Під час зачистки Петропавлівки українські оборонці взяли в полон Артема Кулікова, а його поплічник загинув, каже Борисенко.
– Почався штурм будинку й інший російський військовослужбовець із позивним Круглий був вбитий, а Куліков був поранений і потрапив у полон. Доля Грифа не відома, ми намагаємось його ідентифікувати. Куліков спілкувався з ним лише по рації та знав лише позивний, – каже Борисенко.
Артем Куліков з міста Павлова Нижньогородської області. До того, як потрапити на війну в Україну, відбував покарання у російській колонії за розбій і крадіжки, повідомляє СБУ. У тюрмі йому запропонували підписати контракт із російською армією.
– Він свідомо підписав контракт для того, щоб уникнути покарання, і свідомо пішов вбивати українців, він розумів, куди йде і чому саме йде, чому потрапив на війну, тому холоднокровно виконав цей наказ про вбивство цивільних осіб, – каже Спартак Борисенко.
Сам Артем Куліков у злочині зізнався, під час слідчого експерименту, опублікованого Харківською обласною прокуратурою, розповів, як розстріляв двох неозброєних цивільних:
– Когда я был в доме, убил двоих мирных жителей. Я подошел к выходу, направил ствол к выходу, где сидели (чоловіки, – Ред.), сделал с десяток выстрелов, потом услышал, что их силуэты упали. Потом повернулся к Круглому, он стоял возле окошка и отдал ему автомат.
Під час допиту Кулікова стало відомо, що російське командування регулярно віддає накази вбивати цивільних на тимчасово окупованих територіях України, повідомляє Служба безпеки України.
На підставі зібраних доказів слідчі СБУ повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини, поєднані з умисним вбивством, вчинені за попередньою змовою групою осіб). Покарання передбачає від 10 до 15 років ув’язнення або довічне.
Кулікова засудили до найвищої міри, яку він сподівається пом’якшити.
Оскаржує довічне ув’язнення
Артем Куліков одразу визнав себе винним, розповів, як розстрілював цивільних, і підтвердив все у суді, розповідають у Харківській обласній прокуратурі. Справу слухали в закритому режимі на прохання потерпілих задля їхньої безпеки.
Слухання в Апеляційному суді Харківської області проходило в закритому форматі
12 серпня 2025 року Основ’янський районний суд Харкова, вивчивши всі докази, визнав його винним і призначив покарання у вигляді довічного ув’язнення.
У Кулікова було 30 днів на оскарження, і він через свого адвоката подав апеляційну скаргу, повідомив Спартак Борисенко. Захисника Кулікову надала держава Україна як безоплатну правову допомогу.
– Він оскаржує вирок саме в частині призначеного покарання для призначення більш м’якого покарання, ніж довічне позбавлення волі. Ми будемо наполягати на тому, щоб вирок першої інстанції залишився в силі та покарання, яке було призначене Кулікову, також залишилось в силі, – каже Борисенко.
Чому оскаржують вирок, адвокатка Кулікова Ліна Дмітрієва не стала пояснювати, деталі справи не коментує:
– Мій клієнт не давав мені згоду на спілкування з пресою. Мою та його позицію ви почуєте в суді у квітні, якщо засідання відбудеться і якщо мій клієнт не висловить бажання зробити судовий розгляд закритим.
На фото СБУ – підсудний Артем “Дух” Куліков
Оскарження вироку призначене на 16 квітня 2026 року в Харківському апеляційному суді. До його рішення Куліков перебуватиме в слідчому ізоляторі, кажуть в обласній прокуратурі. Окупант сподівається на обмін. Це можливо лише після вироку апеляційного суду, каже Спартак Борисенко:
– Це вже буде вирішувати Координаційний центр поводження з військовополоненими. Ми будемо наполягати, щоб його обміняли на українських захисників, які утримуються в російських тюрмах великий проміжок часу, які отримали незаконні вироки суду за вчинення якихось фейкових злочинів на території РФ, на тих, хто має поранення, на азовців.
Світлана Рижова каже, що проти обміну не виступатиме, адже розуміє – її сина не повернути, а таким чином додому повернуться чиїсь сини або доньки.
