Мешканці Краматорська та Слов’янська жили під окупацією бойовиків майже три місяці і на собі відчули “переваги” так званого русского мира. Арешти, підвали, віджимання майна, вбивства, зруйновані будинки – все це відбувалося на вулицях цих міст у квітні-червні 2014 року.
За російським сценарієм, відпрацьованим у Криму, завданням бойовиків номер один було провести референдум і створити псевдо-республіки. Та не вийшло. Рівно 5 років тому Збройні сили України звільнили Слов’янськ і Краматорськ від окупації.
На в’їзді у Слов’янськ – солоні озера. Місцеві називають їх маленькими морями, засмагають, купаються – таке враження, що там ніколи не було війни.
Слов’янськ, 12 квітня 2014-го. Озброєні російські загони на чолі з ФСБшниками захоплюють міський відділ міліції і місцеву СБУ. Ватажок банди Ігор Гіркін оселився у будівлі СБУ – керував терористами на першому поверсі, а внизу, в підвалах бойовики влаштували справжню катівню українським патріотам.
У підвалах Гіркіна сиділи багато людей – за визволення бойовики вимагали елітні автівки і гроші – до мільйона доларів. Хто пручався – по звірячому катували або вбивали.
Читайте: Безпека і деокупація територій: програма кандидата в президенти Анатолія Гриценка
Майже одночасно бойовики захопили міліцію у Краматорську, що за кілька кілометрів від Слов’янська. Будівля обросла триколорами і прапорами псевдореспубліки ДНР.
Озброєні терористи називали себе донбасівцями, але не знали назв міст, а бордюри називали парєбріками. Під страхом смерті понад тисяча краматорців вийшли на мітинг під оточену бойовиками міліцію і кричали: Геть з України.
Російські окупаційні війська захопили телевежу на горі Карачун, увімкнули путінську пропаганду і промивали окупованим українцям мізки про карателів бандерівців і розіп`ятих хлопчиків. Під дулами автоматів організували псевдореферендум за так звані ДНР та ЛНР.
Майже три місяці запеклих боїв, сотні вбитих і поранених, і врешті – українська армія входить у Слов’янськ і Краматорськ. Ватажки терористів Гіркін, Моторола і Бабай втекли разом із рештою бандитів.
Володимир Сергієнко співвласник заводу ДОНМЕТ на 200 робочих місць торгує з Європою, купив 15 нових станків. Говорить, що вести бізнес набагато легше. Влада Януковича обкладала даниною в десятки тисяч доларів щороку, терористи так званої ДНР викрадали автобуси разом із водіями. Тож коли 5 липня 2014-го вулицями Краматорська поїхали танки із жовто-синіми прапорами – наче заново народився.
Нині у Слов’янську та Краматорську європейські дороги, нові тролейбуси, ремонтують школи і відкривають кав’ярні, ходити у вишиванці і говорити українською і модно, і безпечно. Місцеві теж нарікають на високі тарифи і низькі пенсії, але псевдореспублік там не чекають.
До слова, Факти ICTV розповідали про 5 річницю окупації Криму.