Напередодні президенти Литви, Латвії, Естонії та Польщі відвідали Бородянку. У центрі селища після звільнення від російських загарбників працює гуманітарний штаб і центр керування розбором завалів. Тут людям роздають продуктові набори та ліки.
У черзі за гуманітарною допомогою – місцева жителька пані Люба. Попри пережите, жінка не втратила ні почуття гумору, ні життєлюбства, хоча зізнається, що це їй вдалося не просто.
– Важко пережили. Боялися. Боялися виходити з хати, бо вбивали на масиві – чи снайпери, але хлопці молоді гинули. Я отак загляну, побачу труп – та й в хату бігом назад, – розповіла жінка.
77-річна Надія Онисимівна, яка себе називає бабою Надею, ховалася зі своїм 85-річним чоловіком у хаті, коли до них одного разу вдерлися окупанти.
– Вибиті двері, вікна побиті, забори поламані. Це страшне! І ще кажуть: “дед, не бойся, не бойся, мы мирные люди, но это ж война – если бы вы открыли дверь, значит не ломали бы”, – згадує пенсіонерка.
Каже, що росіяни ще кілька разів приходили до них за їжею, але вона їх не бачила, бо чоловік ховав її – боявся, що можуть вбити.
До Бородянки повернулися місцеві рятувальники. В їхній частині жили російські військові, після яких довелося кілька днів усе прибирати. Лише сміття вивезли на двох вантажівках.
– Між ліжками все було в пляшках порожніх з-під алкогольних напоїв. Спали на ліжках і одразу справляли свої потреби під ними, – розповіли вони.
Відзначилися росіяни і на меморіальному комплексі, який за 50 м від пожежної частини. Це пам’ятник тим, хто загинув у роки Другої світової війни, перемогою в якій так пишається РФ. Він, як і 98% будинків у центрі селища, зазнав пошкоджень.
Вісім будинків у центрі Бородянки знищено повністю – зараз тут розбирають завали. Після звільнення знайшли тіла вже 22 людей, зокрема й дітей.
