Наші армійці поступово просуваються уперед на Запорізькому напрямку, випалюючи позиції окупантів. Щоправда, ті й самі залюбки криють артилерією своїх же, розносячи те, що лишилось від укріплень на друзки. Про це свідчать полонені, яким пощастило вижити під подвійним щільним вогнем. Це вони називають суцільним пеклом. Нині із захопленими вояками ворожої армії – працюють слідчі СБУ.
45-річному Романові зі ставропольського краю, як він каже, пощастило вижити в пеклі. Перед очима в полоненого окупанта досі рештки тіл поплічників, розкидані по деревах та окопах.
Він кадровий армієць: у війську вже чотирнадцять років. На Запорізькому напрямку опинився торік улітку. Певнить, окрім лопати, нічого в руках не тримав.
А його товариш з Дагестану 45-річний мобілізований Абдула каже, докопався в українських ґрунтах до загострення недуги.
Роман розповідає, як разом з іншими з позиції забирав двохсотих і поранених. Ті, хто вижив, ховалися на розтрощених позиціях серед трупів, допоки рештки рятувальної групи не почала нищити своя ж артилерія.
Абдула зізнається, тут його до гикавки налякали українські дрони, що не дозволяли висунути носа з бліндажа.
Дагестанський батько трьох дітей присягається, якщо після обміну його знову примушуватимуть воювати – готовий на все, щоб не повертатися сюди.
