Кожна повітряна тривога не обходиться без воїнів мобільних вогневих груп. Такі підрозділи є у Збройних силах і в Нацгвардії. Їхнє завдання — завадити ворогу здійснити чергову криваву атаку по цивільній інфраструктурі.
Ці військові підсилюють нашу ППО завдяки своїй маневровності. На своїх авто вони можуть швидко переміститись у місце, куди ймовірно прямують Шахеди чи ракети. І знищити їх на підльоті до цілі. Як воїни захищають небо від ворожих цілей – читайте далі.
За лічені хвилини, коли над Києвом помічають 6 ворожих повітряних цілей та лунає тривога, мобільна вогнева група Збройних сил уже прямує на позицію. Білі кулі росіян могли нести розвідувальне обладнання. Поки одні військові беруться за знищення куль, інші – починають візуальне спостереження. Хапають біноклі, а із кузова дістають переносний зенітно-ракетний комплекс.
– Ми отримуємо курс, з якого прямує ціль, і вже, орієнтуючись на нього, починаємо працювати. Це може бути як крилата ракета, так і БПЛА, – розповідає стрілець-зенітник із позивним Чех.
Мобільні вогневі групи, кажуть військові, існували ще до повномасштабного вторгнення.
– Мобільні групи взагалі було створено для прикриття, ми готувались до гелікоптерів, літаків, до чогось такого. Просто тренування були, імітація ймовірного нападу, – розповідає командир підрозділу мобільно-вогневих груп із позивним Кеп.
Проте 24 лютого зранку своє вміння довелось застосовувати у реальному бою.
– Побачили перше сяйво у Києві, коли почало прилітати вже, були в готовності. Так особливо сильно не рахували, але до 30-40 гелікоптерів ми бачили, – каже командир підрозділу мобільних вогневих груп.
Стрілець із позивним Чех пригадує, їхній підрозділ розташувався на півночі поблизу Київського водосховища. Звідти ворожа авіація летіла на Гостомель.
– Дальність була близько 2 км. У мене був на озброєнні ПЗРК 1, тобто вийшов на позицію, задану мені, після чого був здійснений пуск по вертольоту Мі-24, – говорить Чех.
Це була його перша в житті знищена ціль. Загалом їхній екіпаж тоді збив три гелікоптери росіян.
– Це був який не який адреналін, перший у житті бій. Це треба відчути, словами це просто не передати, – говорить стрілець-зенітник ПЗРК.
Та після того як російська армія відступила, з’явилась інша загроза. Під час масованих ракетних ударів росіяни намагаються знищити критичну інфраструктуру, цілять у житлові будинки, вбиваючи мирних людей. Завдання мобільних вогневих груп змінились. Їх почали застосовувати саме на тих напрямках, на яких не можна застосувати інші види озброєння, наприклад, винищувальну авіацію.
Проте найчастіше вони оберігають стратегічні об’єкти. Військові розміщуються на відстані, щоб вразити ракети чи дрони на підльоті.
– По ракетах у нас переносні зарядні комплекси типу Ігла, Stinger різних іноземних виробництв, наших. По Шахедах краще крупнокаліберні кулемети, – говорить командир підрозділу мобільно-вогневих груп Кеп.
Але складність у тому, що оператору ПЗРК спершу потрібно ціль візуально побачити, зреагувати, навестись і лише тоді зробити постріл. Ймовірність мала, але Чеху вдалось і це.
– Ракета Х101, також з ПЗРК Ігла. Ну десь це зайняло секунд 7 від початку, як ми дістали ракету і зробили пуск по ній, тому що ракета низько летіла, швидкість у неї неймовірна, – розповідає Чех.
Для ефективного збиття військові застосовують і зенітні установки, цю розмістили на вантажному авто.
– Застосовується як по Шахедах, так і по крилатих ракетах, працюють на велику дальність до 3-5 кілометрів, тобто для ідеального бачення стрілець наводиться, за командою по цілі він працює одразу двома стволами, – говорить Кеп.
Щоб ускладнити їхню роботу, ворог часто атакує вночі, але і до цього наші військові готові.
– Вночі ми застосовуємо тепловізори, прожектори направленої дії, лазери, все, що підсвітить ціль, щоб можна було навестись стрілку, побачити її, – каже Кеп.
Бійці жартують, доводиться буквально жити на природі, годинами стежачи за небом. Але вони знають, що кожна збита ворожа ціль – це чиєсь врятоване життя.
Фото: скрин з відео