Нагадуйте собі щодня про повагу, вдячність та приязнь до захисників, бо саме завдяки їм ми зранку п’ємо каву в мирному Києві, відправляємо малечу в дитсадок і радіємо весні… Хтось за наші радісні моменти віддав своє життя, а хтось дозволяє собі хамство на адресу українських воїнів. На щастя, таких небагато, але, на жаль – вони є.
Як приклад, резонансний випадок у Буковелі. Черкаський бізнесмен Олександр Фатула образив бойового медика Олександра Одарченка, який приїхав на реабілітацію з Бахмута. Конфлікт спалахнув через прохання бійця спілкуватися українською, а завершився вибаченням Фатули.
Ще один приклад конфлікту пов’язаний з бійцем Віктором Якименком, який у листопаді їхав додому у відпустку, стоячи в тамбурі. З вагона його вигнали, бо, бачте, пасажирам погано пахло.
Це лише випадки, що набули розголосу завдяки соцмережам. А скільки воїнів просто мовчки стерпіли зневагу.
— Цього не потрібно толерувати в жодному разі. Це має стати новою нормою, прописаною в суспільному договорі – гідність і повага до військових і ветеранів, – каже ветеран російсько-української війни, морський піхотинець Гліб.
Агресію цивільних цей чоловік відчув на собі в тилу, коли стояв у черзі по каву.
— Людина за мною поспішала. І вона попросила пропустити її, а я відмовився, бо теж поспішав. Людина кинула коментар, що я такий молодий, здоровий, чому ж не воюю. Я вибухнув та пояснив, де був, – розповідає Гліб.
Чоловік боронив Маріуполь, пережив тяжке поранення, полон. Після повернення пройшов складне і тривале лікування. Коли трапився конфлікт, був у цивільному одязі, бо військову форму в мирному місті він без потреби не вдягає.
— Це моя суб’єктивна думка, що не має бути додаткової героїзації, але водночас і якогось знецінення. Оці фрази – “хлопці голі-босі” чи “ой, ви наші герої”. Та ні! Просто два дуже чіткі постулати: гідність і повага. Якщо я зняв форму, ставлення до мене не змінюється, бо є два цих постулати, – каже Гліб.
Багато військових не носять піксель, коли приїздять з фронту у відпустку чи на лікування. Ми не можемо одразу визначити, хто перед нами. Тому загальну культуру спілкування треба підвищувати, а градус напруги знижувати.
— Якщо буде повага у спілкуванні між будь-якими людьми: цивільні-цивільні, військові-військові, ВПО – це буде запобіжником, який унеможливлюватиме конфлікти, – каже психологиня Veteran Hub Анастасія Приступа.
Бійці на передовій боляче сприймають прояви зневаги до побратимів у тилу. Нацгвардієць на пседво Метис пригадує, якою всеохопною була підтримка українців на початку повномасштабного вторгнення. Тепер, каже, дехто почав забувати про війну, наростає втома.
Ми таке вже бачили у 2014. Якийсь парадокс – чим далі воїни відганяють ворога, звільняючи міста і села, чим довше стримують росіян на нулі, тим частіше підіймають голову ті, “хто їх туди не посилав”.
— Війна ще не закінчилася, війна ще не виграна. Вона триває. І ви будете зустрічати все більше і більше хлопців травмованих, які повертаються з фронту. Вони будуть повертатися назад боронити нашу землю. Наше завдання – підтримати хлопців, – каже боєць Бригади швидкого реагування Рубіж НГУ Метіс.
Причин таких нападок на захисників може бути кілька. Окрім, звісно, невігластва. До прикладу – захисна реакція – якщо я війни не бачу, то її не існує, а людина у формі дратує нагадуванням. А хтось за агресією ховає комплекс провини.
— Це приховане відчуття або сорому, або провини за те що, наприклад, той самий водій маршрутки не пішов захищати країну. Він це проявляє шляхом знецінення та зневаги бойового досвіду, – каже ветеран, психолог Українського ветеранського фонду Мінветеранів Олександр Чаморсов.
Український ветеранський фонд має цілодобову гарячу лінію психологічної підтримки військових та їхніх сімей. Це безкоштовно та анонімно. А ще у фонді запускають соціальну кампанію Повага. На вулицях з’являються білборди з військовими, у соцмережах закликають викладати світлини воїнів із тегом Ветерани різні, перемога одна.
— Щоб нагадувати і всіма можливими способами доносити необхідність демонструвати повагу. До військових. Причому незалежно від їхньої статі, віку, віросповідання, сексуальної орієнтації тощо, – каже директорка Українського ветеранського фонду при Міністерстві ветеранів Наталя Калмикова.
До повномасштабного вторгнення в Україні було пів мільйона учасників бойових дій. Нині нас захищає 1 млн 200 тис. військових. Після перемоги ми станемо країною ветеранів.
Соцопитування групи Рейтинг свідчать – 91% українців вважає, що наше суспільство поважає ветеранів. Що цікаво – серед військових так думають лише 60% опитаних.
— Коли захисник сидить в окопі, він думає про те, що вдома його чекають і вдома його приймуть. Будь ласка, зробіть це, – каже боєць Бригади швидкого реагування Рубіж НГУ Метіс.