Ухвалення Конституції України
28 червня 1996 року
Історичні напрацювання
Конституція сучасної України була ухвалена у 1996 році, однак мала багато попередників.
Із плином часу на українських територіях змінювався державний устрій, а території входили до складу сусідніх держав.
Ці чинники нерозривно пов'язані із законами, які у різні періоди формувалися у статути, устави, акти та договори.
Першим дослідженим документом, що регулював правові відносини на українських територіях, є Руська Правда князя Ярослава Мудрого, ухвалена у XI-XII століттях.
Базуючись на звичаєвому праві, Руська Правда містила норми спадкового, торговельного, процесуального та навіть кримінального законодавства.
Окрім цього, цей документ є одним із найяскравіших пам'яток періоду Русі, оскільки містить специфічні риси української мови.
В епоху раннього модерну на теренах України діяло три Литовські статути 1529, 1566, 1588 років.
За основу цих документів було взято українське, литовське та білоруське звичаєве право, Руську Правду, польські судебники, а також низку норм римського права.
Положення Литовського статуту були чинними аж до середини XIX століття, поки більшість територій України не увійшли до складу Російської імперії.
Паралельно із цим деякий час діяли укладені гетьманом Богданом Хмельницьким Березневі статті.
Конституція сучасної України була ухвалена у 1996 році, однак мала багато попередників.
Із плином часу на українських територіях змінювався державний устрій, а території входили до складу сусідніх держав.
Ці чинники нерозривно пов'язані із законами, які у різні періоди формувалися у статути, устави, акти та договори.
Першим дослідженим документом, що регулював правові відносини на українських територіях, є Руська Правда князя Ярослава Мудрого, ухвалена у XI-XII століттях.
Базуючись на звичаєвому праві, Руська Правда містила норми спадкового, торговельного, процесуального та навіть кримінального законодавства.
Окрім цього, цей документ є одним із найяскравіших пам'яток періоду Русі, оскільки містить специфічні риси української мови.
В епоху раннього модерну на теренах України діяло три Литовські статути 1529, 1566, 1588 років.
За основу цих документів було взято українське, литовське та білоруське звичаєве право, Руську Правду, польські судебники, а також низку норм римського права.
Положення Литовського статуту були чинними аж до середини XIX століття, поки більшість територій України не увійшли до складу Російської імперії.
Паралельно із цим деякий час діяли укладені гетьманом Богданом Хмельницьким Березневі статті.
| Першою конституцією України також вважають документ, ухвалений гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році. Конституція Пилипа Орлика написана латинською мовою і складається з преамбули та 16 статей.
Історично склалося так, що Конституція Пилипа Орлика не мала законної сили і залишилася лише на папері. Уже в часи Російської імперії бажання створити українську конституцію з'явилося у членів Кирило-Мефодіївського братства. Це була перша таємна українська політична організація. За недовгий час її існування братчики створили декілька проектів конституцій: найвідомішими стали Начерки Конституції Республіки 1850 року. У документі йшлося про створення федерації слов'янських народів під назвою Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Серед записів у Начерках Конституції Республіки також була фраза: Щоб створити Україну, потрібно зруйнувати Росію. Автора чорнового варіанту конституції – Георгія Андрузького – після вилучення документа відправили на заслання до Соловецького монастиря. |
| Уже у 1900 році на світ з'явилася брошура українського політичного діяча Миколи Міхновського під назвою Самостійна Україна. Більшість експертів називають це публіцистичним твором, однак автор детально описав своє бачення держави, її устрою та правових відносин. Міхновський писав, що розвиток націй безповоротно веде до розпаду імперій, тому закликав якнайшвидше проголосити незалежність від Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою. Через 17 років так і сталося: Російська Імперія впала у вир революційних подій, війни та інтервенції. Поки Європа оговтувалася після Першої світової війни, на українських теренах в період 1917-1921 років декілька разів змінювалася влада, а отже, і конституція. Незадовго після ухвалення чотирьох універсалів Української Центральної Ради уся повнота влади перейшла до генерала Павла Скоропадського. Він проголосив гетьманську Українську Державу та підписав Закони про тимчасовий державний устрій України. Документ не лише визначав права та обов'язки "українських козаків і громадян", а й закріплював право приватної власності та свободу торгівлі. Конституція Скоропадського, подібно до Конституції Орлика, усю повноту державної влади зосереджувала в руках гетьмана. Документ встановлював адміністративну систему управління, його статті сприяли розвитку української освіти, науки та культури. Уперше тризуб став атрибутом військової форми. Водночас право тлумачити закони мав уряд – кабінет Ради Міністрів. Незнання закону не позбавляло винного відповідальності за його порушення. |
Українська революція завершилася втратою державності, і в наступні десятиріччя влада перейшла до більшовиків, які утворили Радянський Союз.
Як одна із найбільших союзних республік, Україна мала власні конституції, однак також підпорядковувалася Конституції СРСР.
За час існування УРСР мала чотири конституції – 1919, 1929, 1937 та 1978 років.
Перші два документи законодавчо закріплювали принципи ленінської диктатури пролетаріату: її державною формою була республіка Рад.
Згідно з третьою конституцією, до складу України входила Молдавська Автономна РСР зі столицею в Тирасполі. Крім цього, вона була абсолютним прототипом сталінської конституції СРСР 1936 року – "Конституції соціалізму, що переміг".
Четверта конституція СРСР 1978 року, розроблена на чолі з першим секретарем ЦК КПУ Володимиром Щербицьким, дещо змінювала напрямок розвитку республіки.
В її основу лягла побудова розвинутого соціалізму. Вперше було внесено статті, що визначали Компартію СРСР "керівною силою суспільства, ядром її політичної системи".
Як одна із найбільших союзних республік, Україна мала власні конституції, однак також підпорядковувалася Конституції СРСР.
За час існування УРСР мала чотири конституції – 1919, 1929, 1937 та 1978 років.
Перші два документи законодавчо закріплювали принципи ленінської диктатури пролетаріату: її державною формою була республіка Рад.
Згідно з третьою конституцією, до складу України входила Молдавська Автономна РСР зі столицею в Тирасполі. Крім цього, вона була абсолютним прототипом сталінської конституції СРСР 1936 року – "Конституції соціалізму, що переміг".
Четверта конституція СРСР 1978 року, розроблена на чолі з першим секретарем ЦК КПУ Володимиром Щербицьким, дещо змінювала напрямок розвитку республіки.
В її основу лягла побудова розвинутого соціалізму. Вперше було внесено статті, що визначали Компартію СРСР "керівною силою суспільства, ядром її політичної системи".
“
Звичайно, у нас була Конституція Української Радянської соціалістичної республіки, але то була чиста калька Конституції СРСР, може, з невеликими змінами.
Потрібно було чітко розділити законодавчу і виконавчу владу, чого не було за радянської влади. А була й президентська гілка влади, судова влада, їх також потрібно було виписати в Конституції.
Потрібно було чітко розділити законодавчу і виконавчу владу, чого не було за радянської влади. А була й президентська гілка влади, судова влада, їх також потрібно було виписати в Конституції.
Як писали Конституцію України
Коли 24 серпня 1991 року Україна оголосила про вихід із Радянського Союзу і стала незалежною державою, постало питання про написання власної конституції. Однак українці жили за конституцією 1978 року ще п'ять років.
Конституційний процес затягувало одразу кілька чинників. Протистояння президента і депутатів парламенту не давало змоги підтримати той чи інший проект майбутнього Основного Закону.
Влітку 1995 року конституційна криза досягла свого піку, тому для її вирішення було укладено Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до ухвалення нової Конституції України.
Таким чином, у парламентаріїв з'явився час на активну роботу над статтями та положеннями головного закону України.
Укладений Конституційний договір значно зміцнив владу президента, адже відтоді очільники областей не обиралися, а призначалися главою держави. Також президент визнавався главою виконавчої влади: він міг особисто призначати прем'єр-міністра та весь склад Кабміну.
Конституційний процес затягувало одразу кілька чинників. Протистояння президента і депутатів парламенту не давало змоги підтримати той чи інший проект майбутнього Основного Закону.
Влітку 1995 року конституційна криза досягла свого піку, тому для її вирішення було укладено Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до ухвалення нової Конституції України.
Таким чином, у парламентаріїв з'явився час на активну роботу над статтями та положеннями головного закону України.
Укладений Конституційний договір значно зміцнив владу президента, адже відтоді очільники областей не обиралися, а призначалися главою держави. Також президент визнавався главою виконавчої влади: він міг особисто призначати прем'єр-міністра та весь склад Кабміну.
“
Коли ми говоримо про конституційний процес, то це – закладання основних постулатів, правил та наративів, які визначають статус держави та її ключові принципи.
Безумовно, після проголошення незалежності України та всеукраїнського референдуму на її затвердження, другим надзвичайно важливим етапом кодифікації незалежного стану стала Конституція України 1996 року.
Безумовно, після проголошення незалежності України та всеукраїнського референдуму на її затвердження, другим надзвичайно важливим етапом кодифікації незалежного стану стала Конституція України 1996 року.
Реальна робота над Конституцією України почалася у листопаді 1995 року. Тоді було утворено робочу групу, до складу якої увійшли по чотири представники від Верховної Ради і другого президента України Леоніда Кучми, а також два представники від органів правосуддя.
Результат їхніх напрацювань було подано на спеціальне засідання парламенту навесні 1996 року.
Результат їхніх напрацювань було подано на спеціальне засідання парламенту навесні 1996 року.
Після розгляду в першому читанні документ було направлено на доопрацювання. Під час підготовки до другого читання проект Конституції України містив близько 6 тис. правок нардепів.
Причиною затяжного обговорення та ухвалення конституції була ціла низка протиріч між двома парламентськими силами – демократами та комуністами.
Спочатку комуністи виступали проти самого обговорення нового закону: їх цілком влаштовувала конституція радянського зразка. Не менш гостро, ніж зараз, тоді обговорювався статус української та російської мов, а також питання Криму.
Стенограма засідання Ради 27-28 червня зберегла слова спікера Олександра Мороза: він попереджав усіх депутатів, що робота триватиме усю ніч, і нікому не буде дозволено вийти із зали до закінчення роботи над Основним Законом.
За ухвалення Конституції України проголосували 315 народних депутатів, 12 утримались, а 36 були проти. Ще 30 депутатів голосувати відмовилися.
Народні депутати кілька хвилин вітали ухвалення Конституції гучними оплесками, багато хто з них того дня не стримував сліз щастя.
Президент Леонід Кучма не був присутній на історичному засіданні парламенту, однак встиг зайти до зали Верховної Ради за лічені хвилини до ухвалення Конституції.
Під час свого виступу він подякував депутатам і назвав 28 червня історичним днем. Після безсонної ночі нардепам влаштували невеличкий банкет з цукерками та шампанським.
Саме тоді у стінах Верховної Ради вперше прозвучав гімн України.
Конституція скасовувала дію Конституційного договору 1995 року та Конституції УРСР 1978 року.
Причиною затяжного обговорення та ухвалення конституції була ціла низка протиріч між двома парламентськими силами – демократами та комуністами.
Спочатку комуністи виступали проти самого обговорення нового закону: їх цілком влаштовувала конституція радянського зразка. Не менш гостро, ніж зараз, тоді обговорювався статус української та російської мов, а також питання Криму.
Стенограма засідання Ради 27-28 червня зберегла слова спікера Олександра Мороза: він попереджав усіх депутатів, що робота триватиме усю ніч, і нікому не буде дозволено вийти із зали до закінчення роботи над Основним Законом.
За ухвалення Конституції України проголосували 315 народних депутатів, 12 утримались, а 36 були проти. Ще 30 депутатів голосувати відмовилися.
Народні депутати кілька хвилин вітали ухвалення Конституції гучними оплесками, багато хто з них того дня не стримував сліз щастя.
Президент Леонід Кучма не був присутній на історичному засіданні парламенту, однак встиг зайти до зали Верховної Ради за лічені хвилини до ухвалення Конституції.
Під час свого виступу він подякував депутатам і назвав 28 червня історичним днем. Після безсонної ночі нардепам влаштували невеличкий банкет з цукерками та шампанським.
Саме тоді у стінах Верховної Ради вперше прозвучав гімн України.
Конституція скасовувала дію Конституційного договору 1995 року та Конституції УРСР 1978 року.
Конституція України складається з 14 розділів, у яких міститься 161 стаття.
Починається документ із Преамбули.
Водночас є статті, які не підлягають жодним змінам. Йдеться про обмеження прав і свобод громадян або ж загрозу територіальній цілісності чи незалежності України.
Починається документ із Преамбули.
- Розділ I Загальні засади
- Розділ II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- Розділ III Вибори. Референдум
- Розділ IV Верховна Рада України
- Розділ V Президент України
- Розділ VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади
- Розділ VII Прокуратура
- Розділ VIII Правосуддя
- Розділ IХ Територіальний устрій України
- Розділ Х Автономна Республіка Крим
- Розділ ХI Місцеве самоврядування
- Розділ ХII Конституційний Суд України
- Розділ ХIII Внесення змін до Конституції України
- Розділ XIV Прикінцеві положення
- Розділ XV Перехідні положення
Водночас є статті, які не підлягають жодним змінам. Йдеться про обмеження прав і свобод громадян або ж загрозу територіальній цілісності чи незалежності України.
“
Була домовленість, що у Конституції України запишуть, що відновлена українська держава продовжить традицію УНР. На превеликий жаль, українська влада не дотрималася цієї обіцянки. Можливо, через зміну президента.
Це надзвичайно серйозна теза, яка свідчить про те, що українська державність веде свою тяглість з 1917 року. До речі, так вчинили всі прибалтійські республіки, які у своїх Конституціях вписали, що відновлюють свою державність, яка була проголошена у ті часи (1917-1919 роках). Мені здається, що це наш обов'язок, і у майбутніх уточненнях до Конституції я би в преамбулі обов'язково вніс тезу, що сучасна Українська держава є прямим наслідувачем державницької традиції УНР.
Це надзвичайно серйозна теза, яка свідчить про те, що українська державність веде свою тяглість з 1917 року. До речі, так вчинили всі прибалтійські республіки, які у своїх Конституціях вписали, що відновлюють свою державність, яка була проголошена у ті часи (1917-1919 роках). Мені здається, що це наш обов'язок, і у майбутніх уточненнях до Конституції я би в преамбулі обов'язково вніс тезу, що сучасна Українська держава є прямим наслідувачем державницької традиції УНР.
Неминучі правки
Однак із 1996 року Конституція дістала низку правок і доповнень.
У 2004 році відбулося ухвалення Конституційної реформи, яка, зокрема, передбачала перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Уже за часів президентства Віктора Януковича, у 2010 році за рішенням КСУ реформу було скасовано, і Україна повернулася до попереднього державного устрою.
Зміни до Конституції України у лютому 2014 року пояснювалися революційними подіями та втечею Януковича з України.
У цій ситуації знадобилося екстрено визначити порядок обрання нового президента, призначити виконувача обов'язків, а також визнати, що Янукович самочинно усунувся від виконання своїх конституційних повноважень, що "спричинило загрозу керованості держави, територіальній цілісності й суверенітету України, правам і свободам її громадян".
У 2015 та 2016 роках потреба вносити зміни до Конституції пояснювалася проведенням децентралізації та реформ правосуддя і прокуратури.
У 2004 році відбулося ухвалення Конституційної реформи, яка, зокрема, передбачала перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Уже за часів президентства Віктора Януковича, у 2010 році за рішенням КСУ реформу було скасовано, і Україна повернулася до попереднього державного устрою.
Зміни до Конституції України у лютому 2014 року пояснювалися революційними подіями та втечею Януковича з України.
У цій ситуації знадобилося екстрено визначити порядок обрання нового президента, призначити виконувача обов'язків, а також визнати, що Янукович самочинно усунувся від виконання своїх конституційних повноважень, що "спричинило загрозу керованості держави, територіальній цілісності й суверенітету України, правам і свободам її громадян".
У 2015 та 2016 роках потреба вносити зміни до Конституції пояснювалася проведенням децентралізації та реформ правосуддя і прокуратури.
Останні зміни до Основного Закону було внесено у 2019 році. Тоді до Конституції було додано вектор євроатлантичної інтеграції України як стратегічний напрямок розвитку держави, а також зміни до закону щодо обмеження депутатської недоторканності.
Загалом Конституція України 1996 року – це перша загальновизнана у всьому світі Конституція незалежної України.
Незважаючи на те, що ми були останньою країною колишнього СРСР, що ухвалила власну конституцію, вона вважається чи не найдемократичнішою серед "братських" держав (або колишнього соцтабору).
Загалом Конституція України 1996 року – це перша загальновизнана у всьому світі Конституція незалежної України.
Незважаючи на те, що ми були останньою країною колишнього СРСР, що ухвалила власну конституцію, вона вважається чи не найдемократичнішою серед "братських" держав (або колишнього соцтабору).
“
Нині "тертя" між президентом і парламентом дещо зникло, але я думаю, що на цьому воно не закінчиться.
Україні потрібно визначатися, чи вона буде президентською, чи парламентською державою. Бо змішана форма, на мою думку, не зовсім підходить Україні.
Україні потрібно визначатися, чи вона буде президентською, чи парламентською державою. Бо змішана форма, на мою думку, не зовсім підходить Україні.
Говоримо мовою фактів!
fakty.com.ua