Хрещення Русі
988 рік
Перші спроби принести християнство на терени Київської Русі належали княгині Ользі, яка хрестилася та намагалася обмежити вплив язичництва.
Поширити християнство вдалося завдяки князю Володимиру. На початку свого правління він тяжів до укріплення язичницької віри і лише після кількох років правління переконався, що Київській Русі потрібна нова віра, яка зможе укріпити державу.
Поширити християнство вдалося завдяки князю Володимиру. На початку свого правління він тяжів до укріплення язичницької віри і лише після кількох років правління переконався, що Київській Русі потрібна нова віра, яка зможе укріпити державу.
| Цей вибір пов'язують з багатьма різними чинниками. Один із них – дружні відносини Київської Русі з Візантією, яка вважається однією з наймогутніших та найрозвинутіших держав того часу, особливо коли йдеться про культуру. Тому не дивно, що Володимир пов'язував майбутній розвиток своєї країни із поширенням сучасної віри. Дехто вважає, що прихід християнства був зумовлений спробою наблизити Київську Русь до європейської цивілізації, тобто запозичити найвпливовіші культурні та політичні практики. Для когось прийняття християнства бачиться рішенням, яке диктувалося виключно політичними трендами. Тобто можливістю укладати шлюби із владними родинами великих європейських держав. Кажуть і про те, що цього рішення не можна було уникнути, адже в ті часи Київська Русь опинилася між двома релігійними світами – християнським та ісламським. І якби держава не визначилася зі своїм шляхом, то опинилася б в ізоляції від цивілізованого світу. Нині є багато теорій щодо причин прийняття християнства. Однак ніхто не може заперечувати, що це рішення сприяло розвитку Київської Русі і перетворило її на цивілізовану країну. |
“
Хрещення Русі згадують через саме християнство. Язичники, якими були русичі тривалий час, долучилися до культури. У ті часи Візантія була великою імперією, яка мала й велику духовність.
Як хрестили Русь
Хрещення Київської Русі почалося з князя Володимира, який своїм прикладом намагався показати, що християнство – шлях до прогресу. Хрестили його у 988 році в церкві святого Іакова, що в Херсонесі. Володимир одружився з Анною – дочкою імператора Візантії. Їхній шлюб був продиктований потребою Візантії у військовій допомозі від Русі.
Поразка болгарам у 986 році дорого коштувала Візантії, тому її імператор Василь II й звернувся до київського князя. Одруження на Анні стало умовою Володимира, за якої він був готовий надати військову допомогу. Хоча Анна всіляко опиралася шлюбу, все ж одружилася з Володимиром після того, як того хрестили. Вважається, що саме вона остаточно переконала князя у виборі християнської віри.
Незабаром після весілля Володимир з дружиною повернувся до Києва, де наказав усім жителям прийняти християнство.
У цьому вбачався не лише прогрес, а й вибір, в якому світі ми будемо жити. Якою буде наша культура, наш побут, наші погляди. Якщо подивитися на країни Близького та Далекого Сходу сьогодні, можна побачити, що вплив вибору християнства Руссю позначився і на них.
Хрестили киян на річці Почайна, що є притокою Дніпра. Перекази, які дійшли до наших часів, свідчать про те, що чимало людей не хотіли відмовлятися від язичницької віри, але не могли піти проти волі князя і приймали християнство.
Того року хрестився весь Київ. Київська Русь стала однією із найбільших християнських держав світу. Паралельно із цим князь Володимир контролював знищення статуй Дажбога, Сварога, Перуна та інших язичницьких богів. Пізніше на місцях, де раніше стояли ідоли, почали зводити церкви.
Поразка болгарам у 986 році дорого коштувала Візантії, тому її імператор Василь II й звернувся до київського князя. Одруження на Анні стало умовою Володимира, за якої він був готовий надати військову допомогу. Хоча Анна всіляко опиралася шлюбу, все ж одружилася з Володимиром після того, як того хрестили. Вважається, що саме вона остаточно переконала князя у виборі християнської віри.
Незабаром після весілля Володимир з дружиною повернувся до Києва, де наказав усім жителям прийняти християнство.
У цьому вбачався не лише прогрес, а й вибір, в якому світі ми будемо жити. Якою буде наша культура, наш побут, наші погляди. Якщо подивитися на країни Близького та Далекого Сходу сьогодні, можна побачити, що вплив вибору християнства Руссю позначився і на них.
Хрестили киян на річці Почайна, що є притокою Дніпра. Перекази, які дійшли до наших часів, свідчать про те, що чимало людей не хотіли відмовлятися від язичницької віри, але не могли піти проти волі князя і приймали християнство.
Того року хрестився весь Київ. Київська Русь стала однією із найбільших християнських держав світу. Паралельно із цим князь Володимир контролював знищення статуй Дажбога, Сварога, Перуна та інших язичницьких богів. Пізніше на місцях, де раніше стояли ідоли, почали зводити церкви.
Поширення християнства
Достеменно не відомо, скільки місяців чи років знадобилося Володимиру, щоб охрестити всю Київську Русь. Однак чимало істориків сходяться в тому, що цей процес був нелегким і часто супроводжувався насильством та вбивствами.
Людей змушували зректися язичницької віри, яка протягом поколінь передавалася від батька до сина. Щоб схилити їх до християнства, воєводи діяли за принципом "вогнем і мечем".
Найбільший опір новій релігії чинили волхви – служителі язичницького культу, яких особливо поважали люди. Найбільше їхній вплив був поширений на півночі Київської Русі. Саме цей регіон перейшов до християнства останнім.
Людей змушували зректися язичницької віри, яка протягом поколінь передавалася від батька до сина. Щоб схилити їх до християнства, воєводи діяли за принципом "вогнем і мечем".
Найбільший опір новій релігії чинили волхви – служителі язичницького культу, яких особливо поважали люди. Найбільше їхній вплив був поширений на півночі Київської Русі. Саме цей регіон перейшов до християнства останнім.
Щоб закріпити статус християнства як державної релігії, на початку XI століття князь Володимир видав Церковний статут.
У давньоруському документі було оформлено структуру та права християнської церкви. Згідно зі статутом, Київський митрополит очолював церкву, а єпископи займалися справами своїх єпархій.
Також княжий документ описував взаємовідносини між державою та церквою та її представниками. Встановлювалося, що церква матиме власне військо, закони та суд. Фактично Володимир дав духовенству автономію у вирішенні багатьох питань, чого не було у язичників.
У давньоруському документі було оформлено структуру та права християнської церкви. Згідно зі статутом, Київський митрополит очолював церкву, а єпископи займалися справами своїх єпархій.
Також княжий документ описував взаємовідносини між державою та церквою та її представниками. Встановлювалося, що церква матиме власне військо, закони та суд. Фактично Володимир дав духовенству автономію у вирішенні багатьох питань, чого не було у язичників.
Культурний розвиток Русі
Як і передбачалося, запровадження християнства у Київській Русі сприяло розквіту культури. Дуже швидко філософія християнства – любов до ближнього свого – пронизала верхівку суспільства і змінила її. Поширеною стала християнська мораль, яка засуджувала вбивства та зверхнє ставлення до інших людей.
Змінився і князь Володимир, який до прийняття християнства був відомий військовими походами. Повість врем'яних літ описує його як людину, яка провела багато військових походів та вела розпусний спосіб життя.
Ось що згадують про "хрестителя" Київської Русі у ранні роки життя в Повісті врем'яних літ: Був же Володимир переможений похіттю, і були у нього дружини... А наложниць було у нього 300 у Вишгороді, 300 в Білгороді і 200 на Берестові, у сельці, яке називають зараз Берестове. І був він ненаситний в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розтліваючи дівчат
Після прийняття християнства він почав зосереджувати більше уваги не на завоюванні земель, а на розвитку культури Київської Русі.
Завдяки тому, що князь приділяв значну увагу школам, у державі стрімко розповсюджувалася писемність. Вчителями здебільшого були священики, які знали слов'янську мову.
Церква стала чимось більшим, ніж просто місцем поклоніння богу. Оскільки духовенство отримало чималу автономію від князя, воно допомагало людям поєднувати релігію з культурним життям.
До речі, розвиток культури був зумовлений і будівництвом церков. Водночас Київська Русь переймала не лише релігію і філософію європейських країн, а й їхні практики, зокрема у будівництві храмів, які були оздоблені різноманітними фресками.
До нашестя хана Батия у 1237-1240 роках на території Київської Русі побудували понад 200 церков та соборів. Можна сказати, що два століття після хрещення Русі стали справжнім розквітом архітектури.
Змінився і князь Володимир, який до прийняття християнства був відомий військовими походами. Повість врем'яних літ описує його як людину, яка провела багато військових походів та вела розпусний спосіб життя.
Ось що згадують про "хрестителя" Київської Русі у ранні роки життя в Повісті врем'яних літ: Був же Володимир переможений похіттю, і були у нього дружини... А наложниць було у нього 300 у Вишгороді, 300 в Білгороді і 200 на Берестові, у сельці, яке називають зараз Берестове. І був він ненаситний в блуді, приводячи до себе заміжніх жінок та розтліваючи дівчат
Після прийняття християнства він почав зосереджувати більше уваги не на завоюванні земель, а на розвитку культури Київської Русі.
Завдяки тому, що князь приділяв значну увагу школам, у державі стрімко розповсюджувалася писемність. Вчителями здебільшого були священики, які знали слов'янську мову.
Церква стала чимось більшим, ніж просто місцем поклоніння богу. Оскільки духовенство отримало чималу автономію від князя, воно допомагало людям поєднувати релігію з культурним життям.
До речі, розвиток культури був зумовлений і будівництвом церков. Водночас Київська Русь переймала не лише релігію і філософію європейських країн, а й їхні практики, зокрема у будівництві храмів, які були оздоблені різноманітними фресками.
До нашестя хана Батия у 1237-1240 роках на території Київської Русі побудували понад 200 церков та соборів. Можна сказати, що два століття після хрещення Русі стали справжнім розквітом архітектури.
“
До нас заїхало дуже багато нової освітньої, писемної літератури, тобто літератури грецьких і римських філософів. Хоча вже тоді Русь сильно відставала від західної Європи здобутками світової думки. Але це дало поштовх писемності, освітньому процесу.
Прийшла писемність, саме тоді з'явилася велика спадщина писемно-історичної літератури, яка дійшла до нас. З неї ми дізнаємося не лише про історію, але й про культуру та обряди, нехай і в обмеженій кількості. Почала швидко розвиватися література, писемність, освітня програма. Зрештою сюди прийшла мармурована архітектура, кам'яні будівлі зростали як на дріжджах.
Прийшла писемність, саме тоді з'явилася велика спадщина писемно-історичної літератури, яка дійшла до нас. З неї ми дізнаємося не лише про історію, але й про культуру та обряди, нехай і в обмеженій кількості. Почала швидко розвиватися література, писемність, освітня програма. Зрештою сюди прийшла мармурована архітектура, кам'яні будівлі зростали як на дріжджах.
Побудували в ті часи й Софійський собор, який поєднав у собі візантійський та бароковий стилі архітектури. Припало його зведення на часи правління Ярослава Мудрого, а нині він є однією з найвизначніших пам'яток Києва.
До нашестя Батия Софійський собор вважався головною церквою Русі, в ній також ховали визначних князів Києва.
Проте він міг і не простояти до наших часів, якби не зусилля спочатку Богуша Гулькевича-Глібовського, а згодом Івана Мазепи та митрополита Петра Могили. Після занепаду собору у XIV столітті він понад 100 років залишався без нагляду, і лише зусилля небайдужих людей допомогли йому простояти до наших днів.
Не можна не пригадати й головний храм Києво-Печерської Лаври – Успенський собор, який побудували за правління князя Святослава II.
Церковне життя на теренах Київської Русі тоді активно розвивалося, збільшувалася кількість ченців. Сказання свідчать про те, що кількість ченців однієї з церков досягла 100, місця у малій дерев'яній церкві не вистачало, тому й вирішили побудувати Успенський собор, який з плином часу обріс багатьма добудовами.
На жаль, церковну споруду зруйнували під час бойових дій у 1941 році. Кажуть, що саме радянські війська замінували Лавру, а згодом й підірвали. Хоча деякі дослідники й досі схиляються до думки, що то була справа рук німецьких загарбників.
Відбудували Успенський собор вже за часів незалежної України – у 1999-2000-х роках.
До нашестя Батия Софійський собор вважався головною церквою Русі, в ній також ховали визначних князів Києва.
Проте він міг і не простояти до наших часів, якби не зусилля спочатку Богуша Гулькевича-Глібовського, а згодом Івана Мазепи та митрополита Петра Могили. Після занепаду собору у XIV столітті він понад 100 років залишався без нагляду, і лише зусилля небайдужих людей допомогли йому простояти до наших днів.
Не можна не пригадати й головний храм Києво-Печерської Лаври – Успенський собор, який побудували за правління князя Святослава II.
Церковне життя на теренах Київської Русі тоді активно розвивалося, збільшувалася кількість ченців. Сказання свідчать про те, що кількість ченців однієї з церков досягла 100, місця у малій дерев'яній церкві не вистачало, тому й вирішили побудувати Успенський собор, який з плином часу обріс багатьма добудовами.
На жаль, церковну споруду зруйнували під час бойових дій у 1941 році. Кажуть, що саме радянські війська замінували Лавру, а згодом й підірвали. Хоча деякі дослідники й досі схиляються до думки, що то була справа рук німецьких загарбників.
Відбудували Успенський собор вже за часів незалежної України – у 1999-2000-х роках.
Міжнародні відносини Київської Русі
Після проголошення християнства Володимир почав відходити від одновекторної міжнародної політики, яку тривалий час вела Київська Русь. Звичайно, це не означало, що держава відмовиться від відносин з Візантією. Навпаки, після хрещення Русі дипломатичні зв'язки лише зміцнилися.
За період свого правління після прийняття християнства київський князь також розвивав відносини з Польщею та Священною Римською імперією, яка почала особливо лояльно ставитися до Київської Русі. Також Володимир користувався можливістю підкріплювати домовленості шлюбом членів королівських родин.
Розвивалася тоді й міжнародна торгівля з іншими державами. Прийняття християнства відкрило багато торговельних шляхів, зокрема через Візантію.
За період свого правління після прийняття християнства київський князь також розвивав відносини з Польщею та Священною Римською імперією, яка почала особливо лояльно ставитися до Київської Русі. Також Володимир користувався можливістю підкріплювати домовленості шлюбом членів королівських родин.
Розвивалася тоді й міжнародна торгівля з іншими державами. Прийняття християнства відкрило багато торговельних шляхів, зокрема через Візантію.
“
До прийняття християнства Володимир був язичником, і християнські володарі, королі, герцоги, принци Європи не бачили в ньому людини, з якою можна вести політичний діалог.
Натомість, коли Володимир охрестився, то одразу увійшов до клубу європейських держав. З ним активно починають обмінюватися посольствами. А його син – Ярослав Мудрий – дійде до того, що видаватиме своїх дочок заміж за найвідоміших правителів Європи.
Натомість, коли Володимир охрестився, то одразу увійшов до клубу європейських держав. З ним активно починають обмінюватися посольствами. А його син – Ярослав Мудрий – дійде до того, що видаватиме своїх дочок заміж за найвідоміших правителів Європи.
Розквіт міжнародної дипломатії Київської Русі припав на часи правління Ярослава Мудрого - сина Володимира Великого. В ті часи князь не лише підтримував сталі контакти з іншими державами, але й шукав нових зв'язків з країнами Європи. Зокрема, з Францією, Англією, Угорщиною.
Основою його міжнародної політики також були шлюби між династіями. Програвши у 1043 році війну з Візантією йому довелося створювати коаліцію проти колись дружньої держави. А згодом, щоб закріпити мир син Ярослава Всеволод одружився на доньці імператора Візантії Костянтина Мономаха.
Основою його міжнародної політики також були шлюби між династіями. Програвши у 1043 році війну з Візантією йому довелося створювати коаліцію проти колись дружньої держави. А згодом, щоб закріпити мир син Ярослава Всеволод одружився на доньці імператора Візантії Костянтина Мономаха.
Говоримо мовою фактів!
fakty.com.ua