24 вересня представник Кабміну у Верховній Раді Ірина Верещук заявила, що “Україну не чекають у НАТО” і про її вступ в Альянс “взагалі питання не стоїть”.
Це викликало шквал коментарів. На що прес-служба уряду прокоментувала висловлювання Ірини Верещук, заявивши, що її слова були некоректно трактовані.
Усього два дні знадобилося команді влади, щоб непевне ставлення до НАТО перетворити на затяту прихильність до нього. Тільки громадськість засудила припущення члена комітету національної безпеки та оборони Ірини Верещук, що у НАТО нас не чекають, тому ми туди не спішимо — уряд і частина депутатів Слуги народу уже заявили про те, що Північноатлантичний альянс підтримує із пелюшок, – говорить журналіст Марина Данилюк-Ярмолаєва.
Читайте: Курс незмінний: Кабмін прокоментував слова Верещук про НАТО
Мораль – якщо суспільство гавкає і боляче кусає – мізки у влади хутко повертаються на місце.
Минулого року до НАТО взяли Чорногорію, яка пройшла десятирічний шлях від плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) до офіційного запрошення. Вступ цієї маленької країни зламав усі упередження про “їх там не чекають”, “давайте не будемо дратувати Росію”.
Проти прозахідного курсу Чорногорії задіювали російські пропагандистські заготовки про крах дружби слов’янських народів, сербську православну церкву та російський капітал, який скупив третину туристичних об’єктів на Адріатичному узбережжі.
Події 2014 року в Україні стали для чорногорців приводом задуматись, а що буде, якщо росіяни так вільно розгулюватимуть територією та сіятимуть грошима. Анексія? Окупація? Захист сербських братів?
Чорногорці засудили агресію в Україні та приєдналися до санкцій проти РФ, чим настільки розізлили братів із-за поребрика, що ті запланували на 16 жовтня 2016 року переворот, аби напасти на парламент, ліквідувати прем’єра та відвести чорногорський народ від вступу до НАТО.
Читайте: Тейлор назвав проблему, яка заважає вступу України і Грузії в НАТО
Україна мала шанс отримати ПДЧ і, можливо, уже вступити до НАТО у 2008 році, але підписання “листа трьох” – Ющенка, Тимошенко та Яценюка – вилилося у чергову парламентську кризу. Коли депутати фракцій Партії регіонів та КПУ з кульками “НАТО – нет” блокували трибуну Верховної Ради, вимагаючи від спікера Арсенія Яценюка відкликати свій підпис під листом щодо приєднання України до ПДЧ, оскільки це не відображає волі українського народу.
У 2008 році за НАТО було від сили 19% громадян, натомість зараз соціологія дає 62% підтримки. Напад Росії, який став можливим через нашу багаторічну та інфантильну багатовекторність, став уроком та навчив Україну любити НАТО.
У 2004 році, попри супротив Москви та мантри про інтереси “рускоязичних” новими членами НАТО стали Латвія, Литва, Естонія. Щодо фіннів, на яких посилалась Верещук, найбільша підтримка членства НАТО у Фінляндії спостерігалася у 2014 році, коли Росія анексувала український Крим. З того часу підтримка членства в Альянсі коливалася між 20-30%.
Як бачимо, український сумний досвід змусив багатьох європейців подумати про всій захист. І останнє – нас ніде можуть не чекати та не кликати. Але це не означає, що не треба стукати та підбирати ключі. Тим паче, що навіть сам Путін не дрімає у питанні НАТО, направивши країнам-членам та багатьом іншим державам послання з пропозицією ввести мораторій на розгортання в Європі та інших регіонах ракет середньої та малої дальності.
Пропозиція, ймовірно, для відводу очей, бо сам Путін ракети, де міг, уже розставив. Але такими листами Кремль визнає, що програє перегони озброєнь.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.