Тепла ванна шкідлива для вашого здоров’я.
В Україні критична ситуація із коронавірусом.
В Україні критична ситуація в енергетиці.
І та, й інша ситуація могли бути спрогнозованими. І навіть прогнозувалися. І вимагали реакції. Але реакції не було. Чому? Бо не надійшов сигнал. Ви можете нескінченно смажити руку на повільному вогні, але якщо мозок вимкнений, він не дасть сигнал нервовій системі прибрати руку.
Так і в нашій теплій ванні, оточеній лояльними людьми, від якої давно відігнали професіоналів. Перша особа, від якої все залежить, перебуває до певного часу в щасливому невіданні. І час минає. Погані новини ніхто не приносить. Все ж таки знають, що буває з гінцями, які приносять погані звістки. Хто псує настрій…
У Києві із понеділка червона зона. І потрібно мати сертифікат про вакцинацію, щоб жити повноцінним життям. Та й у всій країні теж. Це – добрий стимул вакцинуватися. Якщо знати про це заздалегідь. Якщо знати за два місяці до того, що з 1 листопада буде такий режим. Чи можна вакцинуватись двома дозами вакцини за вихідні? Питання риторичне.
Читайте: За кілька днів до червоної зони: у Києві вишикувалися довжелезні черги на Covid-вакцинацію
Так, люди самі винні. Люди такі. Але влада давно знає, які у нас люди. Високий рівень антивакцинаторів соціологія показувала ще з весни. І те, що політики прямо уникали місяцями публічно наполягати на вакцинації, свідчить про те, що вони знали.
Коментарі в Instagram їм у допомогу. А те, як поводиться вірус Дельта, було видно ще влітку.
Чого вимагали від влади у такій ситуації? Єдину централізовану кампанію. Примус до вакцинації. Так, непопулярно. Але краще, ніж бачити сьогоднішні черги у крематорії.
Ще два місяці тому потрібно було оголосити те, про що оголосили сьогодні. І дати населенню місяць. Щоб вакцинація пройшла активніше. І зробити з усієї країни один великий Моршин. Якщо там змогли, то, отже, змогли б і по всій країні. Поступово закручуючи гайки. Але команди не було.
У результаті півень клюнув, але вже пізно. У нас і колапсує медична система, і водночас люди втечуть купувати сертифікати про вакцинацію, щоб було що пред’являти з понеділка. І продовжать потрапляти до лікарень. І вакцинація зараз відбувається авральними темпами. Це вже допомагає уникнути подібної ситуації навесні, але ніяк не допомагає сьогодні.
Чи бачили окремі керівники таку ситуацію? Звісно. Експерти, справжні експерти, кричали про це та показували пальцем на те, як роблять у Європі. Але хіба можна підливати холодну воду до теплої ванни? І краще залишити повідомлення комусь іншому. Як наслідок, дурних немає. А в дурнях вся країна. А Україна є водночас і найменш вакцинованою в Європі (сором та й годі) і показує божевільні темпи смертності.
І справа тут навіть не в окремих персоналіях. Справа у системі.
Водночас нам усім загрожують віялові відключення електроенергії цієї зими. І так, звісно, є спільний світовий енергетичний шок. Але ж на нього треба було реагувати.
У результаті ми входимо в холодний період року з газом упритул, рекордно низькими запасами вугілля, зупинкою постачання енергетичного вугілля з Росії. І навіть імпорт електроенергії з Росії навряд чи допоможе, бо РФ не хоче допомагати. Чи не дає електроенергії і все. Не кажучи вже про те, що в пікові холоди Росія може ще й транзит газу зупинити.
Те, що вона може вдарити у критичний момент, ні для кого не є сюрпризом. Сюрприз, що цей удар є для когось є сюрпризом. І Росія б’є. Просто тому, що ми підставилися.
Що у підсумку? У підсумку важко зрозуміти, як у такій ситуації ми уникнемо віялових відключень цієї зими. Чи можна було цього уникнути? Так. Але спочатку поламали Нафтогаз, загралися у популізм на ринку газу, а потім ще й на ринку вугілля. Ціни на вугілля у всьому світі зростали, а Україна тримає низькі тарифи на електрику.
Як результат – компанії не накопичують вугілля. І тепер залишається лише молитися богу погоди, щоб глобальне потепління явило себе Україні цієї зими у всій красі.
Чи можна було почати робити щось раніше? Так. Але треба було ухвалити таке рішення. Проте ніхто не хоче приносити погані новини. Особливо, якщо потенційний посланець обіцяв, що все буде як портібно, мамою присягаюся. І треба ж популярні рішення ухвалювати, тарифи на електрику знижувати.
Ну ось і взимку сидітимемо з найнижчими тарифами на світло у Європі, але без світла. Романтика.
Варіант якось буде не спрацював. Ні з коронавірусом. Ні з енергетикою.
Як наслідок, час втрачено. І вже пізно. Немає рішення, яке зробило б добре. Можна говорити лише про мінімізацію втрат. Який висновок? Що ми маємо зрозуміти, щоб цього більше не повторилося?
Система, збудована за принципом лояльності, не працює. Жоден бізнес так не виживе. Не можуть адекватно працювати і за деспотії. Просто система з будь-яким керівником недієздатна у теплій ванні.
Тому що його оточують просто лояльні, ті, хто лестить, що є сил, і оточують і себе коханих такими ж підлабузниками, які розповідають день і ніч про великі звершення і навіть фінансовий звіт компанії можуть перетворити на дешеву оду.
Суспільство дістало урок. Політики дістали урок. Ручне управління не працює. Потрібно будувати інститути. І спиратись на професіоналів, а не на лояльних людей.
І так, це дуже дорогий урок. Вартістю у тисячі життів та мільйони доль. І хто його знає, скільки мільярдів гривень.