У п’ятницю, 17 листопада, планета, ймовірно, ненадовго перевищила критичну позначку потепління.
Заступниця директора Служби зміни клімату Коперник Саманта Берджесс у соцмережі X (колишній Twitter) повідомила, що, за їхніми даними, 17 листопада було першим днем, коли глобальна температура перевищила рівень 1850-1900 років (або доіндустріальний) на понад 2 °C – до 2,06 °C.
Порівняно з середнім показником за 1991-2020 роки середня глобальна температура в п’ятницю була на 1,17 °C вищою за середній показник.
Підвищення середньодобової глобальної температури поверхні на понад 2 °C вище доіндустріального рівня вказує на те, наскільки швидко планета нагрівається, включно з деякими екстремальними показниками, які вже є можливими.
Водночас перевищення 2-градусного порогу протягом одного дня не означає, що світ перебуває в постійному стані потепління на більше як 2 °C. Але перетин цієї позначки свідчить, що на планеті стає дедалі тепліше і процеси на Землі рухаються до незворотності наслідків кліматичної кризи.
Земля рухається до потепління майже на 3 °C
Згідно з новими даними, до 2100 року планета потеплішає майже на 3 °C порівняно з доіндустріальним рівнем навіть за умови дотримання нинішньої політики щодо скорочення викидів, які й призводять до потепління.
У Звіті про розрив у викидах за 2023 рік ООН докладно описується розрив між зобов’язаннями країн щодо скорочення викидів парникових газів та скороченнями, необхідними для досягнення Паризької кліматичної угоди.
Його опублікували напередодні кліматичного саміту COP28 у Дубаї, який розпочнеться наприкінці місяця.
У звіті підтверджуються попередні висновки, які містили ту саму основну тезу, але з іншими цифрами: світ далеко відійшов від запланованого шляху у своїх зусиллях зі стримування глобального потепління.
Також зазначається, що повне виконання зобов’язань щодо скорочення викидів зменшить потепління до 2100 року на 2,5-2,9 °C вище доіндустріальних рівнів. Ці підвищення температури матимуть значно більшу ймовірність спровокувати переломні моменти в кліматичній системі, серед яких втрата частини (або всього) льодовикового покриву Гренландії та Західної Антарктиди, а також потенційне закриття життєво важливої океанської течії.
У звіті зазначається, що цілі Паризької кліматичної угоди можуть бути досягнуті лише за умови повного виконання як умовних, так і безумовних зобов’язань щодо скорочення викидів, а також за умови переведення глобальних цілей нульового рівня викидів у площину практичних дій.
Наразі зобов’язання щодо досягнення нульового рівня викидів охоплюють близько 80% викидів, але більшість з них є порожніми, без механізмів, які б їх підкріплювали.