Одним з головних претендентів на посаду прем’єр-міністра Великої Британії після відставки Кіра Стармера є мер Великого Манчестера Енді Бернем. Минулого тижня він переміг на довиборах в окрузі Мейкерфілд і незабаром має скласти присягу депутата Палати громад.
Що відомо про Енді Бернема
Енді Бернем двічі безуспішно балотувався на посаду лідера Лейбористської партії, яка нині перебуває при владі у Великій Британії.
Тепер його переконлива перемога на позачергових парламентських виборах наблизила його не лише до цієї мети, а й до можливості потрапити на Даунінг-стріт як прем’єр-міністр.
Як пише SkyNews, Бернем заявив, що балотуватиметься на посаду лідера Лейбористської партії після оголошення про відставку сера Кіра Стармера.
– Кір зробив величезний внесок у нашу країну, і я хочу подякувати йому за лідерство та відданість у такий складний період… Я висуну свою кандидатуру в рамках цього процесу, – зазначив він.
Бернем є хорошим комунікатором, він також відомий своєю доброзичливістю та харизмою.
Протягом протягом дев’яти років він обіймає посаду мера Великого Манчестера. За цей час він сформував образ політика, якому притаманні оптимізм, активність і відверта манера спілкування, характерна для півночі Англії.
Отримавши місце в парламенті від округу Мейкерфілд на північному заході Англії, Бернему необхідно заручитися підтримкою 81 депутата від Лейбористської партії, щоб кинути виклик Кіру Стармеру в боротьбі за партійне лідерство.
Прихильники вважають Бернема, який під час пандемії COVID-19 отримав у Манчестері прізвисько Король Півночі за захист інтересів регіону, потенційним рятівником Лейбористської партії в протистоянні з правопопулістською партією Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем.
Критики ж змальовують його як політичного хамелеона, який зіткнеться з тими самими економічними обмеженнями, що стримували уряд Стармера, а також із таким самим неспокійним і нетерплячим електоратом.
– Він просто оптимістичний і життєрадісний, і, здається, йому подобається бути політиком, — сказав Джон Мактернан, радник Тоні Блера в період його перебування на посаді прем’єр-міністра, який знає Бернема ще з часів, коли той працював дослідником у команді одного з депутатів на півдні Лондона.
Походження, освіта та родина
Енді Бернем народився в Ліверпулі у 1970 році. Його батько працював інженером телефонного зв’язку, а мати – реєстраторкою в лікарській практиці.
Він виріс у селищі Калчет у графстві Чешир, неподалік від Мейкерфілда. Бернем має ірландське коріння, навчався в державних римо-католицьких школах і неодноразово говорив про свою католицьку віру, зокрема згадував зустріч із Папою Франциском у 2023 році.
Бернем здобув право навчатися на факультеті англійської літератури в Кембріджі. Після закінчення університету він пройшов добре знайомий багатьом британським політикам шлях до високих посад: спочатку працював дослідником у команді Тесси Джовелл, депутатки з південного Лондона, а потім став радником тодішнього міністра культури Кріса Сміта.
Під час навчання в Кембриджі він познайомився з Марі-Франс ван Хіл, яка народилася в Нідерландах. Згодом вони одружилися та стали батьками трьох дітей.
Політична кар’єра, досягнення та критика
Після перемоги на виборах у 2001 році від округу Лі, північного району неподалік від місця, де він виріс, Бернем став молодшим міністром в уряді Нових лейбористів на чолі з Тоні Блером.
За прем’єрства Гордона Брауна він обіймав посади головного секретаря Казначейства, міністра культури, медіа та спорту, а згодом – міністра охорони здоров’я.
У 2009 році Бернема освистали під час меморіальної церемонії з нагоди 20-ї річниці трагедії на стадіоні Гіллсборо, внаслідок якої через тисняву загинули 97 уболівальників футбольного клубу Ліверпуль.
Ця подія справила на нього глибоке враження та переконала, що родини загиблих заслуговують на справедливість після того, як поліція, слідчі та засоби масової інформації намагалися зобразити жертв хуліганами й покласти на них відповідальність за трагедію.
Тиск з боку Бернема допоміг домогтися проведення повторного розслідування.
Після поразки Лейбористської партії на загальних виборах 2010 року Бернем балотувався на посаду лідера партії та посів четверте місце.
У 2015 році він знову вступив у боротьбу за лідерство і спочатку вважався фаворитом перегонів, однак зрештою поступився представнику лівого крила партії Джеремі Корбіну, в команді якого згодом працював.
У 2017 році Бернем залишив парламент, вирішивши, що його подальше політичне майбутнє пов’язане не з Вестмінстером. Того ж року його обрали мером Великого Манчестера.
Роберт Форд, професор політології Манчестерського університету, зазначив, що за час керівництва Бернема місцева економіка демонструвала успішний розвиток.
Також, за його словами, політик проявив свої здібності, коли домігся посилення контролю та регулювання міської автобусної системи, вигравши при цьому протистояння з транспортними компаніями.
– Його головна перевага полягає в тому, що він надзвичайно ефективний комунікатор і чудовий оповідач. Він добре вміє дати виборцям зрозуміти, ким він є, чиї інтереси представляє і чого прагне досягти, – зазначив Форд.
Під час пандемії Бернем також був одним із найактивніших регіональних лідерів. Він відкрито критикував урядові локдауни, заявляючи, що вони несправедливо карають такі регіони, як Великий Манчестер.
Його виступ у центрі Манчестера з цього приводу став широко відомим.
Найпоширенішою критикою на адресу Бернема, який працював під керівництвом трьох дуже різних лідерів Лейбористської партії – Тоні Блера, Гордона Брауна та Джеремі Корбіна, – є твердження про його політичну гнучкість.
Однією з наскрізних тем політичної кар’єри Бернема є переконання, що британська політика та засоби масової інформації надто зосереджені на Лондоні, а регіональна нерівність завдала країні значної шкоди.
Саме про це він говорив ще у своїй першій промові в парламенті у 2001 році.
Під час одного з недавніх інтерв’ю Бернем заявив, що Велика Британія “рухалася неправильним шляхом протягом останніх 40 років”.
Минулого року Бернем викликав занепокоєння у частини політиків та експертів після заяви про те, що Лейбористській партії слід “припинити бути залежною від ринку державних облігацій”. Згодом він стверджував, що його слова були неправильно витлумачені.
Ще нещодавно під час одного з інтерв’ю для BBC він також продемонстрував нечітке розуміння одного з аспектів економічної політики. Водночас у Манчестері Бернем проводив політику, сприятливу для бізнесу, щоб залучати інвестиції до регіону.
За словами професора Форда, на посаді мера Бернем “звик досить вільно висловлювати все, що думав”, але тепер “отримує доволі жорсткий урок щодо необхідності ретельніше зважувати свої слова”.
Наскільки навички, які він продемонстрував у Манчестері, допоможуть йому впоратися з найвищою посадою в британській політиці, передбачити складно.
– Усе зовсім інакше, коли ти входиш у бурю, яка чекає на Даунінг-стріт, 10, де щодня на твоєму столі лежатимуть приблизно 150 різних питань, – сказав професор Форд. Там у тебе майже немає можливості самостійно обирати, через які питання варто вступати в боротьбу, і практично немає часу на роздуми.
Фото: Енді Бернем