Столітня боротьба за незалежність
Історія християнства на українських землях бере свій початок ще з княгині Ольги, яка правила близько у 945-960 роках. Вона першою із монархів прийняла хрещення.
У 988 році сталася головна релігійна подія – Хрещення Русі Київським князем Володимиром. Тоді під юрисдикцією Київської Русі знаходилися землі сучасної України, Росії, Білорусі, Польщі та Литви.
У XV столітті Москва прийняла рішення відокремитися та проголосила себе незалежною церквою. Однак її, як помісну церкву, Вселенський Константинополь визнав лише через півтора століття.
На духовну залежність України та підпорядкування РПЦ вплинули кілька подій. Угоди з російським царем, які уклав Богдан Хмельницький, призвели до того, що майже через 30 років Київ втрачає право на самостійні рішення. Навіть книги у Лаврі забороняють друкувати українською мовою.
У 1685 році після смерті митрополита Київського та Галицької Русі, Москва повністю підкорює українську церкву.
Призначений митрополит присягає на вірність Московському патріархату та отримує новий титул Київський, Галицький і всієї Малої Росії.
Як результат, Константинополь визнав дії Москви незаконними і надалі, вважаючи Київ своєю канонічною територією.
Боротьба за незалежну українську православну церкву відновилася лише після створення Української народної республіки.
Під час національно-визвольних рухів 1917-1921 років створюється Українська автокефальна православна церква.
Автокефалія – це статус помісної церкви, як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви, що очолюється патріархом або архієпископом чи митрополитом.
Однак уже в 1930 році УАПЦ під тиском радянської влади УАПР оголошує про “самоліквідацію”.
Наступний важливий етап у становленні української православної церкви розпочався після 1990 року та триває до сьогодні.
Тоді обрали патріарха Мстислава (Скрипника) та була відновлена УАПЦ. У Харкові, Києві та інших містах відновилися її храми.
У 1991 році Верховною Радою було ухвалено закон про свободу совісті та релігійних об’єднань, який заборонив державі втручатися у справи церкви, а церкві — у державні справи.
Московський патріархат надав автономію Українській православній церкві, проте закріпив за собою право призначення духовних осіб.
Президент України Леонід Кравчук та київський митрополит Філарет намагалися домогтися повної незалежності від Москви, проте спроби були невдалими.
Тоді у 1992 році було прийнято рішення про створення Української православної церкви Київського патріархату.
Таким чином українське православ’я розкололося на три конфесії:
- УПЦ МП
- УПЦ КП
- УАПЦ
Це сильно ускладнило релігійну ситуацію у країні, яка ознаменувалася постійними міжконфесійними конфліктами, боротьбою за нерухомість (храми. – Ред.) і паству.
Питання про Єдину помісну церкву піднімалися неодноразово, проте з мертвої точки ситуація зрушила лише у цьому році.
Синод Вселенського патріархату 11 жовтня прийняв рішення надати Томос про автокефалію православній церкві в Україні.
Томос – це унікальний церковний документ. Випускають його, коли головна церква хоче надати фактичну незалежність – автокефалію.
Що таке помісна церква та чому вона потрібна Україні
Донедавна більшість українців не чули про таке поняття та й не одразу зрозуміли, чому рішення Синоду важливе для держави.
Помісна церква – незалежна, самоврядувана церква зі своєю структурою та організацією на певній території. Як правило, юрисдикція такої церкви збігається з кордонами держави. У світі існує близько двадцяти АПЦ: Російська православна церква, Грузинська православна церква та інші.
Читайте: Томос в Україні: якою мовою будуть вести службу
Кожна з цих релігійних інституцій має свого лідера (митрополита, архієпископа. – Ред.). Єдиного православного центру у світі немає, як у католиків Ватикан. На відміну від Папи Римського, статус Вселенського патріарха, який носить Святіший патріарх, архієпископ Константинопольський, має суто номінальний характер. У православному світі патріархи мають рівні права, а титул Вселенського патріарха це всього лише данина поваги до першого центру православ’я.
Говорити, що Україна зараз отримала релігійну незалежність не правильно. Адже українці духовно не були обмежені владою чи державою.
Отримання автокефалії – це радше набуття політичної самостійності, бо варто розрізняти поняття: віри, релігії та церкви. І сьогодні ми говоримо про незалежність церкви, як окремого інституту, де свої правила, традиції та ієрархія, – зазначає історик Олександр Алфьоров.
Чому для українського суспільства настільки важливе становлення власної, самостійної церкви?
Церква опікується не тільки духовною складовою своєї пастви (парафіянин. – Ред.), а й світським життям. Україна не монорелігійна держава, але більшість громадян сповідують православ’я, тому авторитет церкви має сильний вплив на суспільство.
Закладені фундаментальні правила православної церкви є основою української ментальності та суспільної моралі, – зазначає Олександр Алфьоров.
Тобто церква має виконувати функцію осуду чи підтримки суспільних процесів.
Проблеми створення ЄПЦ
Собор має об’єднати три різні структури, які мають різну історію становлення, під одним дахом. Чи зможуть ці структури подолати внутрішні розбіжністі, чи вони зуміють подолати внутрішньо концептуальна та ієрархічну боротьбу.
– У звичайній сільській парафії, де священик побачить, що він є канонічним, як в російській, так і українській буде хотіти перейти до УПЦ. Так йому не заборонятимуть відспівувати чи хрестити дітей, – зазначає експерт.
Тому низове духівництво, яке ближче до народу буде переходити активніше, а от вище матиме проблеми. Всередині церкви буде йти боротьба за владу та ієрархію.
Також існує проблема з парафіями, які контрольовані МП.
– За роки незалежності, як білі так і чорні представники духівництва, тобто священики та монахи, масово мігрували до України з Росії. За цей час виросло покоління, яке свідомо підтримує саме МП, бо вони виховані на тих засадах російського світу, який тут почали поширювати завдяки пропаганді, – розповідає Олександр Алфьоров.
Парафія Московського патріархату трималася на тому, що вони є канонічними, але Константинополь визнав всі православні конфесії законними. Тому пересічним парафіянам буде все рівно, в якій церкві звертатися до Бога.
Раніше Факти ICTV писали, що Томос про автокефалію православній церкві в Україні є сильним ударом не лише по Московському патріархату, але й по Кремлю.
Фото: УНІАН, patriarchate.org