Андрій Бондарчук – екс-мер Дебальцевого (2006-2010). Він має три вищі освіти за спеціальностями історія, право та державна служба, вільно володіє англійською мовою, а у 1990-х працював директором школи.
У 2014 році чоловік разом із сім’єю переїхав до Києва. Зараз він працює у популярній службі таксі та з неприхованим смутком розповідає про початок війни на Донбасі.
– У мене не виникло жодних зайвих питань, коли розпочалась окупація. Я знав, що не житиму в окупації. Дітей вивіз із Донецька у травні 2014 року після початку боїв у Донецькому аеропорту, а вже у червні ми всією сім’єю жили у зйомній квартирі на Осокорках.
Спочатку були великі проблеми із житлом. Щоб купити власну квартиру, довелося взяти кредит. У нас є житло у Донецьку, але я не збираюсь туди повертатися.
Андрій Бондарчук висловив власну позицію щодо незаконного референдуму у Донецьку.
– На момент референдуму 11 травня я був у Донецьку. Вважаю, що явка тоді була не більше 10%. Причина проста: у місті близько 400 виборчих дільниць, а в день “референдуму” працювало тільки 78.
Забезпечити явку було просто неможливо. Протоколи виборчих дільниць ніхто не складав.
Також він пояснив, чому вирішив так кардинально змінити свій статус, обравши професію таксиста після посади мера міста.
– Спочатку я дуже комплексував. Однак потім знайомий переконав, що я працюю чесно і нічого не порушую. Зараз я таксист і я плачу податки.
У Києві потрібно дуже багато грошей. На держслужбі чи в гуманітарній сфері я не зароблю стільки, як у таксі. У мене троє дітей, мені треба працювати.
Читайте: Неля Штепа збирається балотуватися в мери Слов’янська
Будучи таксистом, Андрій Бондарчук щодня спілкується з десятками людей різних поглядів та національностей. Він зізнався, що захоплюється іноземцями, які вільно розмовляють українською, але водночас дивується російськомовним киянам.
Чоловік поділився досвідом спілкування з білорусами та росіянами.
– Для білорусів їх мова – це мова навчання та самоствердження, але в побуті вони нею не користуються. Кажуть, якщо спілкуєшся білоруською – ти або радикальний націоналіст, або особистий ворог Лукашенка.
Росіяни ж трапляються різні, але багато з них розуміють ситуацію. Їм соромно за цю війну. Бувало, просили пробачення.
Екс-мер Дебальцевого багато розповів про життя на Донбасі до війни.
– Моє рідне місто – Світлодарськ. Зараз воно перебуває під контролем України, але до лінії вогню буквально 4 км. Ще у 1990 році я був першим, хто підняв тут український прапор. Бо поки є український прапор, буде українська держава.
Мало хто знає, однак Дебальцеве – батьківщина українського поета Володимира Сосюри. Я знаю багато його творів напам’ять і вважаю, що він – видатний дебальчанин.
Андрій Бондарчук не вважає себе переселенцем, частіше він використовує поняття біженець. Однак чудово розуміє усі проблеми внутрішньо переміщених осіб. На його думку, найбільшою проблемою є недоступне житло.
– У мене є родичі, які з різних причин живуть на окупованій території. Ніхто з них не хоче жити під окупацією, однак залишитись змушує похилий вік або фінансові проблеми.
Незважаючи на військовий конфлікт на Донбасі, він переконаний, що сучасному поколінню українців пощастило жити у незалежній країні.
– Свобода – це річ, яку не відчуваєш, поки вона у тебе є. Сучасне покоління українців вперше за багато століть живе у вільній Україні. Наша свобода на терезах має переважувати усі ті негаразди, які ми зараз переживаємо.
Нещодавно Факти ICTV повідомляли, що президент Володимир Зеленський підтримав впровадження програми, згідно з якою переселенці та ветерани АТО/ООС зможуть отримають житло під 3% річних.