Невеличкий хутір на Харківщині був під окупацією кілька тижнів. За цей час російські військові наробили там чимало лиха: залякували й били селян, влаштовували “фільтрації”, проводили обшуки, розстрілювали з танка житлові будинки.
Один із випадків вирізняється особливою жорстокістю – молодий чоловік по-звірячому зґвалтував старшу за нього жінку. Він наказав їй мовчати, але жінка заявила про злочин українським правоохоронцям, й кривдника вдалося вирахувати.
Суд призначив йому покарання – 12 років позбавлення волі. Судили окупанта заочно – так зараз відбуваються слухання над російськими військовими, які втекли після звільнення української території і до суду не з’явилися. До того ж, враховуючи чутливість теми й безпеку потерпілої, справу розглядали у закритому режимі, вирок теж закритий для оприлюднення.
Жінка й досі не може оговтатися від пережитого, з нею працюють психологи. В цьому матеріалі ми не називаємо ім’я потерпілої, населений пункт, де сталося зґвалтування, й інші деталі, які можуть розкрити особу жінки, щоб забезпечити їй анонімність і безпеку.
Якщо не він – зґвалтують інші
Це сталося наприкінці квітня 2022 року. До звільнення невеличкого хутора, де разом з родиною мешкала жінка, лишалося всього три дні.
26-річний чоловік у військовій формі, озброєний вогнепальною зброєю, вдерся на подвір’я місцевих мешканців.
– Демонструючи зброю та погрожуючи, він фактично розділив потерпілу з іншими особами й вчинив стосовно неї насильницькі дії сексуального характеру, – повідомляє прокурорка відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Харківської обласної прокуратури Світлана Ачкасова.
За даними слідства, окупант бив жінку головою об стіну, зірвав з неї одяг й зґвалтував з особливою жорстокістю, зокрема й в неприродний спосіб. Стріляв у повітря й весь час погрожував: якщо не він, жінку зґвалтують інші окупанти. Й пригрозив вбити, якщо комусь розкаже.
– Особлива зухвалість цього злочину полягає у тому, що, окрім насильницьких дій сексуального характеру, для того щоб подолати волю потерпілої, для того щоб вона не могла чинити йому належний опір, він погрожував вбивством, демонстрував зброю, вчинив постріл зброєю біля потерпілої, – розповідає Ачкасова.
Кривдник з терористичної “ДНР”
Постраждала запам’ятала лиш обличчя свого кривдника, каже представниця прокуратури. Коли село звільнили, вона розповіла про те, що сталося, українським правоохоронцям.
– Вона дуже добре запам’ятала його зовнішність, говорила, що ніколи його не забуде. Також за його говіркою вона зрозуміла, що він не росіянин, а представник квазіреспубліки, яку називають “ДНР”, – розповідала Ачкасова.
Коли тікали, на місцях дислокації, в так званих штабах, окупанти лишали купи документів й електронні носії з інформацією про себе. Це допомогло українським слідчим розкрити чимало воєнних злочинів, розповідають в прокуратурі. Так вирахували й обвинуваченого.
– Коли відпрацьовували трофейну документацію, інформацію, яка там містилася, встановили, які підрозділи там дислокувалися і військовослужбовців. Також була використана інформація Головного управління розвідки, застосовували OSINT-технології, й так виходили на осіб, які там дислокувалися і які належали до підрозділів саме “ДНР”, – повідомила Ачкасова.
За інформацією Служби безпеки України, яка розслідувала справу, підсудного звати Максим Лянченко, він народився у Донецьку, ще до повномасштабної війни приєднався до бойовиків так званої ДНР, а коли почалася повномасштабна війна, у складі 115 полку “Донецької народної республіки”, збройне формування якої фінансує, контролює й координує Російська Федерація, вдерся на Харківщину.
Наприкінці березня 2022 року село, де мешкала потерпіла, окупували. Окупанти тероризували місцевих мешканців, били, грабували. А коли Сили оборони України були на підступах до населеного пункту, Максим Лянченко втік. Нині він перебуває на окупованій території України, повідомляє СБУ.
Максим Лянченко. Фото: СБУ
І потерпіла, й свідки цього жахливого злочину, каже слідство, впізнали Лянченка за фото. Слідчі оголосили йому про підозру за ч. 1 ст. 438 Порушення законів та звичаїв війни, зібрали докази й передали справу до суду.
Як судили “деенерівця”
Судили Лянченка заочно – законодавство дозволяє це робити у випадках, коли обвинувачені не перебувають під арештом, каже прокурорка Ачкасова.
– Підозру було опубліковано на сайті Офісу генпрокурора та в газеті Урядовий кур’єр – це загальнодержавна сфера розповсюдження. А потім було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (заочно, – Ред.). Він неодноразово викликався до органу досудового розслідування – є певна процедура публікації повісток, він їх проігнорував, що стало підставою для звернення з відповідним клопотанням про проведення спеціального досудового розслідування, яке надає нам змогу притягнути до відповідальності особу, яка ухиляється від явки, перебуває у розшуку та на території країни-агресора або на непідконтрольній території, – повідомила Ачкасова.
У Лянченка був адвокат – його надали з безоплатної правової допомоги. Чи визнав він свою провину – не відомо, каже прокурорка, зв’язатися з ним не вдалося.
“Деенерівця” заочно засудили до 12 років позбавлення волі й оголосили у розшук.
– Слідчим на стадії досудового розслідування було ухвалене процесуальне рішення про оголошення на той час ще підозрюваного в розшук як на території України, так і в міжнародний розшук, – каже Ачкасова.
Однак якщо в Україні підозрювані або засуджені за злочин одразу вносяться до баз даних: ЄРДР, систем Державної прикордонної служби, Розшук МВС тощо, і, якщо потрапляють у поле зору правоохоронців, затримуються, то Інтерпол часто відмовляє у запитах на публікацію у своїх реєстрах інформації про засуджених, якщо вирішить, що справа є політично вмотивованою. І чомусь часто до цього списку Інтерпол додає і воєнні злочини, вчинені на території Україні або на окупованій території, посилаюсь, як вони вважають, на політичний характер війни.
У захисту Лянченка за законом є 30 днів на оскарження вироку. Якщо цього не станеться, рішення суду набере чинності, а термін обвинуваченому рахуватиметься з моменту його затримання.
Користь від заочних вироків — в отриманні справедливості і жертвою, і суспільством, які цього потребують, каже представниця прокуратури.
– Нам би хотілося по-іншому, щоб вони були заарештовані, були реально покарані. Але це рішення має ще й превентивний характер, оскільки коли особи несуть покарання, про це там (на території ворога, – Ред.) також відомо. Це виступає як превенція, можливо, когось це зупинить, – каже Ачкасова.
Постраждала особисто свідчила у суді
Попри великі страждання, завдані пережитим, потерпіла приїжджала до суду й давала свідчення. Вона й досі тяжко переживає те, що з нею відбулося, отримує психологічну допомогу й планує пройти реабілітацію, – каже прокурорка.
– Юридична допомога – не першочергова. Такі люди отримують психологічну допомогу з фахівцями, які мають високу кваліфікацію, які спеціалізуються саме на таких травмах. Це доступ до репарації, щоб потерпілі мали змогу отримати відновлення. У нас є дружні громадські організації, які надають допомогу з реабілітації, потерпілі їздять в Івано-Франківську область, там здійснюється їхнє відновлення, вони перебувають у жіночих просторах, з ними працюють фахівці, лікарі, якщо є потреба, – каже прокурорка.
За її словами, тільки на Харківщині вже підтверджено близько 30 випадків зґвалтування, жертвами окупантів стали жінки віком від 19 до 75 років. Це лише ті випадки, про які потерпілі наважилися розповісти і де є кримінальні провадження, зауважила прокурорка. Дві справи завершилися обвинувальними вироками, чотири – ще слухаються у судах.
– Є випадки, коли ми знаємо, що факти були, однак нам особа каже: “Я не готова”, і ми не починаємо роботу, ми насильницьким способом, звісно, не працюємо. Ми чекаємо і не починаємо роботу, доки особа цього не забажає, – каже представниця прокуратури.
Й лише коли людина психологічно стабілізувалася, відчула, що зможе пройти цей шлях, надати свідчення, взяти участь в судовому розгляді, з нею зустрічається слідчий.
