В умовах повномасштабної війни Україна продовжує утримувати оборону, попри високе навантаження на Сили оборони, складну ситуацію на фронті, обмежених можливостей ротації та постійні потреби у поповненні особового складу.
Нерідко фіксуються випадки самовільного залишення військових частин (СЗЧ), які залишаються однією з чутливих тем як у військовому середовищі, так і в публічних дискусіях.
Чи відома кількість відкритих справ про СЗЧ у 2026 році, читайте в нашому матеріалі.
Скільки справ відкрито по СЗЧ станом на 2026 рік
Оцінки масштабів цього явища у відкритих джерелах суттєво різняться. Під час публічних виступів у Верховній Раді у контексті обговорення ситуації у війську, міністр оборони Михайло Федоров озвучував цифру близько 200 тис.
Водночас ці цифри не відображають повної картини кримінального обліку таких правопорушень.
Кількість справ про СЗЧ: дані кримінальних проваджень
Згідно з інформацією, оприлюдненою Офісом Генерального прокурора восени 2025 року на запити Української правди, кількість зареєстрованих кримінальних проваджень за військовими статтями є значно більшою.
Йдеться про такі показники:
- близько 235 тисяч кримінальних проваджень за самовільне залишення військової частини (стаття 407 КК України);
- приблизно 54 тисячі проваджень за дезертирство (стаття 408 КК України).
У сукупності це орієнтовно 290 тисяч кримінальних проваджень за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
Водночас ці дані показують саме кількість відкритих проваджень, а не кількість вироків чи встановлених осіб. Адже одна справа може змінювати свій процесуальний статус або об’єднуватися з іншими.
Чому прокуратура обмежила доступ до статистики
Яка кількість відкритих справ про СЗЧ у 2026 році наразі невідома, адже починаючи з грудня 2025 року, Офіс Генерального прокурора обмежив публічний доступ до детальної статистики щодо військових кримінальних правопорушень. Це рішення пояснюється умовами воєнного стану та ризиками, які може нести розкриття таких даних.
У роз’ясненні відомства зазначається, що кримінальні правопорушення, передбачені статтями 407, 408 та іншими нормами розділу XIX Кримінального кодексу України, належать до категорії відомостей з обмеженим доступом.
Обмеження запроваджено з огляду на необхідність:
- захисту національної безпеки;
- недопущення використання статистики проти України;
- збереження стабільності та довіри до Сил оборони;
- протидії інформаційно-психологічним операціям з боку держави-агресора.
Ризики розкриття даних, на які вказує прокуратура
Оприлюднення навіть узагальненої статистики щодо кількості справ про СЗЧ у 2026 році може створювати додаткові ризики в умовах війни.
Зокрема, такі дані потенційно можуть бути використані для:
- формування викривлених уявлень про стан дисципліни у військах;
- дискредитації Сил оборони;
- оцінки бойової спроможності окремих підрозділів;
- інформаційного впливу на суспільство з метою підриву довіри до військового керівництва.
Окремо підкреслюється, що подібна інформація може ставати елементом інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на дестабілізацію ситуації в країні.
В Офісі Генерального прокурора також посилаються на Закон України Про доступ до публічної інформації. Відповідно до його норм, обмеження доступу можливе за умови одночасного виконання трьох критеріїв:
- інтересів національної безпеки,
- потенційної шкоди від розголошення,
- переваги цієї шкоди над суспільним інтересом.
У випадку військових кримінальних правопорушень, за позицією відомства, ці умови виконуються повністю.
Чому не оприлюднюють кількість відкритих справ про СЗЧ
На період дії воєнного стану обмежено доступ до:
- узагальненої статистики щодо військових кримінальних правопорушень;
- інформації про осіб у межах таких проваджень;
- матеріалів і даних, що містяться у відповідних кримінальних справах;
- будь-якої деталізації, яка може бути опублікована через офіційні ресурси органів прокуратури.
Отже, обмеження публікації статистики щодо СЗЧ та дезертирства в Офісі Генерального прокурора пояснюють виключно міркуваннями національної безпеки в умовах воєнного стану.
У відомстві наголошують, що цей крок є тимчасовим і діятиме лише до завершення особливого правового режиму, після чого підхід до відкритості даних може бути переглянутий.
