Упродовж останніх років Україна поступово відмовляється від радянської традиції відзначення 9 травня як Дня перемоги, натомість переходячи до європейської моделі вшанування — 8 травня як Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
У 2023 році Україна остаточно закріпила нову практику: тепер День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відзначається 8 травня, відповідно до європейської традиції.
Саме цього дня 1945 року — 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом — було підписано Акт капітуляції нацистської Німеччини. Натомість радянська, а згодом і російська традиція, зосередилася на 9 травня, перетворивши цю дату на елемент державного міфу та інструмент мілітаризації суспільства і політичної пропаганди.
Важливою складовою цього переосмислення є також відхід від радянського терміну Велика вітчизняна війна, який штучно звужував хронологію подій до 1941–1945 років.
Натомість в українському та європейському науковому й публічному дискурсі використовується визначення Друга світова війна 1939–1945 років, що відображає реальний її початок — вторгнення нацистської Німеччини до Польщі у 1939 році.
В умовах повномасштабної війни Росії проти України цей процес набуває особливої актуальності. Перехід до нової моделі історичної пам’яті є не лише символічною зміною календаря, а й важливим кроком у деколонізації української свідомості та остаточному розриві з імперськими наративами минулого.
Як змінилося сприйняття 9 травня серед українців: цифри
Ще 16 років тому 9 травня залишалося одним із найважливіших державних свят в Україні. У 2010 році його вважали значущим 58% громадян. У той період День перемоги зберігав сильну символічну вагу як спадок радянської історичної традиції.
Однак уже наступного десятиліття ця тенденція почала поступово змінюватися. До 2021 року частка українців, які називали 9 травня одним із найважливіших свят, скоротилася до 30%.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії цей спад став ще більш різким: станом на 2024–2026 роки лише близько 11% громадян продовжують вважати цю дату важливою.
Такі зміни відображаються у даних Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Упродовж 9–14 січня 2026 року інститут провів всеукраїнське опитування громадської думки методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. Було опитано 601 респондента у всіх регіонах України на підконтрольній уряду території.
Соціологи зазначають, що теоретична похибка вибірки за звичайних умов не перевищує 5,3% для показників, близьких до 50%, однак в умовах війни можливі додаткові систематичні відхилення. Попри це, результати зберігають високу репрезентативність і дозволяють аналізувати загальні суспільні тенденції.
У КМІС також підкреслюють, що вимірювання ставлення до свят проводиться щороку в січні–лютому, щоб уникнути впливу календарного ефекту напередодні святкових дат. Респондентам запропонували оцінити перелік офіційних державних свят і визначити найбільш важливі для себе.
На цьому тлі динаміка ставлення до 9 травня є особливо показовою: від 58% у 2010 році до 30% у 2021-му і приблизно 11% у 2024–2026 роках. Фактично сьогодні це свято втратило статус одного з ключових у суспільній свідомості українців.
Інфографіка: Факти ICTV
Відповідаючи на питання про те, як змінювалося ставлення українців до Дня перемоги 9 травня за останні 16 років і чи можна це вважати ціннісним зламом, політолог Ігор Рейтерович у коментарі Фактів ICTV зазначив, що йдеться саме про глибинну трансформацію суспільної свідомості.
— Це, очевидно, ціннісний злам, оскільки тривалий час це свято було пов’язане з радянськими ментальними нашаруваннями. Водночас важливу роль відіграло й те, як Росія трансформувала 9 травня — перетворивши його на символ імперськості та пропаганди.
Для багатьох українців це стало неприйнятним, і ставлення до дати почало змінюватися не стільки через заперечення самої перемоги, скільки через її політичну інтерпретацію, — зазначає експерт.
Він додає, що додатковим фактором стало переосмислення історії Другої світової війни та її ціни для України.
Після розпаду СРСР і особливо в останні роки з’явилося більше досліджень, які змушують переосмислювати цю війну — не як абстрактну перемогу, а те, якою ціною вона дісталася і яку ціну передовсім заплатила Україна за це. Тому перехід до 8 травня є логічним і закономірним, підкреслює Ігор Рейтерович.
Окремо експерт зауважує, що подібні процеси не є унікальними лише для України.
За його словами, в багатьох пострадянських країнах відбувалися подібні злами, особливо у країнах Балтії.
Україна довгий час була десь посередині, але після 2014 року і особливо після повномасштабного вторгнення Росії цей процес різко прискорився. Для багатьох українців 9 травня тепер асоціюється не з історією Другої світової, а з сучасною російською агресією, зазначив експерт.
Повномасштабна війна як точка зламу у свідомості українців
Попри різке падіння значущості 9 травня після 2022 року, демонтаж радянської моделі історичної пам’яті в Україні розпочався значно раніше.
Представлені вище соціологічні дані свідчать про те, що вже у 2021 році частка тих, хто вважав День перемоги одним із найважливіших свят, скоротилася до 30%. Це відбулося ще до повномасштабного вторгнення Росії та значною мірою було пов’язано з курсом на декомунізацію та поступову зміну державної історичної політики.
Водночас саме після 2022 року відбулося різке й радикальне переосмислення цієї дати. 9 травня у суспільній свідомості українців остаточно втратило радянську символічну основу та дедалі частіше почало сприйматися крізь призму сучасної війни і російської політики пам’яті.
Відповідаючи на питання про те, чи стала повномасштабна війна вирішальним фактором цього зламу, політолог Ігор Рейтерович зазначив, що саме вона стала ключовою точкою трансформації суспільного сприйняття.
— Так, це вирішальний фактор, який повністю змінив підходи. Росія може завдячувати лише власній політиці та всім тим діям, які вона здійснювала, тому що саме вони радикально змінили ставлення українців до 9 травня, — пояснив експерт.
Він додав, що значною мірою Росія сама девальвувала символіку цього дня, перетворивши його на інструмент мілітаристської пропаганди.
В очах українців Росія фактично дискредитувала 9 травня. Вона зробила все для того, щоб українці переосмислили це свято і почали реагувати на нього інакше. Тобто це виключно історія Росії, позиція Росії. Тому реакція українців на все це була очевидною, зазначив Ігор Рейтерович.
Водночас, за його словами, цей процес не був раптовим і почався ще задовго до 2022 року.
Політолог наголосив, що дискусія про переосмислення історії тривала ще з 1990-х років. Уже тоді формувалися різні підходи, і частина суспільства поступово почала інакше ставитися до цих подій. Після 2022 року це лише наклалося на зміни, що вже існували.
Окремо експерт підкреслює роль державної політики декомунізації та історичної пам’яті, хоча й оцінює її як допоміжну, а не визначальну.
— Держава, безумовно, відіграла свою роль. Особливо це помітно на рівні молодшого покоління, яке інакше вивчало історію. Але ключовим чинником все ж було особисте переосмислення людей, які елементарно склали два плюс два і дійшли до цих висновків, — зазначив він.
Чому відмова від святкування 9 травня — це не лише про історію
Зміна ставлення до 9 травня в Україні виходить далеко за межі історичної пам’яті про Другу світову війну. Вона стосується ширшого питання — того, як суспільства осмислюють війну, втрати та цінність людського життя.
Європейська модель пам’яті суттєво відрізняється від радянської та сучасної російської традиції. Якщо в європейському дискурсі акцент робиться насамперед на трагедії війни, мільйонах загиблих і зламаних людських доль, то радянський наратив будувався навколо ідеї перемоги як абсолютної цінності.
Політолог Ігор Рейтерович зазначив, що саме в цьому полягає принципова різниця між двома підходами до пам’яті про Другу світову війну.
— В Європі це насамперед мова про трагедію, про загиблих людей, про зламані долі. Так, там також говорять про перемогу, але передусім — про ті жертви, які принесли заради неї. У Радянському Союзі, а згодом і в Росії, домінувала інша логіка: перемога виправдовує будь-які втрати, а самі втрати не мають значення. Путін за останні 20 років довів це до абсурду, перетворивши 9 травня на реальне побєдобєсіє, — пояснює експерт.
За його словами, саме тому українське суспільство дедалі більше наближається до європейської моделі пам’яті, де центральним є не культ перемоги, а культура пам’яті та вшанування жертв.
На запитання, чи можна говорити про остаточний перехід України від радянського культу перемоги до європейської культури пам’яті, політолог відповідає, що цей процес фактично вже відбувся.
— Ми вже перейшли до цієї моделі. Думаю, ще кілька років — і ситуація остаточно стане такою ж, як у більшості європейських країн. Просто поступово зникнуть покоління, для яких радянська інтерпретація ще була важливою. Натомість молодші покоління вже мислять у межах європейських практик пам’яті, — зазначає він.
Водночас, на думку експерта, цей процес є переважно завершеним у суспільному вимірі, хоча певна частина громадян усе ще зберігає інше бачення.
Цей процес незворотний, якщо ми будемо рухатися в бік Європи. Оскільки в нас іншої альтернативи немає, він є незворотним, і ми прийдемо туди обов’язково, — вважає він.
Окремо експерт наголошує, що зміна підходу до 9 травня має не лише історичне чи ціннісне, а й практичне — інформаційне значення.
За його словами, відмова від радянських святкових наративів важлива і для міжнародного контексту. Вона демонструє Європі, що Україна є частиною іншої цивілізаційної традиції. Це також руйнує російські наративи про єдиний народ чи спільну історію і є елементом протидії дезінформації.
Таким чином, переосмислення 9 травня в Україні — це не поодинока зміна календарної дати і не суто історична дискусія про події Другої світової війни. Це тривалий процес трансформації суспільної свідомості, який поступово формувався ще з 1990-х років, посилився внаслідок політики декомунізації після 2014 року і набув остаточної інтенсивності після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Соціологічні дані КМІС показують чітку динаміку: від домінуючого значення 9 травня у 2010 році до його фактичної маргіналізації у сучасному суспільстві. Цей зсув відображає не лише зміну ставлення до конкретного свята, а й глибше переосмислення історичної пам’яті, ідентичності та місця України в європейському контексті.
Як свідчать експертні оцінки, ключовим чинником цих змін стала не лише державна політика чи історичні дискусії, а й досвід війни з Росією, який радикалізував сприйняття радянських наративів і остаточно змістив акценти у бік європейської моделі пам’яті — де центральним є не культ перемоги, а усвідомлення ціни війни та вшанування її жертв.
Тож перехід від 9 до 8 травня є частиною ширшого цивілізаційного вибору України. Це не лише про минуле, а й про сучасність і майбутнє — про те, яку історичну пам’ять суспільство обирає як основу власної ідентичності.
