Фінансовий моніторинг давно став звичною частиною роботи банків та інших фінансових установ. Саме через нього клієнтів можуть попросити підтвердити походження коштів, надати додаткові документи або пояснити мету окремої операції.
Такі перевірки проводять не для контролю за кожним переказом, а для того, щоб не допустити використання фінансової системи для відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення.
Факти ICTV дізнавалися, що таке фінансовий моніторинг, хто його здійснює, що передбачає закон про фінансовий моніторинг та за якими критеріями банки оцінюють фінансові операції клієнтів.
Що таке фінансовий моніторинг
За визначенням Національного банку України, фінансовий моніторинг — це система заходів, спрямованих на виявлення незаконно отриманих доходів, а також запобігання фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення.
Національний банк є одним із державних органів фінансового моніторингу. Він встановлює для банків і небанківських фінансових установ вимоги щодо протидії відмиванню незаконних доходів та контролює, як вони виконуються.
Під час здійснення фінансового моніторингу банки та інші фінансові установи перевіряють своїх клієнтів і аналізують їхні фінансові операції. Якщо виникають обґрунтовані підозри щодо певної операції, вони повідомляють про це Державну службу фінансового моніторингу України та правоохоронні органи.
Крім того, Національний банк здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних стандартів FATF у сфері боротьби з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму.
Закон про фінансовий моніторинг: що передбачає
Основним документом, який регулює цю сферу, є закон України №361-IX Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Закон набув чинності 28 квітня 2020 року в межах поступового приведення українського законодавства у відповідність до норм Європейського Союзу.
Документ пов’язав українські правила із положеннями Четвертої директиви ЄС, відповідного регламенту ЄС та міжнародними стандартами FATF.
Відповідно до статті 1 закону №361-IX, фінансовий моніторинг передбачає комплекс заходів із запобігання та протидії легалізації незаконних доходів. До цієї системи входять як державний, так і первинний фінансовий моніторинг.
Закон також визначає, що вважається відмиванням коштів. І йдеться не лише про проведення фінансових операцій із доходами, отриманими злочинним шляхом, а й про будь-які дії, що приховують походження грошей, місця знаходження.
Фінансовий моніторинг є одним із основних інструментів держави для виявлення незаконних коштів, боротьби з тіньовою економікою та забезпечення прозорості фінансової системи.
Хто здійснює фінансовий моніторинг
Система фінансового моніторингу працює на двох рівнях — первинному та державному.
Первинний фінансовий моніторинг здійснюють банки, страхові компанії, ломбарди, інші фінансові установи, оператори платіжних систем та інші суб’єкти, які проводять фінансові операції.
До спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу також належать аудитори, бухгалтери, нотаріуси, адвокати, юридичні компанії та окремі інші фахівці.
А от державний фінансовий моніторинг здійснюють Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, Міністерство юстиції, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Міністерство цифрової трансформації.
Система побудована таким чином, щоб різні органи та установи могли оперативно реагувати на фінансові операції, які можуть свідчити про порушення законодавства.
За якими критеріями банки перевіряють клієнтів
Під час фінансового моніторингу банки застосовують ризик-орієнтований підхід. Це означає, що рівень перевірки залежить не лише від конкретної операції, а й від ризиків, які можуть бути пов’язані з клієнтом.
При оцінці враховують різні фактори, зокрема:
- особу клієнта;
- країну його реєстрації або державу, через яку здійснюється переказ активів;
- вид товарів чи послуг;
- спосіб отримання або надання фінансових послуг.
Такий підхід має відповідати характеру та масштабам діяльності конкретної фінансової установи.
Критерії ризику визначені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою №65.
Які операції можуть викликати додаткову перевірку
Особливу увагу банки можуть приділяти новоствореним юридичним особам, компаніям, які працюють у сфері азартних ігор, інкасації, операцій із нерухомістю, дорогоцінними металами чи інвестиційними послугами.
Посилений фінансовий моніторинг також може застосовуватися до клієнтів, діяльність яких належить до сфер із підвищеним корупційним ризиком. Зокрема, це стосується виробництва або торгівлі фармацевтичною продукцією, наркотичними речовинами, зброєю, боєприпасами, військовою технікою, а також діяльності, пов’язаної з державними закупівлями.
Окрім цього, під час оцінки ризиків враховуються географічні критерії, наприклад операції з країнами чи територіями, які вважаються офшорними, особливості фінансової послуги та спосіб її надання.
Якщо банк визнає фінансову операцію підозрілою, а клієнт не зможе підтвердити законне походження коштів, це може призвести до блокування рахунків або припинення співпраці з фінансовою установою.
Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства
Відповідальність передбачена не лише для клієнтів, а й для суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до статті 32 закону №361-IX за неналежне виконання вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу можуть застосовуватися штрафи від 10 000 до 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У грошовому еквіваленті це становить від 170 тис. до 1,7 млн грн.
При цьому закон допускає застосування кількох штрафів одночасно, якщо під час перевірки буде встановлено декілька різних порушень.
Фінмоніторинг під час воєнного стану: чи діє закон
Попри дію воєнного стану, закон про фінансовий моніторинг продовжує діяти. Банки та інші суб’єкти фінансового моніторингу й надалі виконують вимоги законодавства щодо перевірки клієнтів і аналізу фінансових операцій.
Тому фінансовий моніторинг переказів коштів залишається обов’язковою складовою роботи фінансової системи України.
Фінмоніторинг: від якої суми він застосовується
Ми розпитали про фінмоніторинг 2026, від якої суми починається у віцепрезидента Асоціації українських банків, голови правління Глобус Банку Сергія Мамедова.
У коментарі для Фактів ICTV банкір розповів, що з 2025 року система фінансового моніторингу в Україні працює за посиленими правилами.
Особливу увагу банки приділяють картковим переказам між фізичними особами (P2P), а також боротьбі з так званими “дропами” — людьми, які передають свої банківські картки чи рахунки третім особам для проведення сумнівних фінансових операцій.
За словами банкіра, сьогодні банки оцінюють не лише суму переказу. Набагато важливішими стали ризик-орієнтований підхід та аналіз фінансової поведінки клієнта. Під час перевірки враховуються регулярність надходжень і переказів, джерела коштів, кількість контрагентів, а також те, чи відповідають операції звичному фінансовому профілю людини.
Фінмоніторинг: суми та ліміти
Одним із механізмів такого контролю стали ліміти на вихідні карткові перекази. Сергій Мамедов зазначає, що відповідно до міжбанківського меморандуму більшість банків встановили місячні обмеження на такі операції в межах від 50 тис. до 100 тис. грн.
За його словами, ці правила практично не впливають на переважну більшість українців, адже вони не зачіпають понад 95% власників платіжних карток.
— Поріг обов’язкового фінансового моніторингу залишається незмінним — 400 тис. грн. Якщо фінансова операція дорівнює цій сумі або перевищує її, банк зобов’язаний провести поглиблену перевірку та, за необхідності, встановити походження коштів, якщо воно не є очевидним або не відповідає фінансовому профілю клієнта, — попередив експерт.
Проте навіть менші за сумою перекази можуть привернути увагу банку, якщо мають ознаки ризикової діяльності. Наприклад, це може бути різке збільшення кількості операцій, численні невеликі надходження від різних осіб або регулярні перекази без зрозумілого економічного змісту.
Як підкреслює Сергій Мамедов, банки насамперед аналізують саме підозрілі операції, тоді як звичайні побутові платежі не є об’єктом такого контролю.
Якщо ж під час перевірки підтверджується високий рівень ризику або виявляються порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, банк має право тимчасово обмежити проведення операцій, заблокувати рахунок або припинити ділові відносини з клієнтом.
Щоб уникнути подібних ситуацій, Сергій Мамедов рекомендує користуватися банківськими рахунками відповідно до їхнього призначення, правильно заповнювати призначення платежів, не брати участі у сумнівних фінансових схемах і, за потреби, бути готовими підтвердити законне походження коштів.
За словами банкіра, хоча фінансовий моніторинг нерідко викликає занепокоєння серед громадян, на практиці його механізми застосовуються лише до обмеженого кола операцій. Тому більшість клієнтів банків фактично не відчувають жодних незручностей від посилення вимог фінансового контролю.
