Перипетії з відставкою Дмитра Разумкова з посади голови Верховної Ради та процеси з реорганізації роботи парламенту дещо відтермінували інше, уже традиційне для української політики часів Володимира Зеленського дійство – ротації у Кабінеті міністрів.
Президент привчив до того, що раз на півроку перебирає склад уряду. Наразі лише два міністри – цифрової трансформації Михайло Федоров та юстиції Денис Малюська – зберігають свої посади у Кабміні із самого початку каденції Зеленського.
Утім, того ж Малюську – з його любов’ю до епатажних фотографій на голові та під столом – чутки стабільно відправляють у відставку щомісяця.
Ще один представник уряду Дмитро Кулеба змінив позицію віце-прем’єра з євроатлантичної інтеграції на міністра закордонних справ і теж залишився у строю. Новий етап ротацій обіцяли ще із вересня, але, схоже, руки дійшли тільки зараз.
Кадрові ротації в Кабінеті Міністрів: хто подав у відставку
Причому пристрасті Зеленського до кадрових ротацій не заважає інша тенденція його президентства – коротка лава запасних.
Не дивно, що важко знайти охочих обійняти посади, на яких ти постійно перебуватимеш під загрозою відставки. Через це, власне, і ротації у владі дедалі частіше закінчуються перестановками тих самих людей всередині команди.
Ось, наприклад, історія з міністром оборони Андрієм Тараном. Йому заміну шукають іще з липня, а у підсумку нічого кращого не придумали, аніж замінити його на віце-прем’єр-міністра з питань тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова.
Кажуть, що відомий в Україні юрист Резніков сам особливо не у захваті від такої пропозиції, але відмовити президенту, з яким у нього вибудувалися довірчі відносини, не може.
При тому, що для самого Резнікова це вже далеко не перша кадрова ротація. Спочатку Зеленський призначив його представником України у Тристоронній контактній групі (ТГК) в Мінську, яка займається врегулюванням конфлікту на Донбасі, потім віце-прем’єром, тепер ось відправляє в Міністерство оборони.
До армії Резніков не має жодного стосунку, крім того, що у 80-х роках минулого століття два роки відслужив у повітряно-десантних військах СРСР.
Але мотивація такого призначення одна – владі потрібен міністр оборони, “що вміє говорити”, оскільки Таран не дав жодного великого інтерв’ю, і був наймовчазнішим на цій посаді з 2014 року. У Резнікова ж із публічною комунікацією точно проблем не виникне.
– Резнікова Зеленський розглядає насамперед як комунікатора, а не військового реформатора, організатора оборони. Новому міністру знадобиться чимало часу для того, щоб дістатися до суті того хаосу, що відбувається, та виробити у ньому якусь логіку і стратегію. Тому, на жаль, передумови для будь-яких структурних змін в армії поки що не проглядаються.
Утім, на відміну від багатьох інших кандидатів, яких розглядав Зеленський, Резніков – людина інтелектуальна. Тож є надія, що він зможе навести лад хоча б в критичних сферах, – зауважує військовий оглядач Юрій Бутусов.
Ба більше, у сучасній Україні міністр оборони все-таки – це ще й дипломат. Потрібно розвивати партнерські відносини зі США, Великою Британією та НАТО, зокрема, наповнювати конкретним змістом рамкову угоду про співпрацю в оборонній сфері з Вашингтоном, активно взаємодіяти із членами Конгресу.
– Головні політичні переваги Олексія Резнікова – він прекрасний комунікатор і в публічній сфері, і неофіційно. Кажуть, що він і непоганий менеджер. Крім того, за останні півтора року він напрацював і чималий дипломатичний досвід, – вважає політолог Володимир Фесенко.
Не варто забувати, що в Україні міністр оборони зараз виконує суто політичні функції – військовими справами займаються Генштаб та головнокомандувач ЗСУ. Інше питання – як Резніков упорається із розгрібанням великої кількості адміністративних проблем у самому Міністерстві оборони? Напевно, цим займатиметься один із його заступників.
А кого ж на місце Резнікова в Міністерство реінтеграції? І тут знову без перестановок всередині команди не обійтися. Зараз у міністри сватають нардепа Ірину Верещук.
Останніми місяцями Верещук пропонувала свою кандидатуру на міністра оборони, причому навіть почала це робити публічно – із заявами в дусі: “я б могла”. Але з міністром оборони Верещук Банкова не ризикнула, а от з Міністерством реінтеграції готова.
Ще два кандидати на вихід з уряду – міністр екології Роман Абрамовський, який вже написав заяву про відставку, і віце-прем’єр Олег Уруський.
Уруського весь час у Кабміні переслідує скандал за скандалом. То його на виставці в Абу-Дабі поруч із Рамзаном Кадировим сфотографували, а прем’єр Шмигаль вимагав від віце-прем’єра пояснень з приводу цієї фотографії через Facebook.
То заступника Уруського поліція зупинила п’яного за кермом, то його самого запідозрили у порушенні карантину. Куди серйозніші – профільні конфлікти віце-прем’єра. Він посварився із Державним космічним агентством і Укроборонпромом, новий закон про оборонні закупівлі все ніяк не запрацює.
Із пропозицією звільнити Уруського до Ради зверталися навіть самі депутати від Слуги народу. Він справді очолює дуже чутливу галузь із перетином маси інтересів, і очевидно, чиновника таки з’їли. Замінить Уруського, найімовірніше, глава митниці Павло Рябікін.
