26 січня відбулася зустріч радників глав держав-учасниць нормандського формату, основна мета якої – домовитися про переговори на найвищому рівні.
У Києві називали цю зустріч можливістю нарешті реанімувати роботу нормандської четвірки. 8 годин переговорів, але прориву не відбулося. То про що ж стільки розмовляли радники нормандської четвірки?
Очікування від переговорів
Переговори радників нормандської четвірки через понад рік після їх останньої очної зустрічі вселяли в української влади стриманий оптимізм.
Зокрема й те, що вдалося домовитися про них без висування умов з боку Москви. Головна ціль, яку називали до початку переговорів, – зустріч глав України, Росії, Німеччини та Франції.
– Ми працюємо, щоб якнайшвидше відбулася зустріч чотирьох президентів заради майбутнього настання миру в Україні. Звісно, рожевих окулярів немає, дитячих ілюзій немає, все непросто, але є надія, спокій, витримка і робота 24/7. А отже – буде результат, а отже – буде й мир, – заявив президент України Володимир Зеленський напередодні переговорів радників.
Цікаво, що активізація процесу відбулася на тлі загострення протистояння Росії та колективного Заходу.
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко каже, що ситуація на міжнародній арені, може вплинути і на нормандський формат, який вдалося відновити через рік після його блокування Росією.
– Відновився нормандський формат у дуже непростий час – на тлі дуже драматичних переговорів США та НАТО з Росією.
Безумовно, нинішні переговори у нормандському форматі будуть прив’язані до них, буде взаємний вплив, – висловлює думку Фесенко.
Водночас ширилися чутки про те, що говоритимуть про дату прямих переговорів із “представниками” псевдореспублік.
26 січня їх спростував очільник Офісу президента Андрій Єрмак, заявивши, що це чергова вигадка і спроба дестабілізувати політичну ситуацію.
– Позиція України, яку багато разів висловлювали на різних рівнях, є незмінною, вона відповідає українським інтересам: жодних прямих переговорів з сепаратистами не було і не буде, – написав керівник ОП.
Згодом Єрмак повідомив, що за понад вісім годин зустрічі сторони зосередилися на дотриманні режиму припинення вогню та розбіжностях у трактуванні Мінських домовленостей.
Проте політолог Ігор Рейтерович вважає, що розмовляли не лише про це.
– Я переконаний, що вони говорили про набагато більше речей, аніж ми вчора почули (за результатами переговорів. – Ред.). Вісім годин говорити лише про перемир’я або відмінності позицій просто неможливо.
Судячи з брифінгу Козака… можна зробити висновок, що порушувалося питання прямих переговорів між Україною і так званими “Л/ДНР” та імплементації політичної складової Мінських домовленостей, – висловлює думку політолог.
Не прорив, але результат
Найважливіший результат зустрічі – підписання комюніке, чого не було з грудня 2019 року. У ньому зазначена відданість сторін режиму припинення вогню в зоні ООС, який має діяти без жодних попередніх умов.
Варта уваги й домовленість про наступну зустріч на рівні радників у Берліні, яка, за словами Єрмака, має відбутися приблизно за два тижні. Та навіть там не варто очікувати на значні зрушення.
Хоча б через те, що майже неможливо за два тижні знайти компроміс, який шукають вже понад сім років.
– Не очікую жодних проривів, оскільки Козак заявив, що головне завдання – зняти протиріччя навколо Мінських угод. Але я сумніваюся, що вдасться зняти ці протиріччя з ключових питань.
Зокрема, з пункту, який виконати неможливо: закріплення в Конституції особливого статусу ОРДЛО. Петро Олексійович (Порошенко. – Ред.) свого часу на це погодився, і Росія нас постійно цим “штрикає”. Але зробити ми цього не можемо, адже 300 голосів для цього у Верховній Раді не було минулого скликання, нинішнього і з великою ймовірністю не буде й у наступному складі парламенту, – пояснює Фесенко.
А от про перспективи переговорів на найвищому рівні майже не згадували. Заступник керівника Адміністрації президента Росії Дмитро Козак заявив, що це буде можливим лише після того, як сторони виконають зобов’язання, взяті на себе у грудні 2019 року.
28 січня має відбутися телефонна розмова президента Франції Еммануеля Макрона з президентом РФ Володимиром Путіним, основною темою якої стане ситуація навколо України.
Враховуючи, що очільник Франції зацікавлений у відновленні діалогу нормандської четвірки, не виключено, що торкнуться й цього питання.
Та навіть якщо на подальших переговорах знайдуть компроміси, про які можна домовлятися, зустріч Нормандської четвірки на найвищому рівні ще довго залишатиметься під питанням.
– На кілька місяців можна забути про зустріч нормандської четвірки саме у форматі лідерів. Багато чого залежатиме від результатів зустрічі через два тижні, від того, чи знайдуть точки перетину, компромісні варіанти.
Тоді ця зустріч буде можливою, але з якою метою? Щоб ці лідери легітимізували своїми підписами певний документ, – вважає Рейтерович.
Фесенко також звертає увагу на те, що Росія погодиться на саміт лідерів нормандської четвірки лише тоді, коли це буде вигідно Кремлю.
Що чекає Норманді
Викликом для справжньої реанімації переговорів нині є наступні два тижні перед зустріччю у Берліні.
Ні в кого не виникає сумнівів, що вона відбудеться, адже її узгодили за присутності представників Німеччини та Франції. Навряд чи після цього у РФ стане духу зовсім від неї відмовитися.
Проте дотримання перемир’я може стати ключовим у продовженні переговорів.
Від цього залежатиме, які теми порушуватимуть на зустрічі у Берліні і чи матиме місце ще одна зустріч.
– Історія з перемир’ям є позитивною. Ці два тижні будуть “тестовими”. Якщо його дотримуватимуться і ми не чутимемо істерії з боку РФ щодо можливого “нападу України” на “Л/ДНР”, то можна буде говорити, що формат трохи перезапущений і чекати певної конкретики щодо заяв, зроблених вчора Єрмаком і Козаком, – пояснює Рейтерович.
Навіть якщо зустрічі у реанімованому нормандському форматі будуть стабільними, вони не гарантують просування у вирішенні конфлікту.
Причина цьому – цілі кожної зі сторін. Тоді як Україна хоче поступово рухатися до миру, Кремлю важливо “легітимізувати” псевдореспубліки.
– Цілі переговорів різні. Головна мета Росії – переформатувати переговорний процес, звести його до контактів України та “республік”. А це означає їх визнання, розкол України та її перетворення в конфедерацію, що для нас категорично неприйнятно.
Мета України – припинення вогню та, на першому етапі, домовленість про обмін полоненими, відкриття нових КПВВ, – пояснює голова Центру Пента.
Враховуючи це, надії на повноцінне відновлення Норманді на найвищому рівні нині незначні.
Та Україна й надалі працюватиме у цьому напрямі, особливо враховуючи активізацію міжнародної дипломатії. І, можливо, вдасться просунутися у вирішенні конфлікту або ж всерйоз задуматися про інші інструменти для цього.
Фото: Штаб ООС