Цього року Кабінет міністрів України ухвалив значну кількість постанов, а також вніс низку змін і поправок до законодавства, що стосується мобілізації. Вже зараз правники відмічають, що процеси військового обліку активно цифровізуються, а можливостей уникнути мобілізації стає дедалі менше.
Ми розпитали політолога Ігоря Рейтеровича про те, що таке тотальна мобілізація, чи можлива вона в Росії та Україні, а також як суспільство може відреагувати на такі кроки.
Тотальна мобілізація: що це
Тотальна мобілізація – це особливий режим мобілізації, за якого держава залучає максимум людських, економічних і матеріальних ресурсів для ведення війни та оборони країни. Йдеться не лише про армію, а й про всю країну загалом.
Основні ознаки тотальної мобілізації:
- призов охоплює майже всі категорії військовозобов’язаних;
- економіка повністю працює на потреби війни;
- підприємства переходять на військове або оборонне виробництво;
- можливі обмеження на виїзд, зміну місця роботи та проживання;
- держава може вводити трудову повинність;
- значно посилюється державний контроль у ключових сферах;
- цивільна інфраструктура адаптується під військові потреби.
Якщо коротко, то це стан, коли вся держава живе в режимі війни, а не лише армія.
Чи буде тотальна мобілізація в Україні
За словами Ігоря Рейтеровича, теоретично тотальна мобілізація можлива практично в будь-якій країні. Однак, якщо оцінювати ситуацію в Україні, то тут законодавство є значно м’якшим порівняно з російським.
Це пов’язано з тим, що мобілізація не стосується окремих категорій населення, а також із тим, що в Україні досі не діють деякі примусові механізми, які активно застосовуються в Російській Федерації.
– Звісно, є обмеження на виїзд за кордон для чоловіків, які не мають відстрочки або бронювання, але в усьому іншому мобілізаційні приписи в Україні значно м’якші, ніж у Росії, – наголосив експерт.
Політолог зазначає, що теоретично можливість більш масштабної мобілізації існує, але з політичної точки зору тотальної мобілізації в Україні не буде з низки причин. Головна з них – економіка країни не здатна утримувати надмірно велику кількість людей у Збройних силах.
Існує певна гранична межа потреб, яку визначають самі ЗСУ. Наразі вона загалом задовольняється, хоча й не так, як хотілося б, адже проблеми є і цього ніхто не заперечує. Водночас очевидно, що йдеться не про тотальний підхід і не про мобілізацію зразка часів Другої світової війни.
Чи можлива тотальна мобілізація в Росії
Натомість у Росії, на думку експерта, тотальна мобілізація є більш імовірною, адже там діє значно жорсткіший державний апарат. Це було помітно вже під час першої хвилі мобілізації.
Росіяни йшли до військкоматів, усвідомлюючи, що їх можуть відправити на незрозумілу для них війну. Ба більше, мобілізували навіть людей, які мали право на відстрочку, зокрема багатодітних батьків.
– При цьому показово, що навіть ті категорії громадян, які мали законні підстави для відстрочки й відповідні документи, фактично не виступали проти мобілізації. Це пояснюється іншим типом суспільства в Росії та наявністю потужного репресивного апарату, заточеного саме під такі процеси. Система там вибудувана інакше, і уникнути відповідальності чи повістки вкрай складно, – пояснив політолог.
Таким чином, з політичної точки зору тотальна мобілізація в Росії є більш реальною, ніж в Україні, наголошує експерт. Водночас Володимир Путін намагається уникати такого кроку, розуміючи, що це буде вкрай непопулярне рішення.
Реакція російського суспільства на тотальну мобілізацію під час війни
Ігор Рейтерович також зазначає, що відкритого масового спротиву мобілізації в російському суспільстві очікувати не варто. Більшість намагатиметься ухилятися від походу до військкоматів, але масштабних протестів не буде.
Репресивний апарат і пропагандистська система в Росії налаштовані так, що держава здатна зібрати необхідну кількість людей і закрити потрібні їй завдання.
Фактично ці процеси відбуваються вже зараз, але в прихованій формі. Нинішню мобілізацію в Росії подають під виглядом добровільного підписання контрактів.
Водночас існує система планів на “добровільні” контракти, коли підприємствам спускають конкретні показники, які вони мають виконати. Формально – на добровільних засадах, але на практиці частину людей залучають примусово, використовуючи інші механізми.
– Здебільшого це люди, яким нікуди подітися і які не можуть ухилитися від мобілізації. Уся інформація про них міститься в державних системах, можливості виїхати за кордон у них немає. Понад 80% громадян Росії ніколи не виїжджали за межі країни, а багато хто навіть за межі свого району чи міста, – розповів експерт.
Люди, які все життя прожили в одному місці й не мають жодних альтернатив, швидко потрапляють під дію репресивної машини, що й дозволяє здійснювати примусову мобілізацію в Росії.