Про міжнародний розшук в Україні найчастіше згадують у резонансних кримінальних справах, коли підозрюваний або обвинувачений залишає територію країни.
Однак на практиці далеко не всі розуміють, що означає міжнародний розшук, хто ухвалює рішення про його застосування та за якими правилами він здійснюється.
Що таке міжнародний розшук та коли його застосовують, читайте в матеріалі Фактів ICTV.
Що таке міжнародний розшук
У чинному Кримінальному процесуальному кодексі України немає статті, яка б пояснювала, що таке міжнародний розшук або за яких умов особу можна оголосити в міжнародний розшук.
Але КПК містить норми, які згадують таку процедуру. Зокрема, відповідно до статті 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він перебуває за межами України та без поважних причин не з’являється на виклик слідчого чи прокурора, його оголошують у розшук.
Перед цим слідчий або прокурор повинні вжити всіх можливих заходів для встановлення місцеперебування такої особи.
Крім того, термін “оголошений у міжнародний розшук” використовується у статті 297-1 КПК, яка регулює проведення спеціального досудового розслідування. Проте й ця стаття не пояснює, що саме законодавець розуміє під міжнародним розшуком і за якою процедурою він здійснюється.
Міжнародний розшук: коли подають
Поширеною є думка, що достатньо постанови слідчого чи прокурора, аби людина автоматично опинилася у міжнародному розшуку. Насправді це не так.
Спочатку слідчий або прокурор відповідно до статті 281 КПК України оголошує особу в розшук у межах кримінального провадження.
Після цього, якщо є підстави вважати, що підозрюваний перебуває за межами України або може перебувати на території іншої держави, уповноважені правоохоронні органи можуть ініціювати використання механізмів Інтерполу.
Як здійснюється міжнародний розшук
Основним документом, який регламентує взаємодію українських правоохоронних органів із системою Інтерполу, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, №613/380/93/228/414/510/2801/5.
Саме цей документ визначає порядок використання інформаційної системи Інтерполу, підготовки та направлення міжнародних запитів, а також взаємодію українських правоохоронних органів із Генеральним секретаріатом Інтерполу та Національними центральними бюро інших держав.
Яку роль виконує Інтерпол
Інтерпол не є міжнародною поліцією у звичному розумінні цього слова. Основне завдання організації — забезпечити співпрацю правоохоронних органів різних держав, швидкий обмін інформацією та координацію розшуку осіб, які можуть перебувати за межами країни.
При цьому Інтерпол самостійно не проводить оперативно-розшукові заходи, не здійснює затримань і не розслідує кримінальні правопорушення. Ці повноваження залишаються за правоохоронними органами держав, на території яких перебуває особа.
Прогалини в законодавстві щодо міжнародного розшуку
Як наголосив адвокат Микола Пашковський, однією з головних проблем є те, що КПК України використовує поняття міжнародного розшуку, але не розкриває його змісту.
Адвокат зазначив, що законодавство України не встановлює окремого порядку оголошення особи в міжнародний розшук. Також такої процедури не містять і норми міжнародного права, адже питання кримінального провадження кожна держава регулює власним законодавством.
Останніми роками в судовій практиці дедалі частіше трапляється підхід, за яким міжнародний розшук розглядають як різновид розшуку, передбаченого статтею 281 КПК. Відповідно, суди виходять із того, що особа вважається оголошеною в міжнародний розшук із моменту винесення слідчим відповідної постанови.
У Кодексі також не визначено:
- що саме вважається міжнародним розшуком;
- які підстави є достатніми для його ініціювання;
- коли саме особу можна вважати оголошеною у міжнародний розшук;
- який процесуальний документ підтверджує набуття такого статусу.
Через це значна частина процедури регулюється підзаконними нормативними актами та документами Інтерполу, а не самим Кримінальним процесуальним кодексом.
Саме ця правова невизначеність неодноразово ставала предметом дискусій серед юристів та судової практики.
Однією зі спроб законодавчо врегулювати це питання став законопроєкт №11223. Документ пропонував закріпити на рівні КПК визначення міжнародного розшуку, конкретизувати порядок його застосування та усунути прогалини, які виникають під час застосування чинних норм.
Втім законопроєкт було відкликано, тому відповідні зміни до КПК так і не набрали чинності.
Як людину оголошують у міжнародний розшук
Якщо слідчі вважають, що підозрюваний залишив Україну або може переховуватися за кордоном, однієї постанови про розшук недостатньо. Щоб інформація про цю особу з’явилася в міжнародній системі Інтерполу, потрібно пройти окрему процедуру.
Спочатку слідчий або прокурор у межах кримінального провадження оголошує особу в розшук відповідно до статті 281 Кримінального процесуального кодексу України. Після цього матеріали готуються для міжнародного розшуку.
Відповідно до Інструкції №613/380/93/228/414/510/2801/5, українські правоохоронні органи самостійно не можуть розмістити інформацію в базі Інтерполу. Для цього вони звертаються до робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.
Саме цей підрозділ перевіряє, чи відповідає запит вимогам законодавства України та правилам Інтерполу. Лише після цього інформація може бути направлена до Генерального секретаріату Інтерполу для подальшого розгляду.
Процедура оголошення в міжнародний розшук виглядає так:
- слідчий або прокурор встановлює, що підозрюваний переховується та оголошує його в розшук за статтею 281 КПК України;
- правоохоронний орган, який розслідує справу (наприклад, Національна поліція, СБУ, ДБР, НАБУ), готує пакет документів;
- ці матеріали направляються до робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу в Україні;
- фахівці перевіряють, чи відповідає запит правилам Інтерполу;
- якщо підстав достатньо, запит передають до Генерального секретаріату Інтерполу, який уже ухвалює рішення щодо публікації міжнародного оповіщення.
Інструкція також визначає, яку інформацію обов’язково потрібно зазначити у зверненні. Зокрема, правоохоронний орган має вказати, з якою метою направляється запит, до яких держав або міжнародних органів необхідно звернутися, а також які саме відомості потрібно отримати або які дії необхідно виконати.
Навіть після направлення матеріалів особа не вважається оголошеною в міжнародний розшук. Остаточне рішення про розміщення міжнародного оповіщення приймає Генеральний секретаріат Інтерполу після перевірки, чи відповідає запит Статуту та правилам організації.
