На Миколаївщині, місцевий сирзавод 5 років зливав відходи у ставок. На Волині асфальтний завод кілька років вкриває місто шаром пилу. А в Маріуполі через металургійні комбінати люди з народження дихають металами.
Стежити за рівнем забруднення довкілля мають екологічні інспектори. В Україні таких дві тисячі, та їхня ефективність близька нулю.
З 2014-го в Україні запровадили мораторій на перевірки, щоб не тероризувати бізнес, та на перший погляд добра ідея спровокувала тотальну безконтрольність і безкарність. Незважаючи на те, що мораторій уже втратив чинність, мало що змінилося – еко-інспекція якщо і хоче когось перевірити, то мусить про це попередити.
Відвідати підприємство вона може лише за графіком, оприлюдненим ще на початку року. Щоб виїхати за зверненням мешканців – потрібний дозвіл Державної регуляторної служби. Його доводиться чекати довго.
Читайте: Нечистоти в річку, потім в Чорне море: екологічна катастрофа на Закарпатті
Цьогоріч перевірять 10 тис. ризикових бізнесів. У переліку разом із заводами-забруднювачами невелика лабораторія, де тестують якість води. Мета перевірки – з’ясувати, як там утилізують хімікати. Та про свій візит інспектори попередили за 10 днів. Годину вони перекладають папірці і лише потім оглядають приміщення. Знаходять витяжну шафу, і на око визначають – звідси можуть здійснювати викиди. Які це викиди і скільки їх – замірити нічим.
В підсумку, перевірки перетворюються на суцільну профанацію. Та схоже, усіх все влаштовує – і урядовців, і підприємців, та й інспекторів. Гучних викриттів еко-інспекції не чути, хоча екологічна ситуація в країні жахлива. Попередній уряд хотів структуру ліквідувати, та не склалося. Довести справу до кінця хоче нове міністерство – об’єднати лісове, водне та рибагенства і створити справді природоохоронний орган.
До слова, Факти ICTV розповідали про те, що Борислав може опинитися на межі екологічної катастрофи.