Україна досі не має налагодженої системи утилізації та переробки відходів. І особливо це стосується найотруйнішого непотребу: ґаджетів, мікрохвильовок, холодильників, комп’ютерів, батарейок, бо це кадмій, свинець, ртуть, нікель, які вбивають тисячі квадратних кілометрів родючих земель.
Вартість електронних відходів у світі на рік – 62 мільярди доларів – це ВВП більшості країн світу.
Техніку зазвичай здають компанії, і платять за переробку свої кошти. Проте від звичайних споживачів електроніку приймають безкоштовно – якщо її приносять самотужки. Кажуть, готові своїми силами збирати небезпечні відходи у киян – потрібен лише указ місцевої влади та самоорганізація людей, щоб мешканці зібрали чимало брухту, тоді екологісти ще й самі його вивезуть. Звісно, за одним чайником їхати невигідно.
Дивіться: Енергозбережні технології і гармонія із природою: як влаштована штаб-квартира НАТО
За кордоном цю проблему вирішили ще простіше – там зобов’язали виробників техніки платити за її переробку, коли вона відживе своє. Це дещо підвищує її вартість, проте – забезпечує друге життя мільйонам тонн електронного сміття.
Раніше Факти ICTV писали, як Україна рятує промисловість.