Святогірськ, який побував під російською окупацією, поступово заліковує рани – окупанти зруйнували тут майже 90% будівель. Не зупинила агресора і релігійна святиня — Святогірська лавра, їй теж дісталося від ворога.
Місто вдалося звільнити ще восени, однак там і досі нема води, тепла й електрики. Харчі привозять волонтери.
У деокупованому Святогірську замінили державні прапори – оновлені синьо-жовті стяги майорять на зруйнованих будівлях як символ надії та відновлення.
– Розбиті хати, чому? Я не знаю, навіщо було робити таке? – каже житель Святогірська.
Він постійно молиться, щоб українські військові захистили місто від ворога.
80-річна Тамара не може стримати сліз, коли згадує про жахи окупації.
– Мене катували, розбили щелепу, тепер я нічого не чую, – згадує жінка.
Російські військові знущалися з неї просто заради розваги. Змушували стояти біля паркану і стріляли поряд. При цьому не дозволяли навіть затулити руками вуха.
Жінка народилася у часи Другої світової війни й не може зрозуміти, чому через росіян має знову пережити той жах. Та попри все, не падає духом, а розбирає завали біля свого будинку.
Вона сподівається, що навесні сапери допоможуть очистити територію від мін і залишків снарядів. Тоді поступово усе відбудують і до Святогірська не лише повернуться жителі, а й почнуть приїжджати туристи.
