Історія про оборонців нашого неба. Вони збивають російські ракети, іранські дрони, приземляють ворожі літаки й гелікоптери.
За рік війни значно збільшилась кількість мобільних груп ППО. Вони працюють на пікапах, постійно змінюють позиції, аби впіймати й знищити чергову ціль. А головне — захистити українців, прикрити енергетичні об’єкти, вберегти життя наших захисників.
Детальніше про свої обов’язки розказали бійці Білоцерківського зенітно-ракетного полку, який тримає небо над Києвом.
Сашко днями збив свою першу російську ракету, яка летіла у напрямку Києва.
– Беру в руки, наводжусь, роблю пуск. Вона впала в ліс, у болото, – розповідає військовий.
Приземлити Калібр вдалось радянським переносним зенітно-ракетним комплексом Стріла-3. Сашко його модернізував самостійно.
Військовий розповідає про роботу без емоцій. Емоції в його роботі — зайві. Тут важлива уважність. Прислухатись, приглядатись, а потім — швидко реагувати. Щоб збити ракету потрібно секунд 10 від сили.
Щойно звучить сигнал тривоги — вдивляються в небо і Руслан з Олександром. Вони працюють у парі.
– Ми виїжджаємо на визначені позиції, у нас їх декілька – це вже залежно від, що і звідки летить. Виїжджаємо на позицію, розкладаємо все, це займає буквально до хвилини. І в нас є засоби розвідки, на яких ми бачимо повітряні цілі. Приблизно розуміємо, з якого азимута вони летять, – додають військові.
Працюють з великокаліберним кулеметом. Він добре ліквідовує іранські Шахеди.
Сашко з позивним Джокер стріляє. Руслан з позивним Кабан наводить. Шахеди, кажуть, найліпше виявляти на звук. Працюють і вдень, і вночі, за будь-яких погодних умов.
Усі в підрозділі — мобілізовані. Дехто, як Сашко, який збив російську ракету, взагалі ніколи не мав стосунку до ППО. ПЗРК освоїв за тиждень. В активі білоцерківського полку, який не тільки працює під Києвом, але й на лінії зіткнення на сході — десятки уражених цілей.
– Мотивованих людей не бракує. Більше бракує високотехнологічної зброї. Сьогодні в бою усе, що працює – від радянських комплексів до новітніх Стінгерів. Хочеться більше, бо під загрозою — життя українців, – каже командир дивізіону. – Хотілося б більше озброєння, щоб перекрити повністю небо країни. Щоб менше було уражено об’єктів критичної, енергетичної інфраструктури, а також ураження військ, які виконують завдання на лінії зіткнення на сході та на півдні нашої держави.
