Війна на Донбасі
13 квітня 2014 - триває до сьогодні
Ніж у спину
Початок 2014 року докорінно змінив історію України. Революційні події на Майдані з кожним днем набирали нових обертів, сутички із силовиками переросли у застосування вогнепальної зброї проти учасників протесту.
Поки українці прощалися із Небесною сотнею, Росія почала впроваджувати свій план анексії Криму. 20 лютого 2014 року на півострів висадились російські десантно-штурмові підрозділи, після чого було перекинуто важку техніку.
Уже 23 лютого у Севастополі відбувся проросійський мітинг: місцеві та приїжджі "активісти" публічно закликали кримчан не визнавати українську владу.
Російські військові без жодних розпізнавальних знаків вторглися до будівлі парламенту Криму 27 лютого. Під дулами автоматів вони змусили депутатів розпочати процедуру проведення референдуму про самовизначення Криму. Того ж дня представника партії Русское единство Сергія Аксьонова проголосили "прем'єр-міністром" кримського уряду.
На тлі цих подій тисячі небайдужих кримчан вийшли на вулиці міст, щоби висловити протест проти дій "російських гостей", але зелені чоловічки швидко розігнали мітинг.
Поки українці прощалися із Небесною сотнею, Росія почала впроваджувати свій план анексії Криму. 20 лютого 2014 року на півострів висадились російські десантно-штурмові підрозділи, після чого було перекинуто важку техніку.
Уже 23 лютого у Севастополі відбувся проросійський мітинг: місцеві та приїжджі "активісти" публічно закликали кримчан не визнавати українську владу.
Російські військові без жодних розпізнавальних знаків вторглися до будівлі парламенту Криму 27 лютого. Під дулами автоматів вони змусили депутатів розпочати процедуру проведення референдуму про самовизначення Криму. Того ж дня представника партії Русское единство Сергія Аксьонова проголосили "прем'єр-міністром" кримського уряду.
На тлі цих подій тисячі небайдужих кримчан вийшли на вулиці міст, щоби висловити протест проти дій "російських гостей", але зелені чоловічки швидко розігнали мітинг.
1 березня президент-втікач Віктор Янукович надіслав офіційний лист-звернення до Володимира Путіна. Назвавши події в Україні "порогом громадянської війни", він закликав російського президента ввести війська на територію нашої країни.
Кремль без зволікань "прийняв запрошення" Януковича. 16 березня за сприяння російських "козаків", які називали себе "самообороною Криму", провели так званий референдум. Посилаючись на його сфальсифіковані результати, 18 березня Росія включила Крим до свого складу.
Захоплення Криму вважається першою відкритою складовою збройної агресії РФ проти України.
Кремль без зволікань "прийняв запрошення" Януковича. 16 березня за сприяння російських "козаків", які називали себе "самообороною Криму", провели так званий референдум. Посилаючись на його сфальсифіковані результати, 18 березня Росія включила Крим до свого складу.
Захоплення Криму вважається першою відкритою складовою збройної агресії РФ проти України.
»
“
Коли у 1991 році проголосили незалежність України, фактично збереглася система УРСР.
Початок війни на сході України показав, що наша держава вже не могла жити як сателіт Росії і те, що Кремль це відчував.
Початок війни на сході України показав, що наша держава вже не могла жити як сателіт Росії і те, що Кремль це відчував.
Початок АТО
Протягом березня проросійські спецпризначенці здійснювали спроби захопити обласні адміністрації в Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні, Одесі й Дніпрі. Кремль відпрацьовував свій проект Новоросія, що мав на меті порушити територіальну цілісність України та відібрати низку українських областей.
Спільними силами активістів та правоохоронців від сепаратистів вдалося захистити усі південно-східні території, окрім Донеччини та Луганщини.
12 квітня 2014 року на територію України без жодного попередження вторглися військові підрозділи РФ, почалося захоплення адмінбудівель у містах Слов'янську та Краматорську.
Уже наступного дня в Україні оголосили про початок АТО – антитерористичної операції, яку вище керівництво на чолі з в.о. президента Олександром Турчиновим планувало закінчити за декілька тижнів.
Поки між сепаратистами та українськими військовими, до складу яких увійшли діючі збройні сили та добровольці, тривала активна фаза протистояння, на окупованих територіях Донеччини та Луганщини російські найманці провели так звані референдуми.
Всупереч Конституції України сепаратисти оголосили про створення так званих ДНР та ЛНР.
Коли стало зрозуміло, що проект Новоросія провалився, влітку 2014 року Росія розпочала гарячу фазу війни на сході України.
Найбільш трагічним епізодом АТО у травні вважається напад бойовиків на український блокпост ЗСУ під Волновахою. Сепаратисти приїхали на трьох викрадених інкасаторських машинах, обстріляли наших військових з гранатометів та автоматів, після чого втекли. Тоді 32 українських захисники дістали важких поранень, 18 – загинули.
У червні 2014 року відбулася операція, яка змінила хід війни – 13 червня наші військові звільнили від бойовиків стратегічно важливе місто Маріуполь. Проте вже наступного дня сепаратисти "помстилися" за свою поразку. Вони збили український літак Іл-76, що доправляв військових у Луганський аеропорт.
Загинуло 49 осіб, включно з усім екіпажем літака. Того ж дня відбулася ціла серія нападів російських найманців на наші блокпости, під час яких загинуло ще шестеро військових.
У липні штаб АТО щоденно повідомляв про зіткнення з бойовиками та численні втрати серед українських військових.
17 липня ППО РФ з установки ЗРК Бук-М збили пасажирський Боїнг-777 рейсу МН17 Амстердам-Куала-Лумпур. У цій жахливій авіакатастрофі загинули всі 298 осіб, що перебували на борту. Незважаючи на низку беззаперечних доказів, Росія не визнає своєї причетності до трагедії.
Спільними силами активістів та правоохоронців від сепаратистів вдалося захистити усі південно-східні території, окрім Донеччини та Луганщини.
12 квітня 2014 року на територію України без жодного попередження вторглися військові підрозділи РФ, почалося захоплення адмінбудівель у містах Слов'янську та Краматорську.
Уже наступного дня в Україні оголосили про початок АТО – антитерористичної операції, яку вище керівництво на чолі з в.о. президента Олександром Турчиновим планувало закінчити за декілька тижнів.
Поки між сепаратистами та українськими військовими, до складу яких увійшли діючі збройні сили та добровольці, тривала активна фаза протистояння, на окупованих територіях Донеччини та Луганщини російські найманці провели так звані референдуми.
Всупереч Конституції України сепаратисти оголосили про створення так званих ДНР та ЛНР.
Коли стало зрозуміло, що проект Новоросія провалився, влітку 2014 року Росія розпочала гарячу фазу війни на сході України.
Найбільш трагічним епізодом АТО у травні вважається напад бойовиків на український блокпост ЗСУ під Волновахою. Сепаратисти приїхали на трьох викрадених інкасаторських машинах, обстріляли наших військових з гранатометів та автоматів, після чого втекли. Тоді 32 українських захисники дістали важких поранень, 18 – загинули.
У червні 2014 року відбулася операція, яка змінила хід війни – 13 червня наші військові звільнили від бойовиків стратегічно важливе місто Маріуполь. Проте вже наступного дня сепаратисти "помстилися" за свою поразку. Вони збили український літак Іл-76, що доправляв військових у Луганський аеропорт.
Загинуло 49 осіб, включно з усім екіпажем літака. Того ж дня відбулася ціла серія нападів російських найманців на наші блокпости, під час яких загинуло ще шестеро військових.
У липні штаб АТО щоденно повідомляв про зіткнення з бойовиками та численні втрати серед українських військових.
17 липня ППО РФ з установки ЗРК Бук-М збили пасажирський Боїнг-777 рейсу МН17 Амстердам-Куала-Лумпур. У цій жахливій авіакатастрофі загинули всі 298 осіб, що перебували на борту. Незважаючи на низку беззаперечних доказів, Росія не визнає своєї причетності до трагедії.
“
Із 2014 року ми говоримо про реальну незалежність України. Лише тоді переважна більшість людей зрозуміла, наскільки ми були залежними від Росії. Значна частина суспільства усвідомила цінності нашої незалежності і захищає її у війні з Росією.
»
Іловайськ
Іловайський котел вважається однією із найтрагічніших подій в історії незалежної України.
Місто Іловайськ територіально розташоване за 12 км від головної дороги, яка з'єднує між собою окуповані Донецьк та Луганськ.
Звільнення Іловайська давало українським військам великі шанси на переможне завершення АТО.
Штурм міста розпочався у серпні. Українські війська кілька тижнів намагалися закріпитися у місті. Напередодні Дня Незалежності України батальйону Херсон вдалося зайняти позиції у залізничному депо. А 24 серпня стало відомо, що бійці батальйону Донбас та зведена мотострілецька рота 93-ї та 17-ї бригад знищили понад 50 бойовиків та чотири вогневі точки, що дало змогу відкрити прохід до Іловайську з півдня.
Однак вже протягом 25-26 серпня російські регулярні війська зуміли взяти наших військових у щільне кільце.
Спроби розірвати його зазнали невдачі. Україна розпочала переговори з Кремлем щодо організації коридору для виходу військових. 29 серпня навіть з'явилося відповідне звернення Путіна до бойовиків, яке мало стати додатковою гарантією безпеки. Виконуючи наказ керівництва, наші військові рано вранці 29 серпня без озброєння почали рухатися створеним бойовиками коридором.
Під час виходу озброєні ворожі війська впритул почали обстрілювати дві колони українських солдатів.
За різними даними, під Іловайськом загинули та зникли безвісти близько 500 наших захисників. За даними Офісу генпрокурора, загинули 366 українських воїнів, 429 — зазнали поранень і ще 300 — потрапили у полон.
Пошук, ідентифікація та поховання загиблих українських військових тривали більше року. Хоча останні поховання відбулися восени 2015 року, багато військових й досі числяться зниклими безвісти.
Місто Іловайськ територіально розташоване за 12 км від головної дороги, яка з'єднує між собою окуповані Донецьк та Луганськ.
Звільнення Іловайська давало українським військам великі шанси на переможне завершення АТО.
Штурм міста розпочався у серпні. Українські війська кілька тижнів намагалися закріпитися у місті. Напередодні Дня Незалежності України батальйону Херсон вдалося зайняти позиції у залізничному депо. А 24 серпня стало відомо, що бійці батальйону Донбас та зведена мотострілецька рота 93-ї та 17-ї бригад знищили понад 50 бойовиків та чотири вогневі точки, що дало змогу відкрити прохід до Іловайську з півдня.
Однак вже протягом 25-26 серпня російські регулярні війська зуміли взяти наших військових у щільне кільце.
Спроби розірвати його зазнали невдачі. Україна розпочала переговори з Кремлем щодо організації коридору для виходу військових. 29 серпня навіть з'явилося відповідне звернення Путіна до бойовиків, яке мало стати додатковою гарантією безпеки. Виконуючи наказ керівництва, наші військові рано вранці 29 серпня без озброєння почали рухатися створеним бойовиками коридором.
Під час виходу озброєні ворожі війська впритул почали обстрілювати дві колони українських солдатів.
За різними даними, під Іловайськом загинули та зникли безвісти близько 500 наших захисників. За даними Офісу генпрокурора, загинули 366 українських воїнів, 429 — зазнали поранень і ще 300 — потрапили у полон.
Пошук, ідентифікація та поховання загиблих українських військових тривали більше року. Хоча останні поховання відбулися восени 2015 року, багато військових й досі числяться зниклими безвісти.
“
Ми йшли на бій рішучими та впевненими, однак більшість із нас були незадоволені командуванням через безглуздість наступальних дій. Для штурму міста нам виділили замало вогневих засобів. Нам потрібно було більше танків та артилерії, Іловайськ ми змогли б взяти ще під час перших штурмів.
Збиття Boeing російськими бойовиками
Російські бойовики 17 липня 2014 року збили малайзійський літак, який вилетів з Амстердама і прямував до Куала-Лумпура.
На його борту загинуло 298 людей, з них було 192 нідерландці, 44 малайзійці (серед них було 15 членів екіпажу і двоє дітей), 27 австралійців, 12 індонезійців, 10 британців, 4 німці, 4 бельгійці, 3 філіппінці, 1 канадець і 1 громадянин Нової Зеландії.
Об'єднана слідча група провела міжнародне розслідування, під час якого з'ясувалося, що авіалайнер знищили зенітною керованою ракетою. Випустили її з непідконтрольної Україні території Донецької області.
Підозрюваних у справі четверо:
Усі четверо бойовиків своєї провини не визнають та переховуються від слідства на території Росії.
На його борту загинуло 298 людей, з них було 192 нідерландці, 44 малайзійці (серед них було 15 членів екіпажу і двоє дітей), 27 австралійців, 12 індонезійців, 10 британців, 4 німці, 4 бельгійці, 3 філіппінці, 1 канадець і 1 громадянин Нової Зеландії.
Об'єднана слідча група провела міжнародне розслідування, під час якого з'ясувалося, що авіалайнер знищили зенітною керованою ракетою. Випустили її з непідконтрольної Україні території Донецької області.
Підозрюваних у справі четверо:
- Ігор Гіркін, відомий як Стрєлков - колишній "міністр оборони" так званої ДНР.
- Сергій Дубинський, відомий як Хмурий - відставний офіцер ГРУ РФ.
- Олег Пулатов, відомий як Гюрза - підполковник запасу повітряно-десантних військ Росії.
- Леонід Харченко, відомий як Крот - командир розвідувального підрозділу "ГРУ" так званої ДНР.
Усі четверо бойовиків своєї провини не визнають та переховуються від слідства на території Росії.
Захист ДАП
Перший бій за Донецький аеропорт відбувся 26 травня 2014 року і став першою масштабною успішною операцією сил АТО. Тоді нашим військовим вдалося знищити приблизно 300 бойовиків, не зазнавши жодних втрат.
Після такої поразки сепаратисти відступили, однак бої відновилися вже на початку осені.
Окрім Збройних сил України, левову частку захисників аеропорту становили бійці добробатів – добровольчих батальйонів.
Запеклі бої за один із найбільших аеропортів країни точилися рекордні 242 дні, з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року.
За різними даними, тоді загинуло більше ніж 300 українських захисників, понад 500 зазнали серйозних поранень.
Після такої поразки сепаратисти відступили, однак бої відновилися вже на початку осені.
Окрім Збройних сил України, левову частку захисників аеропорту становили бійці добробатів – добровольчих батальйонів.
Запеклі бої за один із найбільших аеропортів країни точилися рекордні 242 дні, з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року.
За різними даними, тоді загинуло більше ніж 300 українських захисників, понад 500 зазнали серйозних поранень.
“
Нас кожен день обстрілювали. Вночі запускали "блукаючий танк". Це така психологічна атака – заводили танк, щоб він гарцював навколо термінала, а ми весь час очікували, коли він стрілятиме. Це дуже діє на нерви.
6 червня 2014 року в Нормандії (Франція) відбулася перша зустріч новообраного Президента України Петра Порошенка з лідерами Франції, Німеччини і Росії. Саме ця переговорна конфігурація носить назву "Нормандський формат".
Німеччина і Франція стають посередниками між сторонами і гарантами виконання взятих зобов'язань з української сторони; Росія виступає стороною, що представляє інтереси "ДНР" і "ЛНР", і де-факто відповідає за виконання ними досягнутих домовленостей.
Німеччина і Франція стають посередниками між сторонами і гарантами виконання взятих зобов'язань з української сторони; Росія виступає стороною, що представляє інтереси "ДНР" і "ЛНР", і де-факто відповідає за виконання ними досягнутих домовленостей.
| Відтоді саме в Нормандському форматі триває пошук того, як сторони можуть прийти до мирного врегулювання конфлікту. Безпосередню роботу з узгодження всіх питань щодо припинення вогню, звільнення полонених та інших важливих питань лідери Нормандської четвірки доручають т.з. Тристоронній контактній групі, до якої увійшли представники України, ОБСЄ та Росії. Перші ж домовленості щодо перемир'я, які було досягнуто ще у червні 2014, проросійські угруповання ігнорують і бойові дії тривають. В липні 2014 українська армія звільняє більшу частину окупованих міст Донецької та Луганської областей, серед них - Слов'янськ, Краматорськ, Лиман, Бахмут, Северодонецьк, Авдіївку, Дебальцево. В серпні 2014 Збройні Сили України були готові вийти на кордон і повністю звільнити нашу землю від загарбників. Проте на допомогу бойовикам приходять регулярні російські війська, які вдираються на територію України зі зброєю, на танках і з наказами безпосередньо з Генштабу армії РФ. Аби зупинити російську навалу 5 вересня 2014 року Тристороння контактна група на доручення лідерів країн Нормандської четвірки підписує документ, який містить 12 пунктів – зокрема, про повне припинення вогню, звільнення заручників, виведення з території України найманців та їхньої військової техніки. Оскільки цей документ укладено в Мінську, який з літа став переговорним майданчиком для Тристоронньої контактної групи, його називають "Першими мінськими домовленостями" або ж "Мінськ-1" Укладання цього протоколу викликало невдоволення в Росії, - там вважали, що «русская вєсна» мала тривати й далі, а військова агресія на українській землі повинна перерости у повномасштабне захоплення всієї України. Але санкції Заходу і тиск країн-партнерів по Нормандській четвірці змусили Кремль зупинитися, хоч і не надовго. Саме тоді вдається організувати масштабні звільнення з полону українських військових та цивільних заручників. Варто зазначити, що події навколо МН-17 стали переламною точкою у російській збройній агресії на Донбасі. Якщо до того колективний Захід був готовий визнати цю війну внутрішньою українською справою, то після вбивства 298 пасажирів літака ситуація кардинально змінилася. |
У жовтні 2014 бойові дії на Донбасі поновлюються.
Весь цей час з території Росії прибувають цілі підрозділи не лише армії, а й інших силових відомств. Офіційно всі вони перебувають у відпустках. Найбільший логістичний центр, що координує дії на українському Донбасі, знаходиться у Ростові-на-Дону, та військомати по всій Росії беруть участь в організації доставки "гарматного м'яса".
Знекровлену режимом Януковича українську армію доводиться відновлювати безпосередньо під час війни. Держава часто або не має грошей, або через бюрократію не встигає за перебігом подій. І на допомогу своїм захисникам приходить весь український народ – по всій країні розгортається небачений волонтерський рух. Підприємці, вчителі, політики, журналісти, - люди різного віку і різних професій купують і доправляють на передову все, що потрібно армії – від шкарпеток і води до найновітніших видів озброєнь і військової техніки.
Осінь-зима 2014-2015 рр. – час найзапекліших боїв. Бойовики не дотримуються жодних домовленостей. Вони ведуть вогонь не лише по позиціях української армії, а й по будинках мирних мешканців. Тим часом життя людей на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України перетворюється на пекло. Вбивства, катування, знущання, згвалтування, викрадення стають звичним явищем. Більше 3 мільйонів українських громадян стають біженцями.
9 лютого 2015 року з ракетних систем залпового вогню «Смерч» терористи обстрілюють підконтрольний Україні Краматорськ, який знаходиться у глибокому тилу. Снаряди поцілили у військовий аеродром та житлові квартали. 17 людей вбито, 64 поранено.
У січні окупанти переходять в активний наступ на Дебальцівському плацдармі: це місто є важливим залізничним вузлом і знаходиться на межі Донецької та Луганської областей. Порушивши "Мінськ-1", де чітко вказано, що Дебальцево має перебувати під контролем України, бойовики за безпосередньої участі регулярних військ РФ беруть місто у кільце.
12 лютого 2015 року в Мінську відбувається зустріч лідерів країн Нормандської четвірки. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, Президент України Петро Порошенко, Президент Франції Франсуа Олланд, Президент РФ Володимир Путін ведуть складні перемовини, що тривають 18 годин. В цей час до Мінська прикуто увагу усього світу.
За підсумками перемовин лідери чотирьох країн погоджують Комплекс заходів з виконання Мінських угод, який журналісти одразу назвуть "Мінськ-2".
В цей час остаточно стає зрозуміло: Україна має дві лінії оборони – військову та дипломатичну. І відтоді дипломати нарівні з військовими ведуть повномасштабну битву за Україну.
З весни 2015 Тристороння контактна група (ТКГ) на доручення лідерів країн Нормандської четвірки починає складну роботу з повернення миру на Донбас і Донбасу в України. Ця діяльність отримує назву "Мінський процес", оскільки ТКГ зустрічається в Мінську двічі на місяць.
В Донецькій та Луганській областях зупинено повномасштабні бойові дії, повернуто з полону більше 3 тисяч українських військових та цивільних, почато відновлення зруйнованої інфраструктури Донбасу. І особливо важливо, що цей час дозволив озброїти та підготувати Збройні Сили України. Разом з тим весь цей час – і по сьогодні - тривають бойові дії, внаслідок яких гинуть українські військові та цивільні громадяни, серед яких діти та літні люди.
Весь цей час з території Росії прибувають цілі підрозділи не лише армії, а й інших силових відомств. Офіційно всі вони перебувають у відпустках. Найбільший логістичний центр, що координує дії на українському Донбасі, знаходиться у Ростові-на-Дону, та військомати по всій Росії беруть участь в організації доставки "гарматного м'яса".
Знекровлену режимом Януковича українську армію доводиться відновлювати безпосередньо під час війни. Держава часто або не має грошей, або через бюрократію не встигає за перебігом подій. І на допомогу своїм захисникам приходить весь український народ – по всій країні розгортається небачений волонтерський рух. Підприємці, вчителі, політики, журналісти, - люди різного віку і різних професій купують і доправляють на передову все, що потрібно армії – від шкарпеток і води до найновітніших видів озброєнь і військової техніки.
Осінь-зима 2014-2015 рр. – час найзапекліших боїв. Бойовики не дотримуються жодних домовленостей. Вони ведуть вогонь не лише по позиціях української армії, а й по будинках мирних мешканців. Тим часом життя людей на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України перетворюється на пекло. Вбивства, катування, знущання, згвалтування, викрадення стають звичним явищем. Більше 3 мільйонів українських громадян стають біженцями.
9 лютого 2015 року з ракетних систем залпового вогню «Смерч» терористи обстрілюють підконтрольний Україні Краматорськ, який знаходиться у глибокому тилу. Снаряди поцілили у військовий аеродром та житлові квартали. 17 людей вбито, 64 поранено.
У січні окупанти переходять в активний наступ на Дебальцівському плацдармі: це місто є важливим залізничним вузлом і знаходиться на межі Донецької та Луганської областей. Порушивши "Мінськ-1", де чітко вказано, що Дебальцево має перебувати під контролем України, бойовики за безпосередньої участі регулярних військ РФ беруть місто у кільце.
12 лютого 2015 року в Мінську відбувається зустріч лідерів країн Нормандської четвірки. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, Президент України Петро Порошенко, Президент Франції Франсуа Олланд, Президент РФ Володимир Путін ведуть складні перемовини, що тривають 18 годин. В цей час до Мінська прикуто увагу усього світу.
За підсумками перемовин лідери чотирьох країн погоджують Комплекс заходів з виконання Мінських угод, який журналісти одразу назвуть "Мінськ-2".
В цей час остаточно стає зрозуміло: Україна має дві лінії оборони – військову та дипломатичну. І відтоді дипломати нарівні з військовими ведуть повномасштабну битву за Україну.
З весни 2015 Тристороння контактна група (ТКГ) на доручення лідерів країн Нормандської четвірки починає складну роботу з повернення миру на Донбас і Донбасу в України. Ця діяльність отримує назву "Мінський процес", оскільки ТКГ зустрічається в Мінську двічі на місяць.
В Донецькій та Луганській областях зупинено повномасштабні бойові дії, повернуто з полону більше 3 тисяч українських військових та цивільних, почато відновлення зруйнованої інфраструктури Донбасу. І особливо важливо, що цей час дозволив озброїти та підготувати Збройні Сили України. Разом з тим весь цей час – і по сьогодні - тривають бойові дії, внаслідок яких гинуть українські військові та цивільні громадяни, серед яких діти та літні люди.
»
“
Мінські угоди є продовженням конфлікту на Донбасі - міжнародно закріпленим способом врегулювання війни на сході України.
Вони впливають і на переговорний процес, адже всі посилаються на Мінські угоди. Всі "танцюють" навколо них, тому вони мають неймовірний вплив на міжнародну ситуацію навколо України.
Вони впливають і на переговорний процес, адже всі посилаються на Мінські угоди. Всі "танцюють" навколо них, тому вони мають неймовірний вплив на міжнародну ситуацію навколо України.
У 2018 році Росія знову вчергове заводить перемовний процес у глухий кут: остання зустріч лідерів країн Нормандської четвірки відбулась у жовтні 2016 року, звільнення полонених не було з кінця 2017 року. Від поновлення повномасштабних бойових дії Москву втримує лише загроза нових санкцій.
В 2019 вибори Президента України виграє Володимир Зеленський. Йому вдається зрушити з місця роботу Нормандської четвірки і Тристоронньої контактної групи і наприкінці року в Парижі відбувається перша зустріч керманичів Н4 за більше ніж три роки. Тоді ж за їхньою домовленістю звільнено 81 людину.
Найскладнішим та найважливішим у завершенні війни є питання трактовки Мінських угод. Україна наполягає на першочерговості безпекового блоку питань Мінських домовленостей - припинення вогню, виведення російських збройних формувань, відновлення Україною контролю за тимчасово непідконтрольною ділянкою українсько-російського кордону. Натомість Росія вимагає проведення виборів на окупованій частині Донбасу; запровадження амністії для своїх поплічників; внесення в Конституцію особливого статусу для цієї частини української землі.
Наша битва за свою землю і свою незалежність триває.
Нині ризик полягає в тому, що нам потрібно чітко зафіксувати хто отримує особливий статус. У чинній редакції ризик в тому, що це можна тлумачити, як надання особливого статусу двом "республікам". Про це не йдеться, але Росія може це так тлумачити.
А ми вважаємо, що особливий статус мають отримати органи місцевого самоврядування, а не якісь "республіки".
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента
В 2019 вибори Президента України виграє Володимир Зеленський. Йому вдається зрушити з місця роботу Нормандської четвірки і Тристоронньої контактної групи і наприкінці року в Парижі відбувається перша зустріч керманичів Н4 за більше ніж три роки. Тоді ж за їхньою домовленістю звільнено 81 людину.
Найскладнішим та найважливішим у завершенні війни є питання трактовки Мінських угод. Україна наполягає на першочерговості безпекового блоку питань Мінських домовленостей - припинення вогню, виведення російських збройних формувань, відновлення Україною контролю за тимчасово непідконтрольною ділянкою українсько-російського кордону. Натомість Росія вимагає проведення виборів на окупованій частині Донбасу; запровадження амністії для своїх поплічників; внесення в Конституцію особливого статусу для цієї частини української землі.
Наша битва за свою землю і свою незалежність триває.
Нині ризик полягає в тому, що нам потрібно чітко зафіксувати хто отримує особливий статус. У чинній редакції ризик в тому, що це можна тлумачити, як надання особливого статусу двом "республікам". Про це не йдеться, але Росія може це так тлумачити.
А ми вважаємо, що особливий статус мають отримати органи місцевого самоврядування, а не якісь "республіки".
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента
Обміни полоненими
Від самого початку конфлікту на Донбасі Україна не припиняє спроб звільнити всіх своїх полонених. Перший великий обмін відбувся 26 грудня 2014 року. Тоді 150 українських військових повернули додому в обмін на 222 утримуваних.
Ще один великий обмін відбувся 21 лютого 2015 року. Тоді Україна повернула 139 воїнів, віддавши за них 52 утримуваних. У 2017 році під час обміну 27 грудня на підконтрольну Україні територію повернулися 73 людини. За них віддали 233 утримуваних.
У 2019 році відбулося два обміни: 35 на 35, під час якого до України повернулися ув'язнені моряки та низка відомих політв'язнів, та обмін 29 грудня, яким вдалося визволити 76 українців, віддавши за них 124 утримуваних, серед яких були й екс-беркутівці.
Постійно тривають спроби звільнити наших громадян. За часи війни вдалося звільнити з полону понад 3,2 тис. громадян. Україна й досі пропонує формат обміну "всіх на всіх", проте поки безрезультатно.
Ще один великий обмін відбувся 21 лютого 2015 року. Тоді Україна повернула 139 воїнів, віддавши за них 52 утримуваних. У 2017 році під час обміну 27 грудня на підконтрольну Україні територію повернулися 73 людини. За них віддали 233 утримуваних.
У 2019 році відбулося два обміни: 35 на 35, під час якого до України повернулися ув'язнені моряки та низка відомих політв'язнів, та обмін 29 грудня, яким вдалося визволити 76 українців, віддавши за них 124 утримуваних, серед яких були й екс-беркутівці.
Постійно тривають спроби звільнити наших громадян. За часи війни вдалося звільнити з полону понад 3,2 тис. громадян. Україна й досі пропонує формат обміну "всіх на всіх", проте поки безрезультатно.
| Втрати на війні Згідно з офіційними даними, за період із квітня 2014 до кінця грудня 2020 року на сході України загинуло 13,1-13,3 тис. осіб. Серед них – понад 4,1 тис. українських військових, більше ніж 3,3 тис. цивільних жителів та ще понад 5,7 тис. бойовиків. Загалом управління ООН із прав людини підрахувало, що за час військових дій на території ОРДЛО загинули та були поранені до 44 тис. осіб. Станом на серпень 2021 року в зоні ООС діє режим припинення вогню, однак провокації з боку російських найманців продовжуються, і чи не щотижня є загиблі. |
“
Триває війна за те, куди ми ідемо. Саме тому, вона важлива для України. Вона гартує наш внутрішній стержень, наш меч і показує, що ми переможемо. І тоді наш геополітичний процес буде незворотнім
Говоримо мовою фактів!
fakty.com.ua