Попередньо опрацьовані результати виборів до Верховної Ради показують, що парламент IX скликання для багатьох новообраних депутатів став не просто соціальним ліфтом, а соціальною катапультою.
Кілька десятків офіційно безробітних. Весільні фотографи та тамади. Колишня прес-секретарка АТБ, няня із Малина та м’ясник із Одеси, який легко переміг на мажоритарці бізнес-партнера Дмитра Фірташа Івана Фурсіна.
У соцмережах сміються над професіями майбутніх парламентарів, натякаючи на те, що економісти та юристи були б краще. А ще краще – старі перевірені кількома скликаннями професійні політики. Дійшло до того, що чинний віце-прем’єр-міністр Павло Розенко публічно обізвав у Facebook усіх цих людей кульками і натякнув, що їх завели у Раду, щоб легко ними маніпулювати.
Читайте: Скільки депутатів без вищої освіти пройдуть в нову Раду
По-перше, прихід усіх цих начебто не здібних до політики людей – явище, скоріше, позитивне. Бо саме ці няні та фотографи, коміки та кореспонденти уперше вибили Кононенка, Грановського, Богуслаєва та Ківалова.
За свої вчинки та попередні діяння ці поважні люди заслужили невеликий відпочинок. А потрапляння людей, які навіть виборчу кампанію не дуже активно вели, свідчення того, що народ поступово лікується від гречколюбства.
По-друге, тренд людей із народу був ще у Верховній Раді восьмого скликання, коли туди потрапили прораб Михайло Гаврилюк, без вищої освіти та елементарної культури Семен Семенченко, “неосудна” Надія Савченко, водій Юрій Тимошенко та весільний відеооператор Володимир Парасюк.
Читайте: Результати виборів 2019: політики, які не проходять до Ради
На постмайданній хвилі їхній прихід у депутати називали частіше перемогою, аніж зрадою.
Давайте згадаємо рейтинги Надії Савченко та популярність Володимира Парасюка у свій час – такі були запити суспільства. Це уже проблеми молодих політиків, які розтринькали кредит довіри та злилися із політичними старожилами у безлику масу. А то і забруднили руки у несподіваних вчинках.
Можна вважати себе крутим політиком, якщо ти виріс у Києві, у престижній радянській родині та мав більші можливості для реалізації, ніж підприємець із Токмака, де десятиліттями перемагали люди із синьо-білого табору та міцні господарники.
Для тих, хто каже “фе”, я нагадаю, що Лех Валенса працював до приходу в політику електриком на Гданській судноверфі. Втім, його шлях та рішення у період політичної нестабільності та переходу Польщі до вільної ринкової економіки були оцінені. Згодом чергові вибори Лех Валенса програвав й повернувся до електрощитків як нормальна та достойна людина. Тому краще фотограф на п’ять років, аніж барин до безкінечності.
Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.