1 грудня в Києві стріляли в авто депутата Київської облради і бізнесмена В’ячеслава Соболєва, але вбили трирічну дитину.
Щодо дитини, мабуть, це ексцес виконавця (хоча ще не факт), і посягали все ж таки на бізнесмена.
Його біографія така, що не треба бути фахівцем, аби передбачити конфлікти з подібним сценарієм. Та й політичний шлях у нього цікавий, з ким він тільки не співпрацював – За ЄдУ, БЮТ, Наша Україна, Партія регіонів, БПП.
Колись у 90-ті така манера вирішення бізнес-конфліктів була поширена у всій Україні, але згодом залишилась лише на Сході. Після 2014 року в Києві почали знову вчинятись подібні злочини, бо носії цієї субкультури переїхали далі від війни, як і звичайні правослухняні громадяни.
Треба сказати, що на Заході так з’ясовують ділові стосунки лише в середовищі кримінального бізнесу – наркотики, секс-індустрія тощо. У нас же такий кривавий спосіб вирішення ділових конфліктів використовують і в дозволеному законом бізнесі.
Читайте: Соболєв орендував авто у компанії, яка, ймовірно, фінансувала тероризм – ЗМІ
Про що це свідчить? Про те, що ніякої реформи правоохоронних і судових органів не відбулось. Бо це вони повинні вирішувати конфлікти. Але до них немає сенсу звертатись, бо переможуть гроші, а не справедливість. Тому відбувається самосуд.
Скажімо, зупинити рейдера законними способами неможливо. Забрати величезні борги – теж неможливо. Поділити справедливо майно між партнерами, у разі конфлікту, через суд не вийде. Покарати шахрая – не вийде.
Тож зброя заміняє роботу державних інституцій.
P.S. Загиблу дитину дуже шкода, і батькам щиро співчуваю, незалежно від того, хто вони.
Автор: юрист-криміналіст Анна Маляр.