Маневри та стрільба по цілях у повітрі та на воді. Цими днями Москва проводить чергові масштабні навчання у Чорному морі.
Усе це бряцання відбувається на тлі дипломатичних баталій Москви та Вашингтона.
Розібратися, що відбувається дуже складно. Саміт за самітом. Заяви найвищих чинів сипляться з усіх боків. Як зрозуміти що до чого?
Резиденція американського посла в Києві. Ексклюзивно для Фактів тижня тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін допомагає нам зібрати складний пазл про переговори РФ та США.
Ми вважаємо, що дипломатію треба робити за зачиненими дверима, коли можна бути чесними, відкритими та відвертими. Ми не хочемо вести гучні переговори на відкритому просторі, так ми робитимемо і надалі, а Росія робитиме те, що вона вважає за потрібне, – Крістіна Квін.
Дипломатка запевняє: все, що у папці (відповіді американців на вимоги Кремля не допустити вступу України в НАТО та припинити військову підтримку Києва), вже не раз звучало публічно, але задля більшої ефективності самі формулювання Вашингтон волів би тримати в секреті.
Але нам таки вдалося дізнатися, про що там йшлося. Крістіна Квін розкрила нам два основні пункти: політика відкритих дверей НАТО для України лишається в силі, а за подальшу агресію Москва ще більше отримає по руках.
По суті відбулося наступне: Штати від своїх позицій не відступили, а відтепер на прохання Росії ще й закріпили це на папері. Олександр Чалий вважає – у цій складній геополітичній мозаїці проглядається вигідний для України елемент.
Тож двері НАТО і ЄС для України лишаються відчиненими. Але мозаїка була би не повною, якби цей діалог вівся виключно між Москвою та Вашингтоном.
Окрім цього в п’ятницю ввечері Джо Байден поговорив телефоном з Володимиром Зеленським.
Розмова тривала понад годину двадцять хвилин. Для президента будь-якої країни це дуже багато часу. Президент Байден пояснив президенту Зеленсьокому свою позицію щодо дій Сполучених Штатів в разі подальшої російської агресії.
Цього тижня Путін запевнив французького президента Макрона, що на Україну наступати не планує. А російське МЗС звинуватило Захід у намаганні поховати російські вимоги в дипломатичних переговорах.
Хто насправді друг та партнер України, хто ж підіграє Кремлю або діє виключно у власних інтересах. Тут кожна деталь має значення.
Як грім серед ясного неба на початку тижня прозвучала заява командувача Військово-морських сил Німеччини про те, що Україна вже ніколи не поверне Крим. А маючи окуповані території, за статутом НАТО, двері організації для Києва і так зачинені. Таке вільне трактування офіційної позиції Берліна коштувало офіцеру посади.
Німеччина дуже обережно балансує між своїми бізнес-інтересами в Росії та європейськими цінностями. Ускладнює картину і Хорватія. Президент країни Зоран Міланович заявив: Україні в НАТО місця немає. Та й раптом Росія таки нападе, Загреб максимально відсторониться.
Такої риторики можна було б очікувати і від президента Чехії проросійського політика Мілоша Земана. Та натомість у Празі заявили: у разі великої війни Чехія навіть може прислати в Україну своїх військових.
Останнім часом змінила картинку на дипломатичному пазлі Велика Британія. Вона тепер більш радикально підтримує Україну та присилає високотехнологічні гранатомети. Не остання причина цьому те, що Лондон на правах самостійного гравця бореться за лідерство на континенті з Берліном.
Читайте: