Сьогодні, 28 червня, в Україні відзначають День Конституції. Цей документ Верховна Рада ухвалила у 1996 році. Проте з того часу Основний закон зазнавав чимало змін. Водночас незмінним залишається дотримання положень Конституції, що й визначає державу як демократичну.
Факти ICTV поспілкувалися з експертами щодо важливих змін, які потрібні нашій Конституції.
Політолог Ігор Рейтерович вважає, що українська Конституція на час свого ухвалення була однією з найбільш демократичних в Європі, а можливо, й у світі. Наше суспільство отримало гарну основу для побудови демократичної країни.
Внесення змін до Конституції – природний процес, а зміни до нашого Основного закону є закономірними з огляду на ті події, що відбувалися в країні.
– У нас було вісім спроб змінити Конституцію. Але вони всі зводилися до врегулювання у трикутнику президент – Верховна Рада – Кабінет міністрів. Тут у нас лишаються певні проблеми, але не самої Конституції, а створення додаткових законів, які б деталізували ті чи інші положення Конституції, – зазначає Рейтерович.
Він нагадує, що є закон про Кабінет міністрів, про регламент Верховної Ради, але на сьогодні немає закону про повноваження президента України.
– Президент має дуже багато неформальних повноважень, як-от право вето. Так ось у певних моментах воно виглядає аж занадто прерогативою, особливо в парламентсько-президентській республіці, – наголошує Рейтерович.
На думку політолога, не менш важливі зміни до Конституції мають стосуватися судової гілки влади.
Законодавцям також варто подивитися на першу і третю статті Основного закону щодо відповідності сьогоденню. Насамперед це стосується поняття соціально-правової держави.
– Ми є правовою державою, але чи залишаємося соціальною. Чи той соціальний рівень, який прописаний в законах, відповідає реаліям сьогодення. Тому тут важливо детально розписати ці пункти у Конституції або, як це робили інші країни, відмовитися від подібних формулювань. Оскільки уряд не може виконувати їх на практиці, – наголосив Ігор Рейтерович.
Також дуже важливо, щоб Основний закон мав положення, які б не дозволили уряду чи іншим гілкам влади ігнорувати приписи Конституції.
Експерт з конституційного права Богдан Бондаренко вважає, що внесення змін до Конституції не є панацеєю для кращого життя українців.
На його думку, для побудови більш демократичної країни нам необхідні комплексні зміни до 4-го (повноваження Верховної Ради), 5-го (повноваження Президента України) та 6-го (повноваження Кабінету Міністрів) розділів Конституції України. В певних положеннях є незбалансованість та прогалини – все це потребує виправлень.
– Ми маємо визначити, яку хочемо республіку: парламентсько-президентську, президентсько-парламентську чи парламентську. Після ми повинні визначити повноваження гілок влади… Адже по факту у нас президент втручається у занадто багато питань, які його не стосуються, – зауважив Богдан Бондаренко.
За словами експерта, на конституційному рівні варто завершити децентралізацію, є моменти, які стосуються правосуддя. За каденції п’ятого президента Петра Порошенка вносилися пропозиції щодо змін у 10-й розділ про Автономну Республіку Крим.
– Тоді напрацьовували якісь зміни, але питання з того часу підвисло, – говорить Богдан Бондаренко.
Він наголошує, що будь-які зміни до Основного закону мають вноситися комплексно, і їх треба гарно продумувати.
Експерт зауважує, що українці, на жаль, погано знають Конституцію, а значний відсоток її взагалі не читав.
– Соціологія засвідчує, що більше українців, які хочуть переписати Конституції, ніж тих, хто її прочитав. До того ж люди зазвичай говорять про свої права, які прописані в Конституції, але там є ще й обов’язки. І про це чомусь забувають, – наголосив Богдан Бондаренко.
Зміни до Конституції України
Кожен президент України намагався внести свої правки до Конституції.
У 2000 році президент Леонід Кучма виніс на референдум чотири питання щодо змін до Основного закону:
- про право президента розпускати Верховну Раду, якщо протягом місяця не була сформована коаліція або протягом трьох місяців не затвердили бюджет;
- про позбавлення народних депутатів недоторканності;
- про скорочення кількості нардепів з 450 до 300;
- про запровадження двопалатного парламенту.
Хоча українці підтримали зміни до Конституції, їх не підтримала Верховна Рада – не вистачило голосів.
Наприкінці 2004 року відбулася масштабна конституційна реформа за ініціативи Кучми. Зокрема, передбачалося:
- перетворення України на парламентсько-президентську республіку;
- збільшення терміну повноважень Верховної Ради з 4 до 5 років;
- вибори до парламенту на пропорційній основі;
- уряд формується парламентською коаліцією, прем’єр-міністр призначається Радою за поданням президента;
- у разі дострокового припинення повноважень президента його обов’язки виконує голова Верховної Ради.
У президента Віктора Ющенка були дві спроби внести зміни, але не вдалося. Зокрема, правки в закон Про Конституційний Суд України, де передбачалося, що суддів КСУ призначає президент своїм указом. Однак профільний комітет Верховної Ради відправив ініціативу на доопрацювання.
У березні 2009 року Віктор Ющенко представив свій варіант Конституції України. Але тоді в Раді не вистачило голосів, щоб відправити документ до Конституційного Суду.
Партія регіонів після набуття Віктором Януковичем повноважень президента звернулася до КСУ про визнання конституційної реформи 2004 року незаконною. У вересні 2010 року суд ухвалив відповідне рішення.
А ось на початку 2014 року, після Євромайдану, ми повернулися до варіанту Конституції 2004 року.
П’ятий президент Петро Порошенко є автором змін до Основного закону в частині правосуддя. Крім того, за його каденції у Конституції закріпили стратегічний курс України на набуття членства в ЄС і НАТО.
Президент Володимир Зеленський запропонував кілька змін до Конституції, зокрема: скасування адвокатської монополії, щодо законодавчої ініціативи народу, а також скорочення чисельності народних депутатів до 300.