Одразу після виборів до Верховної Ради топ-темою у політичному середовищі стало питання: Чи буде створюватись коаліція Слуги народу з іншими політичними силами?
Юлія Тимошенко заявила, що питання коаліції у руках президента Володимира Зеленського. Абсолютна перемога Слуги народу і за пропорційною, і за мажоритарною системами додає оптимізму провладній партії щодо створення однопартійної більшості.
А це означає, що ніхто не отримає нічого навіть у випадку створення коаліції. Тимошенко не стане прем’єр-міністром, а Вакарчук та його політична сила не отримає значимих посад. Президент своєю заявою про люстрацію надіслав меседж у бік Батьківщини, що ніякої претензії на владу вона не може мати, якщо бажає бути у пропрезидентській орбіті.
Читайте: Депутатів хочуть позбавляти мандата за 30% прогулів
Всі розмови про технократичний уряд – це ледь не пряма заява про те, що центр ухвалення рішень залишиться у президента та його оточення, і кон’юнктура складається так, що ця технічна роль відводиться і парламентській більшості.
Технічний парламент
Все залежатиме від того, які завдання ставить найближче коло президента перед депутатами ІХ скликання. Якщо мета парламенту буде в блискавичних та непопулярних реформах, які давно назріли у суспільстві, то цій каденції буде відведена роль камікадзе.
Піднімуть руки за низку законів, а потім їх так само блискавично розпустять як таких, що гратимуть роль громовідводу. Якщо ж усе закінчиться перерозподілом посад та опануванням потоків в тих чи інших сферах, цьому парламенту уготована тліюча та тривала робота на фоні популярних PR-акцій, на кшталт тих, які спостерігала країна під час парламентських перегонів.
Чи є ще третій варіант? Напевно, немає. Але цікавість ситуації полягає у тому, що навряд чи сьогодні можна більш-менш притомно змоделювати ці варіанти.
Читайте: Понад 300 новачків та 20% жінок: 10 фактів про нову Раду
У цьому контексті мажоритарники, яких не висувала Слуга народу, відіграють досить важливу роль.
Левова частка депутатів-самовисуванців вибудуються у чергу до парламентської більшості. Особливо ті, хто розуміється на парламентській діяльності та можливостях, які відкриває перебування у провладній системі координат. Адже бути у пропрезидентській команді вигідно. І не тільки політично, а й з багатьох інших причин.
Купол українського парламенту завжди давав можливість вирішувати свої бізнесові справи. Гадаю, що і новий парламент аж надто не змінить цю традицію.
Тим більше, якщо аналізувати якісний склад депутатів від Слуги народу, то багатьом з них кортітиме поліпшити і своє матеріальне становище, і статус у суспільстві.
Досі такої кількості безробітних та людей без вищої освіти іще до вищого законодавчого органу України не потрапляло. Отже, корупційна вартість ухвалення тих чи інших законів значно знизиться, що, у свою чергу, в очах суспільства виглядатиме як подолання корупції у середовищі парламентарів.
Читайте: Скільки депутатів без вищої освіти пройдуть в нову Раду
Як далеко можна зайти: йде прорахунок варіантів
Ймовірно, що нова влада, окрилена успіхом, візьме курс на ухвалення нової Конституції, а тому необхідно вирішувати і питання конституційної більшості. Майже 50 депутатів-самовисуванців стануть важливим резервом для її створення.
Якщо у такому темпі пропрезидентська партія отримуватиме владу, то й якихось значних обіцянок у вигляді фінансових чи будь-яких інших преференцій нікому не даватимуть. Все залишиться в орбіті наближеного до президента кола. Для багатьох депутатів стоятиме єдина мета – утриматись на плаву та не вилетіти з процесу, звідки дорога у політичне небуття.
А поки не зрозуміло, чи не потрапить і сам президент та його політична сила у таке небуття в разі, якщо все, що зараз відбувається, виявиться великим пшиком.
Автор: Юрій Подорожній, політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку.