Угода є, але без конкретних обсягів і термінів. Українська розвідка знає, що є домовленість про передачу Росії іранських балістичних ракет. Однак поки що світова спільнота не має підтвердження того, що ці ракети передали.
Про те, що втримає Іран, і як діяти, якщо ракети таки доїдуть до Росії, Факти ІСТV поспілкувалися з аналітиком Національного інституту стратегічних досліджень Олексієм Їжаком.
Балістичні ракети Fateh-110 та Zolfaghar типу російського Іскандера Іран виготовив завдяки попередній співпраці з Північною Кореєю, лазівкам між санкціями та ефективному застосуванню технологій подвійного призначення.
Під санкціями Іран все одно зумів виготовити ракети великої потужності, а головне – високої точності.
– Ці ракети, які хоче надати Іран, якщо вірити тому, що про них написано, не гірші за Іскандери. А Іскандери вважаються просунутою зброєю, вона створювалася вже наприкінці Холодної війни, і після Холодної війни доопрацьовувалася, коли гроші в Росії з’явилися.
Вони довели їх до непоганого стану. В принципі вважаються непоганою балістичною ракетою, але вони вичерпалися. І от та наполегливість, із якою Росія хоче отримати ці іранські ракети, говорить про те, що, мабуть, вони теж непоганої якості. Чому? Тому що Іран давно займався цим, наполегливо займався цим, і з’явився такий спонсор у вигляді Китаю, – каже Олексій Їжак.
Росія натомість готова надати те, що Ірану потрібно. А це, кажуть експерти, можуть бути технології, яких бракує Ірану для ядерної програми. Проте реакція світової спільноти, дипломатичний тиск поки зробили своє, і найочевидніше, Росія ракет не отримає. Принаймні, поки що.
– Коли в Ірані побачили реакцію на дрони, коли всі побачили, що саме іранські, хоча й перефарбовані в російські, була така реакція, що вони просто зрозуміли, що треба зупинятися.
Якщо з’являться балістичні ракети і будуть стріляти по Україні, за такої ситуації ніхто просто не повірить ані Росії, ані Ірану, що не заплачена за такі ракети найвища ціна – тобто допомога в ядерній програмі. А якщо це так, весь світ стане дибки, – вважає аналітик.
Водночас імовірно, що домовленість таки є, однак питання її втілення ще відкрите.
– Я думаю, що домовленість, угода про розширення постачання і співпраці існує. Вона, можливо, давня, і має багато параметрів. Але щодо конкретних варіантів постачань, думаю, немає конкретного контракту, що Росія має отримати певну кількість таких ракет. Зрештою, їх ще треба виготовити. Росії потрібні сотні, а чи зможе Іран надати сотні таких ракет, я сумніваюсь, – каже Олексій Їжак.
Балістичні ракети – реальна загроза для України. Насамперед тому, що проти них ми не маємо ефективного захисту.
Речник Повітряних сил Юрій Ігнат уже не раз заявляв, що найефективнішою протидією таким ракетам буде знищення до моменту пуску. Це один зі сценаріїв, який бачить і Олексій Їжак.
– Як можна протидіяти? Перше – це дипломатичний тиск на Іран, і він здійснюється, друге – це знищення місць виробництва, і тут є охочі, окрім України. Є Ізраїль, Саудівська Аравія, якщо Іран перейде певну межу, і, безперечно, Азербайджан.
Третій етап – удари по пускових установках, якщо вони з’являються в певному радіусі від України, і це вже буде законною дією. Я думаю, наші партнери також враховують цей фактор, коли вирішують, якої дальності ракети давати, – зауважує експерт.
За його словами, щойно такі ракети з’являться у Росії, в України теж з’являться засоби більшої дії.
Приклад таких ефективних засобів протидії – ракети типу ATACMS, які летять на 300 км. Або будь-які інші такого ж типу. Тоді буде можливість знищити балістичні ракети ще до моменту пуску, адже після – то вже буде складно зробити.
Найкраще з ними би впоралися американські комплекси Patriot, однак про постачання їх Україні наразі не йдеться.
Тож сподівання є зараз і на дипломатію. Якщо на полях G20 переговори США і Китаю були конструктивні (а Китай теж має великий вплив на Іран), цілком імовірно, що ситуація на фронті в Україні загалом і питання постачання Іраном ракет Росії поки що знімається.