Розстріл військовослужбовця, який побачила на відео вся Україна, є однозначним порушенням всіх можливих правил ведення війни та міжнародного гуманітарного права.
Росія та її найманці не раз здійснювали умисне вбивство чи позасудові страти, на цьому наголошує юристка правозахисної групи СІЧ Юлія Полєхіна, яка документує свідчення ще з 2014 року.
Правозахисниця переконана, все, що відбувається на відео – це однозначне порушення статті 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.
– Стаття 13 гарантує, що з військовополоненими завжди потрібно поводитися гуманно, заборонені будь-які незаконні акти або бездіяльність з боку держави щодо людини, які могли би спричинити смерть або суттєве пошкодження здоров’я, або створити серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого. Зазначається, що жодного військовополоненого не можна піддавати фізичним тортурам, катуванням, – каже Юлія Полєхіна.
Також є додатковий протокол, протокол 1 до конвенції, його стаття 75, де більш детально розкриті гарантії щодо військовополонених. Саме там є чітко зазначений перелік того, що заборонено за будь-яких обставин.
– Абсолютна заборона – це насильство над життям, здоров’ям фізичним, психічним, зокрема й убивство, катування, нелюдське поводження, тілесне покарання, каліцтва, – цитує Юлія Полєхіна.
Судячи з відео, яке розійшлося соцмережами, військовослужбовець перебував у полоні, та за якихось причин його було розстріляно.
Правозахисниця наголошує, що це вбивство або ж позасудова страта, оскільки таке росіяни та їхні найманці практикують ще з 2014 року.
– Ще з 2014 року вони практикували позасудові страти. Вони страчували людей, просто розстрілювали без законних на те підстав. Ми прекрасно знаємо, що на території, не підконтрольній українській владі, як-то окремі території Донецької та Луганської областей, присутня смертна кара. Вони можуть людину “засудити” до страти. Звичайно, що в жодній демократичній країні це неможливо, але ми говоримо про терористичні угруповання. Ми не знаємо всіх обставин цього випадку, але я би його кваліфікувала як убивство, це саме 75 стаття проколу №1, де чітко зазначено, що вбивство заборонено, – каже правозахисниця.
Це той випадок, коли такий злочин було знято на відео. Але цілком імовірно, що їх значно більше, наголошує правозахисниця.
– Є слідчі показання людей ще з 2014 року, людей, які були звільнені. Вони свідчили, що це відбувається, що військовополонених просто розстрілюють. Є така практика. Я не можу казати, що вона масова і просто на очах. Люди, які перебували в Оленівці чи якихось казематах на тимчасово окупованій території, кажуть, що людину виводили, а куди потім вона дівалася – ми не знаємо. Може, його дійсно відпустили, а може й не відпустили. І скільки таких випадків, складно сказати. Можливо, і в тих випадках було вбивство, – говорить Юлія Полєхіна.
Так само масовим умисним вбивством можна вважати й теракти в Оленівці, де 29 липня загинули приблизно 50 військовополонених.
У цьому випадку порушення було від самого початку – людей не мали тримати в такій близькості до лінії бойових дій.
– Попереднє розслідування, наскільки воно було можливе, бо ж допуску туди ніхто не мав, показує, що всередині бараку спрацював вибуховий пристрій. Це просто вбивство. Хтось зробив цей вибуховий пристрій, заніс його туди. Щоб стверджувати, що це умисне вбивство, людина повинна мати намір і розуміти, усвідомлювати наслідки своїх дій. Вона планує, вона приносить, залишає – і він вибухає. Цілком є розуміння, якщо цей пристрій вибухне в бараці, де купа людей, то вони помруть. Тому це умисне вбивство великої групи людей. Це не просто терористичний акт, – каже Юлія Полєхіна.
Суд та компетентні органи мають вирішувати, як правильно це кваліфікувати, однак правозахисниця переконана, що це умисне вбивство.
Так само важливо для майбутнього відновлення справедливості та суду виконати максимально всі необхідні процесуальні дії: по-перше, це відкриття кримінального провадження, по-друге, дійсно фіксування воєнного злочину.
– На мою думку, цей випадок має бути донесений до міжнародної спільноти, зафіксований у звітах комітету ООН із прав людини як підтвердження воєнного злочину Російської Федерації, – додала Полєхіна.
Коли ж буде створено спецтрибунал, абсолютно всі, хто постраждав від дій Росії і хто забажає про це свідчити, повинні отримати слово і справедливість, незалежно від того, цей інцидент висвітлювався у медіа і був відомий, чи ні.
