“Заместитель министра, с таким е**ом, как у меня, есть только один. Я три года уже замминистра! Три года! И грустно, что ты не знаешь”.
Тепер його обличчя точно знають усі. Скандал на блокпості, влаштований заступником міністра МВС, який обурився, що його посміли зупинити та не впізнати, став не просто народним мемом. Символом чиновницького хамства.
– Теперь ты знаешь, но теперь и я тебя знаю, дружок, и тебе от этого приятно не будет.
Хамський наїзд на підлеглих мав ефект метелика. Мало пізнаваною особою Олександра Гогілашвілі зацікавилась країна. І полізли такі деталі, що мама не горюй.
Ще одне відео. Урядовцю Гогілашвілі, який їздив на авто з проблисковими маячками, виявляється, не раз бракувало публічності.
– Очень х**во, что ты начальство не узнаешь! Заместитель министра внутренних дел! Так тебе понятно?!
Далі почалося справжнє інформаційне цунамі. 16 грудня одразу дві команди журналістів — Слідство.Інфо та Bihus.Іnfo — опублікували схожі розслідування щодо Гогілашвілі. Накопали у нього російський паспорт та податковий номер.
При цьому з’ясувалося, що дружина Гогілашвілі – Марія Левченко, працює особистою помічницею президента Володимира Зеленського.
Читайте: Дружина екс-заступника очільника МВС Гогілашвілі: що відомо про Марію Левченко
І нині родина живе в одному маєтку з керівником Головного управління розвідки Міноборони Кирилом Будановим і, начебто, їздить на відомчих машинах ГУР із номерами прикриття. Причому і транспорт, і бодігардів їм надають одразу дві державні спецслужби – СБУ Альфа та Головне управління розвідки Міністерства оборони.
– Дайте відповідь на запитання: ви з Будановим обговорювали якісь речі, які стосувалися національної безпеки? Можливого вторгнення Росії, секретної інформації?
– Боже борони, ніколи в житті. Не живу з Кирилом Будановим. Так, ми йдемо в Європу, але не все так сумно. У Кирила триває ремонт у квартирі. Я запросив його та його дружину на час ремонту до себе в будинок, який я орендую.
Посаду, українське громадянство і вищу освіту 48-річний Гогілашвілі отримав практично одночасно. У 2019 році. Можливо, така карколомна кар’єра і спричинила стрімке запаморочення.
Чим займався майбутній заступник міністра до 45 років, взагалі невідомо. На сайті МВС його скупа біографія займає буквально п’ять рядків.
З неї випливає, що до міністерської посади він працював лише в одному місці. У Центрі здорової молоді. Організації, яка входить до складу Міжнародної антинаркотичної асоціації.
Саме навколо неї у вересні розгорівся скандал. Після публікації фільму-розслідування журналістів Суспільного. Вони розповіли, як у центрі насильно утримували наркозалежних, били і знущалися з них.
До 2014 року Гогілашвілі співпрацював зі скандальним харківським спортивним клубом Оплот, який потім став ядром тамтешнього сепаратизму, а далі – взагалі військовим підрозділом бойовиків.
Розслідувачі накопали у чиновника судимості в РФ
За підробку документів і шахрайство у великих розмірах. Як із таким послужним списком Гогілашвілі допустили до посади – невідомо.
Утім, що не так, чому президент зажадав його відставки, Гогілашвілі, схоже, і досі не розуміє. Свою поведінку списує на емоційний стан.
Він – не єдиний топ-чиновник, який за останній рік вилетів з крісла через хамство. На початку 2021-го звільнили заступника міністра з питань стратегічних галузей промисловості Віталія Немілостівого. Коли копи впіймали його нетверезим за кермом.
Заступник міністра тоді ледь стояв на ногах. Але хамити поліцейським це не заважало.
– Ключова причина того, що ті, хто поставлений нами командувати або ними командувати, поводяться, як свині, це нерозуміння самої суті корпоративної культури. Ці люди випадково опинилася на цих кріслах, у цих мерседесах, у костюмах. Вони там не по праву, – зауважує психолог.
Нові обличчя глобальної проблеми не вирішують. І тільки провокують усе нові скандали. Свої “гогілашвілі” є чи не в кожному міністерстві, суді, місцевому виконкомі або ЖЕКу. Очевидно, справа не лише у новизні.
Аби позбавитися хамських традицій, перенесених з радянського минулого, потрібно виховати щонайменше кілька поколінь нових управлінців, змінити систему державного менеджменту та побудувати громадський контроль за чиновниками. Україна ж ще тільки починає цей шлях до цих змін.